В останній тиждень січня Міжнародний кримінальний суд (МКС) в Гаазі оголосив про те, що почав вивчення справи про розслідування конфлікту в серпні 2008 року у «Південної Осетії». Навряд чи можна вважати дивною появу в російських ЗМІ повідомлень про те, що «МКС вивчає злочини Саакашвілі», а в грузинській пресі – і Саакашвілі, і представники нинішнього уряду навпаки привітали рішення суду. З іншого боку, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова, коментуючи початок судового розслідування, закликала МКС поспілкуватися з жителями Південної Осетії, що постраждали від дій Саакашвілі, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.Імовірно, Захарова забула, що прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Фату Бенсуда перебувала в Грузії в середині жовтня минулого року. Прокурор Бенсуда запитала у палати попереднього провадження дозволу на початок розслідування російсько-грузинської війни 2008 року. Про це йшлося у прес-релізі МКС. Як припустила прокурор, в період з 1 липня до 10 вересня 2008 року в Цхінвальському регіоні (так, згідно з Конституцією Грузії, називається «Південна Осетія») було здійснено військові злочини і злочини проти людяності.
Вже тоді, в жовтні, російській стороні не сподобався період, який суд буде розглядати як хронологію вчинення злочинів. По-перше, саме з 1 липня південноосетинські бойовики за потурання російських миротворців почали масовані обстріли сіл з грузинським населенням і напади на грузинську поліцію та адміністрації Цхінвальського регіону. По-друге, саме до 10 вересня було завершено етнічну чистку, коли з Цхінвальського регіону не тільки вигнали все населення етнічних грузин, але й зрівняли із землею їхні будинки в селах на південь від Цхінвалі. За даними Human Rights Watch (HRW), 12 серпня 2008 року більшість будинків було зруйновано в селах Кехві, Нижні Ачаветі, Верхні Ачаветі й Тамарашені.
Багато хто досі оцінює ту війну з першої брехні – про кілька тисяч загиблих у «мирно сплячому Цхінвалі»
Як повідомляла Таня Локшина з Human Rights Watch, «в селі Нижні Ачаветі нашим співробітникам вдалося поговорити з літнім чоловіком, який відчайдушно намагався врятувати тліючий будинок, заливаючи його каламутною водою з джерела, яку він носив двома каністрами. За його словами, переважна більшість жителів, у тому числі його родина, пішла з села з початком активних військових дій між грузинськими військами та південноосетинськими формуваннями 8 серпня, проте сам він вирішив залишитися, щоб доглянути за худобою. Він каже, що 11 серпня до нього прийшли південноосетинські ополченці, хотіли забрати дещо з домашнього начиння.
Зустрівши відмову з боку господаря, вони підпалили будинок і пішли. У нього не залишилося ні води, ні їжі, руки були обпечені, волосся обгоріло: мабуть, він безуспішно намагався загасити пожежу і перебував у стані шоку. За його словами, в селі залишилося 5-10 осіб, старих і хворих, всі в такому ж скрутному становищі, багато будинків спалено. У селі Кехві багато будинків було підпалено між 18.30 і 19.30 12 серпня – коли співробітники Хьюман Райтс Вотч проїжджали повз, вони ще горіли.
Дві літні жінки зі сльозами розповідали про те, що трапилося. За словами однієї з них, проїжджаючи, південноосетинські ополченці зупинилися біля її будинку і «щось кинули», тому будинок зайнявся. Їй нічого врятувати не вдалося, і на момент розмови з нашими співробітниками вона навіть не могла увійти до будинку, охопленого вогнем. Грошей при собі у неї не було, і як жити далі в цій ситуації, вона не уявляла. Співробітники Хьюман Райтс Вотч також спостерігали, як у селі Нижні Ачаветі озброєні південноосетинські ополченці в камуфляжі виносили з будинків і вантажили на машини меблі, телевізори, обігрівачі, валізи, килими та ковдри».
На початку вересня 2008 року російський телеканал «Вести» з посиланням на «президента Південної Осетії» повідомляв про те, що «допомога, яка надходить до Південної Осетії, розподіляється і серед грузинських сіл». Маріонетковий «президент» говорив про «гуманітарну допомогу» якраз в ті дні, коли вже було ухвалено рішення про знищення грузинських сіл і будівництво на їх місці селища Московський та нового аеропорту.
Ще деякий час в Кремлі та Цхінвалі оцінювали реакцію світової спільноти на етнічну чистку. У жовтні 2010 року Верховний комісар ОБСЄ з національних меншин Кнут Воллебек застеріг владу Південної Осетії від знищення етнічних грузинських сіл на північ від Цхінвалі, про що заявив раніше голова республіки Леонід Тібілов. Анулювати рішення влади Південної Осетії про знесення сіл закликало також МЗС Грузії.
18 листопада 2008 року міжнародна організація Amnesty International заявила, що близько 24 тисяч грузинів, які раніше мешкали на територіях «Південної Осетії» та прикордонних з нею районів, залишили свої оселі в результаті військових дій у серпні того ж року. Всього ж в результаті конфлікту 2008 року 192 тисячі людей були змушені покинути свої домівки – не тільки в «Південній Осетії», але й інших регіонах країни, окупованих російською армією. Чимало людей, насамперед у Росії, досі вважають, що «війна в Південній Осетії» обмежувалася тільки цим регіоном, а насправді російська армія окупувала майже половину території Західної Грузії, Хашурі, Горі та села в 36 кілометрах від Тбілісі.
Багато росіян, жителів пострадянського простору та частина населення країн, куди проникає російська пропаганда, досі оцінюють ту війну з першої брехні – про кілька тисяч загиблих у «мирно сплячому Цхінвалі». Жахлива цифра з'явилася в перший день війни з однією метою – переконати світову спільноту в тому, що російська 58-ма армія зайшла на територію окупованої Росією «Південної Осетії» виключно для захисту населення.
Завдяки моніторингу вдалося простежити хронологію поширення брехні. В інформаційній програмі «Вести» телеканалу «Росія» (8 серпня, 20.00) було озвучено інформацію: «Скільки людей загинуло та постраждало, з'ясувати поки що неможливо. Представники Змішаної контрольної комісії кажуть, що втрати осетинської сторони обчислюються тисячами».
Через 17 хвилин на сайті www.vesti.ru перші цифри про «трагедію колосального масштабу» було названо чиновником уряду Північної Осетії: «Неповна доба з початку бойових дій – і вже незліченні жертви. За інформацією Теймураза Касаєва, міністра у справах національностей Північної Осетії, за попередніми даними, в результаті нападу грузинських військ у Південній Осетії загинуло більше тисячі мирних жителів. Палає зруйнований Цхінвалі, палають села. Осетинський народ переживає трагедію колосального масштабу».
О 22.25 8 серпня агентство Regnum поширює повідомлення під заголовком «У День корінних народів світу доведеться поховати 3% південноосетинців». Без посилання на джерело інформації агентство повідомляє: «За попередніми даними, в межах проведеної 8 жовтня військової операції грузинських військ «з відновлення конституційного ладу» в Південній Осетії загинуло 1400 осіб. Це майже 3% осетинського населення в південних територіях проживання».
9 серпня агентство РИА «Новости» з посиланням на міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова поширює повідомлення, що «кількість жертв конфлікту в Південній Осетії зросла до 1,5 тисячі осіб». А наступного дня, 10 серпня, агентство ИТАР-ТАСС (час випуску інформації – 14.44) наводить слова заступника міністра закордонних справ Росії Григорія Карасіна: «Сьогодні 4-й день трагічних подій у Південній Осетії. Результати катастрофічні, загинуло понад 2 тисячі осіб, переважно осетини, більшість – громадяни Росії». Того ж дня у спецвипуску програми «События» російського телеканалу «ТВ-Центр» (час випуску – 19.05) кореспондент Євген Піддубний повідомляє: «До вечора стало відомо, що в Цхінвалі за час бойових дій загинуло більше 2 тисяч осіб. Дуже багато мертвих на вулицях міста. Переважно родичі забирають трупи додому».
Лише 15 серпня було висловлено перший сумнів у реальності такої кількості жертв – у програмі «Особое мнение» радіостанції «Эхо Москвы». Журналіст Леонід Радзіховський, зокрема, сказав: «Щодо Осетії, я не думаю, що країна, де сильно зруйноване місто і загинуло аж ніяк не 2 тисячі, як зараз говорять, а, за оцінками правозахисників, десь близько 100 або 200 осіб...».
«Независимая газета» 18 серпня публікує детальнішу інформацію: «Гра з цифрами здавалася особливо незрозумілою. Число загиблих під час обстрілу Цхінвалі, яке з'явилося одразу – в 2 тисячі осіб, – явно не підтверджувалося. До Південної Осетії вилетіла представницька комісія Слідчого комітету, який порушив справу за статтею КК «Геноцид», і до четверга було виявлено 60 тіл мирних жителів. Плюс 74 загиблих військовослужбовці. Ясно, що і це – непоправна втрата для близьких. Однак первинне різке збільшення кількості постраждалих здається тепер справою, необхідною для виправдання жорсткості удару».
Пізніше брехню про кількість загиблих спростувала і група Human Rights Watch, яка проводила спеціальне розслідування у «Південній Осетії». Як розповіла Локшина, «під час поїздки HRW зафіксувала понад 20 загиблих у Цхінвалі і по 1-2 загиблих у селах». Кремлю вигідна була велика цифра, оскільки 25 серпня Рада Федерації Росії ініціювала звернення до президента Медведєва з проханням визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Спочатку Рада Федерації, а в середині дня Державна дума одноголосно ухвалили відповідні звернення до голови держави. Окупація та захоплення Тбілісі не вийшли: у відповідь на російську агресію виступив президент США Джордж Буш-молодший, і єдиним російським кроком відчаю стало визнання незалежності «Південної Осетії», а заразом і Абхазії, хоча там не було бойових зіткнень.
Кремль ще деякий час намагався поширювати неправдиву інформацію, навіть погрожував першим порушити справу в Міжнародному кримінальному суді. Не врятувала для Росії ситуацію навіть доповідь швейцарського дипломата Хейді Тальявіні у 2009 році, за змістом досить нейтральна. Грузія зібрала величезну кількість документів, зафіксувавши не тільки кожного біженця, але і отримавши матеріали про руйнування грузинських сіл.
Ще кілька місяців тому, в жовтні 2015 року, і в Росії, і в окупованому Цхінвалі висловили стурбованість тим, що МКС почав процедуру розслідування. Начальник Сектора кавказьких досліджень Російського інституту стратегічних досліджень, політолог Артур Атаєв вважає невипадковим, що розслідування ініційоване саме зараз. «Поки важко говорити однозначно. Але на деякі речі я б звернув увагу. Зокрема, на те, що Фату Бенсуда угледіла в діях сторін ознаки, що підпадають під юрисдикцію Гаазького суду, за більш ніж сім років після «п'ятиденної війни». Можливо, цю заяву Гаазького суду ініційовано тими факторами, які зацікавлені в ослабленні позицій Росії на міжнародній арені».
Якщо говорити інакше, то претензій до Росії накопичилося насправді так багато, що найближчим часом на Кремль може чекати ще кілька кримінальних справ – і щодо двох воєн у Чечні, і в зв'язку з агресією проти України.
Олег Панфілов - нВ
