"Підтримати"
Новини
Всі новини

Будемо річки берегти або будемо воду імпортувати та воювати за неї

21:25, 24 чер 2021
1 060

Нещодавні катастрофічні події в Криму вкотре звернули нашу увагу на проблему водних ресурсів. З огляду на нашу недбалість та халатність разом з глобальними змінами клімату, ми повинні усвідомити: катастрофа може накрити всю країну. В українців через велику кількість річок і озер в офіційних даних, створюється враження, що води багато і тому її не потрібно берегти. Однак, близько 10 тисяч з 60 тисяч українських річок вже не існують, а інші в жалюгідному стані, і тому нам необхідний не тільки терміновий аудит водних ресурсів, а й спеціальна водна стратегія держави і спеціальні програми для її виконання.

Річки зникають

«В Україні, за офіційними даними, близько 60 тисяч річок. Різних: малих, середніх, великих. Крім того, є величезна кількість озер, ставків. І на сьогоднішній день складається в суспільстві уявлення, що води багато, і її не варто берегти в такому випадку. Питання інвентаризації, або сучасне слово - аудит, є дуже актуальним для України. Всеукраїнська екологічна ліга підтримує ініціативу президента щодо такого повного аудиту водних ресурсів нашої країни. Насправді ми повинні точно знати, що в реальності існує», - в ефірі Громадського радіо розповіла Тетяна Тимочко - голова Всеукраїнської екологічної ліги.

Вона зазначила, що, за даними громадської інвентаризації водних ресурсів, яку здійснює Всеукраїнська екологічна ліга протягом останніх 15 років, є інформація, що близько 10 тисяч річок з 60 тисяч вже не існують.

«Вони або припинили повністю по всій течії своє існування, або фрагментовані, або знаходяться в стані деградації - стан, який не можна назвати не просто хорошим, а взагалі станом річки... Ми фіксуємо цей стан принаймні за останні 15-20 років», - розповіла експерт.

За прогнозами Інституту водних проблем і меліорації, через 30 років Україні доведеться імпортувати питну воду.

Як ми вбиваємо річки

В Україні одна з причин дефіциту - вирубка лісів. Коренева система дерев - природний накопичувач вологи. Коли відбувається вирубка, річки йдуть під землю. Але, мабуть, більш серйозна проблема - забруднення водойм. Вони заростають, якщо в них змиваються добрива з полів і зливається велика кількість стічних вод, що містять біогенні елементи: неочищені або недостатньо очищені господарсько-побутові стоки.

"Практика показує, що порушення природоохоронного законодавства в сфері водних ресурсів - в списку найчастіших, які фіксує Державна екологічна інспекція. У 2020 році таких порушень було майже 5 тис., найбільше - в Дніпропетровській, Вінницькій і Кіровоградській областях. Держекоінспекція нарахувала збитки екології на суму майже 200 млн грн, по 117 випадкам ми передали матеріали в правоохоронні органи і сподіваємося, що будуть порушені кримінальні виробництва", - розповідає Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції України.
"Один з кричущих випадків - ДП "Кривбасшахтозакриття", що без дозволу на спеціальне водокористування здійснило скид забруднюючих речовин в річку Інгулець, - наводить приклад Андрій Мальований. - У воді містилися високі концентрації брому, йоду, натрію, калію і магнію, а потім люди використовували її для пиття і зрошення полів. За позовом держекоінспекції суд зобов'язав підприємство компенсувати збитки, завдані навколишньому середовищу, на суму 2,5 млн грн".

Крім підприємств промисловості і енергетики основними забруднювачами є водоканали великих міст країни. У водойми потрапляють нафтопродукти, феноли, органічні речовини, сполуки азоту і важкі метали. У річках Західний Буг, Полтва, Кальчик, Кальміус, Бахмутка, Лугань зміст цих речовин перевищує гранично допустимі концентрації. Найбільш критична ситуація склалася в Дніпропетровській і Донецькій областях.

"Річкову воду також забруднюють фосфати, які є майже у всій побутової хімії. Аграрні господарства відкривають береги річок, туди змивається частина добрив і гербіцидів, - говорить глава Держекоінспекції. - Нерідко прибережні зони захаращені звалищами, сміття потрапляє в річки, де потім формуються сміттєві пробки. У Карпатському регіоні це вже набуло масштабів катастрофи і провокує міжнародні скандали. За перші два місяці 2021 років через річку Тису в Угорщину потрапило 1,5 тис. кубометрів відходів українського і румунського походження".

Кліматичні зміни провокують опустелювання

Водні ресурси скорочують не тільки безконтрольні рубки лісу і промислове забруднення джерел і річок. Через глобальну зміну клімату Україна переходить в зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. Значній частини нашої території через кілька десятків років загрожує справжнє опустелювання. Таку оцінку ситуації оприлюднили в Міндовкілля.

"За свідченням учених, через кліматичні зміни Україна переходить в зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. І вже в найближчі 30-40 років країні загрожує опустелювання великих територій", - йдеться в повідомленні.

Ця загроза змушує особливо уважно поставитися до стратегії збереження тієї води, яка у нас є.

Колодязі та свердловини не врятують

В Україні мешканці понад 19 тис. сіл не мають централізованого водопостачання. Це майже півмільйона людей. У них немає забезпечення питною водою належної якості та в достатній кількості. Про це свідчать результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, повідомляє Рахункова палата.
Багато хто думає, що їх врятує буріння свердловин прямо у дворах: один раз вкладаєш - а потім і вода чиста, і платити за неї не потрібно. Але насправді - це ще одна причина виснаження підземних водних горизонтів. Десятки тисяч жителів сільської місцевості вже зіткнулися з тим, що вода пішла не тільки з колодязів, але й зі свердловин.

"У нас немає контролю за бурінням свердловин, кожен робить що хоче на своїй ділянці землі", - говорить Олександр Коваль, екоактивіст.

Народ все розуміє?

Андрій Мальований, посилаючись на результати соцопитування Інституту Горшеніна, каже, що більше половини громадян вважають забруднення водойм і дефіцит питної води головною екологічною проблемою країни. І вирішувати її треба комплексно, задіюючи всі можливості держави і бізнесу, а також громадські ініціативи.
Правда, розуміють, схоже, не всі.
І людям потрібно щодня і предметно пояснювати, що воду - один з найважливіших ресурсів - потрібно старанно берегти, щоб онуки не опинилися у порожніх джерел, а воду не потрібно було б імпортувати невідомо звідки.
Невідомо, тому що вся планета рано чи пізно зіткнеться з дефіцитом якісної питної води, володіння джерелами перетвориться на політику, а битва за них може перетворитися на війни.

Водна стратегія Мінекології

На думку Андрія Мальованого, для захисту водойм необхідна модернізація водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, розчищення великих і малих річок від сміття та перешкоджання їх обміління. Але це тривалий процес. Для початку непогано б посилити відповідальність місцевої влади та істотно збільшити штрафи. Сьогодні вони мізерні, наприклад, за забруднення водойм - 119 грн. Законопроект №2765, який передбачає збільшення штрафів на суму від 1700 грн, прийнятий лише в першому читанні.
За словами Андрія Неліпи, заступника голови громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів, у міністерстві створено робочу групу з підготовки Водної стратегії. Вона повинна врегулювати всі проблемні питання у цій сфері на загальнодержавному рівні та визначити порядок дій на найближчі 30 років. 
Крім того, 9 квітня Мінекології надало на розгляд Кабміну проект змін "Технічного регламенту мийних засобів". Документ передбачає внесення кардинальних змін у виробництво і імпорт фосфоровмісних побутової хімії. 

"Це результат зусиль небайдужої громадськості та експертних кіл, що діють завдяки допомозі і впливу Євросоюзу і міжнародних проектів. Якби не це, влада б досі розводила руками", - упевнений Неліпа.

Спеціальна Програма є, грошей замало, а може - бажання її виконувати...

В рамках Програми протягом 2013-2020 років реалізовувалися заходи щодо першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, які повинні були виправити ситуацію. У той же час на цей напрямок з державного бюджету спрямовувалися кошти тільки на II етапі (2017-2020 роки) в обсязі 2,3% загального обсягу витрат на виконання Програми. Таким чином, заплановані заходи в цілому були профінансовані лише на 44,4% (майже 632 млн грн), повідомили в Рахунковій палаті.
За рахунок усіх джерел фінансування протягом 2013-2020 років побудували і реконструювали 20,5% групових водопроводів (очисних споруд, магістральних водоводів, розвідних мереж); розробили 2,2% паспортів джерел і об'єктів водопостачання та водовідведення, здійснили пошук джерел підземних вод і штучного поповнення їх запасів потужністю 4,3%.

"Незадовільна реалізація заходів призвела до того, що з більш ніж 26 тис. Сільських населених пунктів забезпечені водопостачанням 26,9%, водовідведенням 1,8%.
Лише в 713 сільських населених пунктах (3,7% незабезпечених централізованим водопостачанням) 6 областей використовувалася привізна вода для забезпечення потреб майже 149 тис. осіб. А якісні показники питної підземної води в колодязях, якої в переважній більшості користується сільське населення, не відповідають вимогам по санітарними показниками якості", - йдеться в повідомленні.

Нагадаємо

Володимир Зеленський заявив, що на сьогодні ситуація з питною водою в Україні не є катастрофічною, але вона не повинна стати такою для наступних поколінь, тому він пообіцяв провести комплексний аудит всіх водних ресурсів країни.

Довідка

За даними ООН, понад чверть жителів Землі - 2,2 млрд осіб - не мають доступу до безпечної питної води. До 2050 року до 5,7 млрд будуть жити в районах, де мінімум один місяць в році буде відчуватися нестача прісної води. Якщо зараз не вжити серйозних заходів, до 2040 року глобальний попит на воду може збільшитися більш ніж на 50%, в той час як попит на енергетичні ресурси - приблизно на 25%.
Дослідники називають кілька причин дефіциту прісної води. Найголовніша - глобальне потепління, яке посилюється викидами в атмосферу парникових газів. Про проблему говорять багато років, але вирішити її не вдається.

Ірина Шевченко, Ізюм. За матеріалами ЗМІ

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме