
Наведена дефіцитна арифметика далека від реального стану речей. Зумовлено це тим, що головний внесок у зростання бюджетних доходів зробила інфляція. Замість 12% зростання споживчих цін, що уряд врахував при розробці бюджету, фактично отримано 43,3%. При цьому «забули» про видатки. Прожитковий мінімум, що лежить в основі мінімальної зарплати та пенсії, було при цьому збільшено на 13% (при тому, що у 2014 році ніякого зростання не було взагалі).
Відновлювати мінімальні стандарти життя в Україні не збираються? А як тільки це буде зроблено, то те, що сьогодні арифметично фіксується як зменшення дефіциту, зникне.
На жаль, два останні роки змушують констатувати: у вирішенні вкрай серйозного виклику для країни – дефіциту бюджету і пов’язаних з ним боргів - істотних зрушень так і не відбулося.
Минулого року на обслуговування боргу витрачено 84,5 млрд. грн. бюджетних коштів. На ці цілі пішла кожна шоста гривня надходжень до загального фонду державного бюджету. Позаминулого, 2014 року боргове обслуговування обійшлося нам хоч і в немалу, але значно меншу суму – 48 млрд.
Зазначу, що йдеться лише про сплату відсотків. А на погашення самих боргів 2015 року витрачено майже 420 млрд. Проходять ці суми не за розділом «видатки бюджету» і покриваються не з бюджетних доходів, а новими запозиченнями з паралельним влізанням у нові, додаткові борги.
Схоже, ця ключова українська проблема, проблема боргів, не стала тим викликом, який зумовив би адекватні, необхідні в такій ситуації дії.
Віктор Пензеник - НВ