Зараз, коли пристрасті трохи вщухли, як і мої емоції, поділюся з вами причинами того, чому всі попередні дні мені так хотілося розбити екран комп'ютера. Це буде кілька "годі".Годі видавати бажане за дійсне з приводу російського сліду в паризьких терактах. Невже ви серйозно думаєте, що Обама та інші західні лідери, маючи від розвідки хоч мінімально достовірні відомості про таку версію, погодилися б опинитися з Путіним в одному приміщенні (не кажу вже про те, щоб потиснути йому руку? І фейки про заарештованих кадирівців повторювати не варто - вони до паризького теракту стосунку не мають.
Годі при аналізі такого роду ситуацій глибокодумно задирати вгору палець, повторюючи побиту вульгарність "задумайся, кому вигідно". Якщо йти цим шляхом, то найбільші вигодонабувачі від смертей наших хлопців на Майдані - це ми з вами, тобто майдануті (бо саме так був остаточно делегітимізований і змушений бігти Янукович). Таким чином, виходить, це ми їх вбили? А бійню в Донбасі теж ми влаштували? Адже саме ці події зробили нашого ворога світовим ізгоєм, а санкції проти нього - руйнівними для економіки. Тобто, ми були найбільш зацікавленими. Цього достатньо, щоб звинуватити нас у вбивствах наших людей, чи все-таки спробуємо включити мізки?
Годі виставляти себе на посміховисько, прив'язуючи Путіна до будь-якого нещастя на землі. Той же ісламський фундаменталізм є фактором окремим і самостійним. При всій ситуативній підтримці його і взаємодії з ним КДБ-ФСБ він ніяк в шістках у чекістів не ходить і є вселенським злом - не меншим, ніж Путін.
Ми виставляємо себе на посміховисько, прив'язуючи Путіна до будь-якого нещастя на землі
Годі вести себе, як діти, і ображатися, що над французькими бідами світ сумує більше, ніж над нашими. Щось я не пам'ятаю в Україні такий вже тотальної солідарності, наприклад, з християнами Південного Судану, яких досі масово ріжуть ісламісти. Або з бідами еритрейців. Так вже склалося, що Франція - це одна з провідних світових країн, а Україна - ні. Принаймні, поки. Але обурюватися з цього приводу - дитячість і недоумство. До речі, це Франція в нинішній період активно допомагає Україні економічно і політично, а не навпаки. І це Франція несе разом з іншими країнами ЄС багатомільярдні збитки через згортання торгівлі з Росією внаслідок санкцій (щодо України), а не навпаки. І в цій ситуації зумовлювати взаємністю своє співчуття до чужої трагедії виглядає зовсім вже убого.
Годі виставляти себе і нас дикунами, які не розуміють різниці між бойовими діями і терактом. Так, на особистісному рівні трагедія від втрати близької однаково гірка, чи сталася вона від смерті в АТО, чи в автомобільній аварії або від злоякісної пухлини. Але для суспільної моралі, почуття справедливості і закону різниця є. Є вона і тоді, коли йдеться про смерть солдата - озброєної людини під присягою на бойових позиціях - і масову масакру беззбройних завідомо ні в чому не винних людей. Нерозуміння таких елементарних речей - дикість несусвітня.
Годі звинувачувати Олланда та європейців взагалі в подвійних стандартах, мовляв, як самі - так беруть терористів за горло непохитною рукою, а нас в Мінськ заганяють і миритися з ними змушують. Невже так складно подивитися правді в очі і зрозуміти, що в Мінську нас банально рятують від протистояння з армією Мордора, яка й зараз на порядок сильніша за нашу? Чи ви вірите, що ми не з нею, а з Лугандоном воюємо?
Загалом, давайте будемо вести себе пристойно. Вибачте, якщо прозвучало занадто зло - просто дуже вже дістало.
Карл Волох.
Матеріал : НВ
