1. Головна новина дня сьогодні – це продовження драматичної історії з гучною відставкою міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса, який звинуватив друга і соратника президента – депутата Ради Ігоря Кононенка – в корупції. Тут я б відзначив два моменти. Перше. Систему характеризує не помилка, а реакція на неї. У цьому випадку реакція така: пропрезидентська фракція БПП встала на захист Кононенка, не підтримавши пропозицію позбавити його мандата. Фактично, Банкова показала середній палець усім тим, хто вимагав негайно вжити давно вже назрілих заходів. ОК. Але другий момент не менш цікавий. Від деяких критиків так просто не відмахнутися. Після обуреного листа послів західних країн Петро Порошенко зібрав їх у себе на бесіду. Судячи з витоків, він спробував пояснити, що «все добре, розберемося в робочому режимі», а армійський дружбан Кононенко – не такий вже і лиходій, яким його зображають критики.Думаю, що подібного роду байка могла б спрацювати півтора року тому, але не зараз. Посли, звичайно, іноземці, але вони – не ідіоти і не сліпі, та живуть вони не на Місяці, а в Києві, де все прекрасно видно. Судячи з того, що в куцих звітах про зустріч найчастіше звучить слово «МВФ», пану Порошенку дали зрозуміти, що терпець Заходу урвався, кредити будуть тільки в обмін на реальні справи, включаючи боротьбу з корупцією. (І результат нинішнього скандалу, очевидно, стане індикатором). Тут постає питання: що президенту ближче – старий друг чи економіка України? Відповідь, на жаль, не очевидна.
2. За підсумками цієї зустрічі цікаву заяву Порошенка поширила його адміністрація. Суть її в тому, що міністри-реформатори повинні залишитися в уряді, а сам кабінет треба «перезавантажити». Цікаво. Неясно тільки, що саме означає це слово: прем'єра міняємо чи ні? Якщо так, то розпад коаліції і нові вибори в Раду будуть майже неминучі. Якщо ні, то будь-які зміни будуть лише косметичними. Загалом, новий ребус. Чесно кажучи, це бажання «пройти між крапельками», зберегти і старі схеми, і любов Заходу, уже починає дивувати. Ну невже не зрозуміло, що часи змінилися? І не вийде вже відпетляти, як раніше. Тут той самий випадок, коли потрібно проявити рішучість. Але з цим, здається, великі проблеми.
3. У додачу до всієї цієї історії є така новина. Сьогодні джерела в керівництві ЄС заявили радіо «Свобода», що безвізовий режим для України до кінця року не може бути гарантовано. Грудневий захват щодо цього виявився сильно перебільшеним з тієї ж причини. Ще тоді в ЄС заявили, що для скасування віз Києву треба до лютого продемонструвати суттєві успіхи в боротьбі з корупцією. Але замість цього всьому світу пред'явили відхід міністрів-реформаторів і непотоплюваність Кононенка. (Тут же можна згадати про панів Шокіна і Мартиненка, але це так, до слова). Загалом, суттєві успіхи були продемонстровані в покриванні та розвитку корупції, а не навпаки. Непідготовлені європейці, мабуть, роти пороззявляли від такого шоу.
4. Не менш цікаві речі зараз кояться в Сирії і навколо неї. Сьогодні стало відомо, що місцева урядова армія за підтримки російської авіації хвацько розвиває наступ на Алеппо – друге місто країни, її «північну столицю». Якщо справи йтимуть аналогічним чином ще деякий час, то місто, східну частину якого займають опозиціонери, скоро буде повністю оточене, шансів зберегти його під своїм контролем у повстанців не буде.
5. Одночасно з цим у Женеві зірвалися, ледь почавшись, переговори щодо Сирії. Опозиція і Туреччина, яка її підтримує, оголосили, що не бачать сенсу про щось розмовляти, поки на землі її б'ють війська Асада, а з неба бомблять літаки Путіна. (Вони, звісно, казали не про себе, а про мирних жителів, але суть та сама). Судячи з усього, Анкара і повстанці хочуть, щоб США натиснули на Москву, домігшись зупинення наступу, внаслідок якого Алеппо може бути втрачене. Проте сирійці і росіяни поки і не думають зупинятися. Частково повторюється дебальцевська історія, коли прямо під час переговорів йшла масована наступальна операція.
6. На цьому тлі Туреччина розвинула не тільки серйозну дипломатичну, але і військову активність: до сирійського кордону підходять усе нові підрозділи турецької армії. На думку Москви, Анкара готує введення своїх військ на північ Сирії, що Росія та її сирійські союзники вважають абсолютно неприпустимим. Анкара, до речі, заборонила російським військовим літакам фотографувати свою територію біля сирійського кордону, що суперечить угоді про «відкрите небо», покликаній внести заходи зі зміцнення довіри між РФ і НАТО. У Кремлі це розцінили як ще одне підтвердження даних про підготовку турецького вторгнення. До речі, найбільше цьому вторгненню будуть раді бойовики Ісламської держави, які все чекають – не дочекаються початку хоч чийого-небудь наземного втручання в сирійську війну.
7. Ще одна пов'язана з Росією новина. Лідер місцевої опозиції Олексій Навальний сьогодні презентував інтернет-проект «Чорний блокнот, куди будуть вписані імена, посади і злочини чиновників, суддів, слідчих тощо, відповідальних за політичні переслідування і неправосудні справи проти опонентів чинної влади. Загалом, до «реєстру лиходіїв», як його назвав Навальний, планується включати всіх, хто так чи інакше користується своїм нинішнім становищем для різного роду зловживань. За задумом, це має бути підставою для майбутньої люстрації. Опозиціонер вважає, що люструвати треба саме і тільки тих, хто дійсно наламав дров, а не всіх підряд. Можливо, в цьому щось є.
8. Ну і остання на сьогодні новина, теж певним чином пов'язана з Росією. Телеканал BBC2 показав псевдодокументальний фільм про початок війни між Росією і НАТО, яка з локальної (в Латвії) поступово виростає у глобальний конфлікт із застосуванням ядерної зброї. Зважаючи на події останніх двох років, представлена у фільмі версія подій не така вже й фантастична. У Кремлі вже назвали цей фільм «маячнею», однак він дає багато підстав замислитися над тим, що може статися, коли на чолі ядерної держави з імперськими амбіціями стає психічно неврівноважена людина.
Іван Яковина - НВ
