Ці збіги настільки неймовірні, що не могли прийти в голову жодному письменнику-фантасту. Фантасти просто не зважилися б написати таке, побоявшись закидів в зухвалій неправдоподібності. Але факти є факти, і ці воістину дивні збіги мали місце бути.
***
Жителі шотландського села дивилися в місцевому кінотеатрі фільм «Навколо світу за 80 днів». У момент, коли кіногерої сідали в кошик повітряної кулі і обрубували канат, пролунав дивний тріск. Виявилося, на дах сінематографа впала... точнісінько така ж, як у кіно, повітряна куля! А було це в 1965 році.
***
Відомий американський актор Чарльз Коглен, який помер в 1899 році, був похований не на своїй батьківщині, а в місті Галвестон (штат Техас), де гастролювала його група. Через рік ураган небаченої сили обрушився на це місто, розмив кілька вулиць і кладовище. Герметична труна з тілом Коглена за 9 років пропливла в Атлантиці 6000 кілометрів, поки нарешті течія не винесла її на берег прямо перед будинком, де він народився, на острів Принца Едуарда в затоці Святого Лаврентія.
***
Коли американський астронавт Нейл Армстронг ступив на поверхню Місяця, перше, що він вимовив, було: «Бажаю успіху, містер Горскі!». Фраза означала ось що. Дитиною Армстронг випадково підслухав сварку сусідів – сімейної пари на прізвище Горскі. Місіс Горскі распекала чоловіка: «Скоріше сусідський хлопчисько злітає на Місяць, ніж ти задовольниш жінку!». І от на тобі, збіг! Нейл дійсно полетів на Місяць!
***
На заміському італійському шосе зіткнулися два автомобіля. Однак обидва водії не постраждали. На радощах вони вирішили познайомитися і... назвали одні й ті самі ім'я і прізвище. Обох звали Джакомо Феліче, що, до речі, в перекладі означає «щасливий»!
***
В 30-х роки минулого століття Джозеф Фиглок, житель міста Детройт, йшов по вулиці, і, як мовиться, нікого не чіпав. Раптом з вікна багатоповерхового будинку в буквальному значенні на голову Джозефа звалилася... однорічна дитина. Обидва учасники події відбулися легким переляком. Пізніше з'ясувалося, що молода і необережна матуся просто забула закрити вікно, а цікаве чадо забралось на підвіконня і, замість того, щоб загинути, опинилося в руках у свого приголомшеного мимовільного рятівника. Диво, скажете ви? А як ви назвете те, що сталося рівно рік потому? Джозеф йшов по вулиці, нікого не чіпав, і раптом з вікна багатоповерхового будинку в буквальному значенні на голову йому звалилася... та же сама дитина! Обидва учасники події знову відбулися легким переляком. Що це? Диво? Збіг?
***
Якось Марчело Мастрояні в розпал гучного дружнього застілля заспівав стародавню пісеньку «Згорів той будинок, де я так щасливий був...». Не встиг він доспівати куплет, як йому повідомили про пожежу в його особняку.
***
В 1966 році чотирирічний Роджер Лозьєр ледве не потонув у морі біля американського міста Салем. На щастя, його врятувала жінка по імені Еліс Блейз. В 1974 Роджер, якому було вже 12, відплатив послугою за послугу — на тому ж самому місці він врятував потопаючого чоловіка, що виявився... чоловіком Еліс Блейз.
***
У 1898 році письменник Морган Робертсон у романі «Марність» описав загибель гігантського корабля «Титан» після зіткнення з айсбергом в першому своєму рейсі... В 1912-му, через 14 років, Великобританія спустила на воду теплохід «Титанік», і в багажі одного пасажира (звичайно ж, абсолютно випадково) виявилася книга «Марність» про загибель «Титану». Все написане в книзі втілилося в життя, співпали буквально всі деталі катастрофи: навколо обох судів ще до виходу в море був піднятий неймовірний галас в пресі з-за їх величезних розмірів. Обидва судна, які вважалися непотоплюваними, налетіли на крижану гору в квітні, маючи на борту в якості пасажирів безліч знаменитостей. І в обох випадках аварія дуже швидко переросла в катастрофу через нерозпорядливість капітана і брак рятувальних засобів... Книга «Марність» з докладним описом корабля потонула разом з ним.
***
У 1939-му в районі Атлантики, де затонув «Титанік», вночі плив інший корабель — «Титаніан». Раптово внутрішнє чуття підказало щось керманичу, і він віддав команду «стоп-машина». Коли судно зупинилося і на вахті стали висловлювати невдоволення затримкою, з темряви несподівано виринув величезний айсберг і завдав по корпусу сильний, але, на щастя, вже не смертельний удар...
***
У 1997 році відома радянська фігуристка Ірина Родніна приїхала разом зі знайомим в Лос-Анджелес і, проходячи повз кафе, стала згадувати: «Ось тут колись ми з моїм першим спортивним партнером Улановим вперше зайшли в кафе на свої гроші. Ось за тим столиком...» Яке ж було її здивування, коли за цим столиком вона побачила самого Уланова; як з'ясувалося, він теж привів сюди знайому показати місце, де він вперше сидів у кафе «з самою Родніною»!
***
Найвідоміші люди-копії, що жили одночасно, — це Гітлер і Рузвельт. Зрозуміло, вони сильно відрізнялися зовні, мало того — були ворогами, але зате їх біографії багато в чому були схожі. У 1933 році обидва отримали владу з різницею всього в один день. День інавгурації президента США Рузвельта збігся з голосуванням в німецькому Рейхстазі з надання Гітлеру диктаторських повноважень. Рузвельт і Гітлер рівно за шість років виводили свої країни з глибокої кризи, потім кожен з них повів країну до процвітання (у своєму розумінні). Померли обоє в квітні 1945 року з різницею в 18 днів, будучи в стані непримиренної війни один з одним...
***
Письменник Євген Петров мав дивне і рідкісне хобі: все життя колекціонував конверти від своїх же листів! Робив він це так — відправляв лист в яку-небудь країну. Все, крім назви держави, він вигадував — місто, вулицю, номер будинку, ім'я адресата, тому через місяць-півтора конверт повертався до Петрова, але вже прикрашений різнокольоровими іноземними штемпелями, головним з яких був: «Адресат невірний». Але в квітні 1939-го письменник вирішив потурбувати поштове відомство Нової Зеландії. Він придумав місто під назвою "Хайдбердвилл", вулицю "Райтбіч", будинок "7" і адресата "Мерилла Оджина Уэйзли". У самому листі Петров написав по-англійськи: «Дорогий Мерілл! Прийми щирі співчуття у зв'язку зі смертю дядька Піта. Кріпись, старина. Прости, що довго не писав. Сподіваюся, що з Інгрід все в порядку. Цілуй доньку від мене. Вона, напевно, вже зовсім велика. Твій Євген». Минуло більше двох місяців, але лист з відповідною поміткою не повертався. Вирішивши, що він загубився, Євген Петров почав забувати про нього. Але ось настав серпень, і він дочекався... відповідного листа. Спочатку Петров вирішив, що хтось над ним пожартував у його ж дусі. Але коли він прочитав зворотну адресу, йому стало не до жартів. На конверті було написано: «Нова Зеландія, Хайдбердвилл, Райтбіч, 7, Мерілл Оджин Уэйзли».
І все це підтверджувалося синім штемпелем «Нова Зеландія, пошта Хайдбердвилл». Текст листа був такий: «Дорогий Євгене! Спасибі за співчуття. Безглузда смерть дядька Піта вибила нас із колії на півроку. Сподіваюся, ти пробачиш за затримку листа. Ми з Інгрід часто згадуємо ті два дні, що ти був з нами. Глорія зовсім велика і восени піде в 2-й клас. Вона до цих пір зберігає ведмедика, якого ти їй привіз з Росії». Петров ніколи не їздив в Нову Зеландію, і тому він був тим більш вражений, побачивши на фотографії міцної статури чоловіка, який обіймав... його самого, Петрова! На зворотному боці знімка було написано: «9 жовтня 1938 року». Тут письменникові трохи погано не стало — адже саме в той день він потрапив до лікарні в непритомному стані з важким запаленням легенів. Тоді протягом кількох днів лікарі боролися за його життя, не приховуючи від рідних, що шансів вижити у нього майже немає. Щоб розібратися з цими чи непорозумінням, то містикою, Петров написав ще один лист в Нову Зеландію, але відповіді вже не дочекався: почалася друга світова війна. Петров з перших днів війни став військовим кореспондентом «Правди» і «Інформбюро». Колеги його не впізнавали — він став замкнутим, замисленим, а жартувати взагалі перестав.
У 1942 році літак, на якому він летів в район бойових дій, пропав, швидше за все, був збитий над ворожою територією. А в день отримання звістки про зникнення літака на московський адресу Петрова надійшов лист від Мерилла Уэйзли. Уэйзли захоплювався мужністю радянських людей і висловлював занепокоєння за життя самого Євгена. Зокрема, він писав: «Я злякався, коли ти став купатися в озері. Вода була дуже холодною. Але ти сказав, що тобі судилося розбитися в літаку, а не потонути. Прошу тебе, будь акуратніше — літай по можливості менше».
За матеріалами: Лайкофория
