Всі новини

Дракон Маска: автостопом по Галактиці

У той час, як космічний Дракон Маска борознить простори навколоземної орбіти, росіяни, всі хором, єхидно посміюються і натякають, що у них для великого космосу і для залякування світу є дещо крутіше всяких там хайпових драконів...

Взагалі, людська спільнота на планеті Земля - явище дивне і суперечливе. Половина Африки - голодує, Близький Схід - горить у вогні війни, американці - масово мруть від коронавирусу та вирують на антиполіцейскому «майдані», Україна - на корупційній розтяжці, росіяни – зациклені на своїй супер-пупер особливій цивілізації і ядерних технологіях, а Маск...

А Маск - мрійливо дивиться на недоступний поки Марс, чеше потилицю у пошуках рішень десятків найскладніших проблем і азартно витрачає мільярди на космічні іграшки. Оцінюючи його діяння, світ розділився надвоє. Одні радісно плескають в долоні і кричать, що вдалий запуск приватного пілотованого корабля - це початок нової ери в історії людства. Інші скептично знизують плечима: а в чому, власне, досягнення? Що нового-то? Та й взагалі, кому потрібні ці космічні Дракони, коли стільки всяких невирішених проблем на Землі? "Інші" - це, природно, росіяни.

Ось і давайте поміркуємо: космічні досягнення - нова ера, прикре марнотратство чи просто профанація заради викачування грошей з кишень наївних платників податків?

Багато шуму з нічого?

У той час, як весь світ шаленіє від захоплення, росіяни гнуть своє. На їх думку - ніякої нової ери з вдалим запуском пілотованого Crew Dragon не розпочалося. Тому що, як вони кажуть, "нова" ракета - ніяка не нова, а просто трохи вдосконалена стара радянська розробка.

Ну, що там нового?

Сенсорні дисплеї? Не принципово.

Повертається перший ступінь? Теж нічого, в принципі, нового. До того ж - це не економічно, тому що ступінь зроблений з більш дорогих матеріалів, повинен брати на борт на 15 відсотків більше палива (щоб повернутися), набитий приладами, датчиками і "мізками". Це значно дорожче, ніж просто коли згоряє в атмосфері порожній бак. І навіть те, що він може бути використаний 5-6 разів, не робить його більш економічним. Тоді для чого городили город? Заради красивої картинки точної посадки? Ну, так, було красиво. І тільки.

Можливо, якісь особливі двигуни стоять на цьому понтовому Crew Dragon? Так ні ж! Ті ж рідинно-реактивні на хімічному паливі. До того ж сам двигун куди менш надійний, тому що не відпрацьований поки. Не те, що перевірений роками і десятками стартів "Союз".

А, ось ще: сім місць для екіпажу замість трьох, як на "Союзі"! Добре, звичайно, але це теж не відноситься до технологічних проривів. Як і підвищена комфортність самого корабля. Тому що можна і без комфорту прожити кілька годин, зате - дешевше.

У фоловерів Маска є такий аргумент: США стали незалежними від Росії в космічній політиці і заощадять на кожному космонавті до 40 мільйонів доларів, тому що росіяни за одне місце зараз просять вже майже 90 мільйонів, а Маск - всього трохи більше 50. Однак, знизують плечима прагматичні росіяни, тут теж потрібно порахувати: скільки було вкладено в Дракона і скільки часу знадобиться НАСА, щоб "відбити" свої вкладення. Тут математика теж якось не на користь Маска, стверджують противники.

Аргументів, які ставлять під сумнів корисність і необхідність пілотованого Crew Dragon, у росіян ще багато. Ось ще кілька найбільш цитованих.

"Вивільнені" місця в "Союзах" порожніми не будуть: своїм більше місць дістанеться, та й у Європі не бракує бажаючих прокотитися на "Союзі" до МКС.

Дуже добре, що американці будуть літати на своїх кораблях, тому що набридло з ними возиться при підготовці до польотів на "Союзі": вчитися не хочуть, ледачі, літають як пасажири просто...

Та не стане ніхто згортати співпрацю: американці як літали на "Союзах", так і будуть літати, а росіяни стануть літати і на Драконах теж у рамках обмінів. Із загальним задоволенням....

Загалом, нічого особливого не сталося. Багато даремного галасу. Куди важливіше те, що роблять скромні, розумні і винахідливі росіяни: принципово новий ядерний двигун для космічних кораблів, який допоможе долетіти і до Місяця, і до Марса, і до кордонів Сонячної системи теж. У американців, нібито, таких напрацювань немає, і тому росіяни в цій області - в створенні ядерних космічних двигунів - безперечно лідирують.

Ну, і таке інше...

Історія питання: мрійники, винахідники і двигуни

Кілька слів про багатоступеневі ракети і рідинно-рекатівні двигуни. Їх придумали давним-давно. І не Ціолковский був першим.

* Порохові ракети, як відомо, робили ще в Китаї, починаючи з 2 століття нашої ери - 1800 років тому. "Вогняна стріла", що застосовується з 2-3 століття н.е. - це паперова трубка, заповнена порохом (як папір, так і порох винайдені в Піднебесній) і прив'язана до звичайної стріли. Лучник підпалював порох в трубці і пускав примітивну ракету з лука. Пороховий заряд збільшував дальність польоту до 300 метрів (на 100 метрів далі звичайної), опірення забезпечувало стійкість в польоті, а потрапивши в ціль, зброя не тільки пробивало її, але і підпалювала. У китайських воїнів було ще важка реактивна зброя аналогічної конструкції - "списи запеклого вогню".

* У 15 столітті китайці вже планували космічні польоти: в хроніках того часу описано політ мандарина Ван-гу на небеса на сидінні, прикріпленому до двох коробчатих повітряних зміїв і обвішаному сорока сім'ю пороховими ракетами. Іменем Ван-гу тепер названо кратер в самому центрі зворотного боку Місяця.

* А в 16 столітті військовим техніком Конрадом Хаасом були придумані багатоступеневі ракети для потужних феєрверків - "ракетні поїзди". Перша картинка триступеневої ракети була опублікована у 17 столітті в Амстердамі (Нідерланди), в книзі "Велике мистецтво артилерії".

* У новітній історії першим, хто намірився підкорювати космос за допомогою ракет, взагалі-то був українець: народоволець Кибальчич, який народився в Чернігівській губернії в 1853 році. За участь у замаху на царя його стратили в 1881 році у віці 28 років. Перед цим він місяць просидів у в'язниці і ось там, на нарах, і намалював перший в історії проект не просто космічної ракети, а пілотованого багаторазового корабля, який не тільки винесе космонавтів на орбіту, а й поверне їх назад на землю. Природно, робочим тілом його двигуна був порох, тому його не можна назвати рідинним в повному розумінні слова, однак хімічним і реактивним - точно можна. Цей фантастично талановитий самоук навіть розрахував способи забезпечення програмованого режиму горіння пороху, розробив методи спалювання, а також - пристрої, що подають паливо і регулюють цей процес за допомогою автоматичного годинника. Його ім'ям сьогодні названа вулиця в Харкові і кратер на Місяці.

* У 1903 році Ціолковський, шкільний вчитель, філософ-косміст і член фізико-хімічного товариства, всі ці напрацювання об'єднав в одне ціле: він розробив ракетодинаміку, а також придумав рідинний реактивний двигун (РРД) з пальним на основі кисню і водню, який, за його задумом, повинен був бути встановлений на триступеневу ракету.

* Перший працюючий експериментальний РРД побудував американський винахідник Роберт Годдард в 1926 році. У 1931-1933 РРД у СРСР розробляв і запускав інженер Цандер, за походженням балтійський німець, в 1939 році були проведені льотні випробування крилатої ракети 212 з двигуном ОРМ-65.

* Найбільших успіхів в розробці РРД домоглися німецькі конструктори. Вони створили цілий ряд двигунів для ракет військового призначення: балістичної Фау-2, зенітних «Вассерфаль», «Шметтерлінг» та «Рейнтохтер R3». У Третьому рейху до 1944 року вперше в історії була створена нова галузь промисловості - ракетобудування, під загальним керівництвом В. Дорнбергера. Військові історики розповідають, що німецькі ядерні та ракетобудівні розробки після капітуляції Німеччини частково потрапили до рук США, а частково - до СРСР.

* Перші штучні супутники і пілотовані космічні апарати були виведені на орбіту за допомогою радянського РРД Р-7, розробленого під керівництвом знов-таки українців: житомирянина Сергія Корольова та одесита Валентина Глушка в 1957 році.

* Американці свій перший корабель серії «Аполлон» запустили тільки в 1969 році, проте відразу - з урахуванням всіх попередніх напрацювань і досягнень людства. Ракета-носій «Сатурн-5», перший ступінь якої було оснащено п'ятьма двигунами F-1, по теперішній час є найпотужнішою серед однокамерних РРД, поступаючись по тязі тільки чотирикамерному двигуну РД-170, розробленому КБ «Енергомаш» в Україні у 1976 році.

* Вчені вважають, що РРД будуть затребувані ще дуже довго, тому що ніяка інша техніка не в змозі більш надійно і економічно підняти вантаж з Землі і вивести його на навколоземну орбіту. Вони безпечні з точки зору екології, особливо ті, що працюють на рідкому кисні і гасі. Але для польотів до зірок і інших галактик РРД непридатні. На рідинних двигунах можна розігнати корабель до другої космічної швидкості, що дозволить долетіти хіба що до Марса, але політ буде досить тривалим. А це, в свою чергу, ставить перед розробниками безліч інших майже нерозв'язних сьогодні проблем.

* Двигун Дракона Маска - це вдосконалений РРД. Якщо він збирається підкорювати з ним Марс, стартувати доведеться навіть не із земної, а з місячної орбіти. Попередньо потрібно буде побудувати базу на Місяці і порт на навколомісячної орбіті, вирішити проблеми захисту екіпажу від радіації і створити в кораблі придатну для життя екосистему. І подорож ця – навіть при як завгодно вдосконаленому РРД - буде, однозначно, в один кінець...

Нова ера - приватні космічні перевізники

Оптимісти над росіянами сміються. Тому що мають свої аргументи на користь того, що з цим першим пілотованим Crew Dragon дійсно настала нова епоха в освоєнні космосу.

Цих аргументів куди менше, ніж у критиків проекту, і вони не настільки... явні, не настільки переконливі. На перший погляд. Тому що, якщо зануритися у проблему глибше, подивитися ширше і як би "з висоти пташиного польоту", тобто - глобально, історично, з точки зору не прагматичнго зиску сьогодні-на-сьогодні, а мрії (так-так, мрії!) про день післязавтрашній, Crew Dragon все ж таки є символом прориву.

І ось чому.

Чим займалися письменники-фантасти ще з довоєнних часів 20-го століття? Конструювали світ, в якому космічні польоти справа звична і весь Всесвіт підвладний людині.

У науково-фантастичній літературі вже розроблено все: і супердвигуни в суперкораблях, які в лічені дні-місяці в змозі дістатися у будь-яку точку світу; і універсальні засоби зв'язку; і екологічні системи, які дозволяють вижити людині в самих, здавалося б, неможливих умовах. У наших улюблених книжках на Марсі квітнуть яблуні, а біля Проксіми Центавра, як греки дві з половиною тисячі років тому на берегах Середземного моря, - людство заснувало колонії. Космос обжитий, досліджений, підкорений. І ми вже звикли до нього - підкореного. І просто чекаємо, коли вже можна буде купити квиток в безодню і відправиться за пригодами.

А Маск - не чекає. Неважливо, хто він і що може. Важливим є те, що він демонструє всьому світу: людина може захотіти і зробити те, що хоче. Може поставити "на вуха" весь світ своїми ексцентричними витівками. Може відправити в космос просто машину, по приколу, а може - на повному серйозі - побудувати власний космічний корабель і відправити його... поки що всього лише на МКС, але...

Але Маск не просто мріє і робить. Він слідує за якимось внутрішнім поривом, який зрозумілий тим, хто зачитувався Азімовим, Гарісоном та Шеклі. Він дозволяє тим, хто вже мчав автостопом по Галактиці в своїй уяві зрозуміти, що ніяка це, врешті-решт, вже не фантастика, а справжня, реальна реальність. Він вже мчить. І йому не заважають проблеми, які ще не вирішені на Землі. Ані коронавірус, ані протести на вулицях, ані голодні африканці, ані нескінченні криваві війни. Тому що, якщо звертати увагу на всі ці біди і нещастя, ніколи-ніколи не втілити в життя щось більше, ніж просто мрія.

Маск - і не він один, просто сьогодні його ім'я стало в цьому сенсі мемом - ліквідував монополію держави на володіння космічними технологіями. Він прийшов, подивився на всі ці технології, перед якими завмирають в захваті пересічні земляни, і сказав: ну і що тут такого особливого? Та нічого! Я теж так можу! А може - і краще. Як дитина, у якої немає упереджень. Якій подобаються складні іграшки. Яка любить їх ламати, щоб розібратися, в чому тут справа. А потім - ремонтувати і будувати. Маска критикують, над ним сміються, її поливають брудом, а він посміхається своєю дитячою посмішкою і пре уперед, як всюдихід по незвіданій планеті.

І народжує дітей, яким хоче подарувати Всесвіт.

І тому стає символом. Навіть не прогресу, ні. Символом пріоритету не утилітарних цілей над занудною мирською суєтністю.

Маск і всі, хто вже створив і ще створить приватні космічні компанії; хто закладає основи світу, в якому корабель можна буде купити, як машину в салоні, на будь-який смак і на будь-які гроші; хто вимагає свободи пересування в космосі, як раніше вже вимагали такої ж свободи, скажімо, в морях і океанах, - вони своїми ініціативами вже переформатували наш світ.

Справа не в тому, наскільки інноваційний сам Дракон. Справа в тому, що він більше не належить НАСА. Або Роскосмосу. Не Маск буде проситися на державний "Аполлон" або "Союз" покататися, а НАСА і Роскосмос будуть купувати у Маска квиток на його корабель. На його власний приватний корабель, який може летіти, куди хоче за бажанням свого власника. Тепер Маск може продати квиток тому, хто заплатить більше. Або просто тому, хто йому більше подобається.

І тут ось яка штука: Маск хоче на Марс. Він так хоче на Марс, що готовий на що завгодно, аби тільки вирішити всі проблеми і досягти свого. І неважливо, що немає на Марсі нічого такого, що було б так вже необхідно людству сьогодні. Неважливо, яку ціну доведеться заплатити. Неважливо навіть, що летіти доведеться в одну сторону. Він хоче - і всі вже вірять, що він полетить. Тому що він хотів свій корабель - і побудував його незважаючи ні на проблеми, ні на шквальну критику. І показав всьому світу, як його корабель стартує, як виходить на орбіту, як пристиковується до МКС і як віртуозно сідає перша багаторазова ступінь.

І безліч людей вже стоять в чергу на марсіанський рейс. Хоча світить він людству не раніше 30-го року. У кращому випадку. Але що таке 10 років перед такою амбітною мрією?

Ми, любителі фантастики часів 60-80-х років минулого століття, творці КЛФ-ів і Великого Кільця клубів, ми чекали Маска практично 40 років! Нам обіцяли впоратися за 20, а пройшло 40, але ми дочекалися! І, вдивляючись в романи Азімова, як в біблію освоєння Всесвіту, ми бачимо, як працює історія. Ми бачимо, що історія таки працює. За Азімовим. Повільно, але впевнено. І тому - ми знаємо, що буде далі. А Маск показує нам, що Азімов правий у своїх прогнозах. Нехай і трохи поспішив з графіком. Або ми трохи баримося.

І ми розуміємо, що, якби менше воювали - вже насолоджувалися б видами Землі через панорамні вікна орбітальної станції.

Розуміємо, що, якби менше витрачали грошей на танки та Гради - вже мали б космічний ліфт.

А з одного континенту на інший могли б вже добиратися за пару годин.

І весь пластик вже зібрали б, щоб не труїлися ані ми, ані дельфіни із китами.

І те, що росіяни намагаються побудувати ракетний двигун, який дасть нам - всім землянам - можливість вийти за межі Сонячної системи - це було б дуже здорово, якби не було побоювань, що цей ядерний двигун знову, перш за все, використаютьу своїх цілях військові...

Маск, абсолютно точно, не будує військових планів. І тому його хайп, піар, популізм і шоу - народжують у людей посмішку захоплення. Він розважає людство, паралельно роблячи речі, які можна помацати, зважити, лизнути і куснути.

Похмурий і таємничий Тесла йому в цьому плані і в підметки не годиться. А вже глибоко законспіровані, в глибокій таємниці будуючі нікому не відомі ядерні плани росіяни/слов'яни - і поруч не стояли.

Місячний пиріг і космічні цап-царапки

Трамп разом з НАСА оприлюднили маніфест, в якому намагаються визначити правила співжиття земних держав-лідерів на Місяці й у космосі. Про тих, хто не має космічних технологій, взагалі не йдеться. Європейський Союз, Японія, Китай, Індія, США і Росія хочуть поділити пиріг між собою. І з'ясовують, хто на що готовий заради чи то миру, чи то війни у космосі.

Колись кілька наддержав поділили планету, перетворивши інших у колонії і витиснувши з них все, що було можна. І ось, колишні колонії іменуються третім світом і пожинають гіркі плоди панування сильних світу цього на їх територіях. Сьогодні історія може повторитися в межах Сонячної системи з відображенням знову ж таки на земній кульці. Тому що хтось отримає доступ до міжпланетних ресурсів, а хтось - не зможе.

Багато хто має надію (або побоювання) що коронавірус змінить співвідношення сил і правила гри на планеті. Хтось сподівається, що "великі" економіки впадуть, впаде створена 200-300 років тому фінансова система, і для "маленьких" відкриється нове вікно можливостей. У тому числі - і у космосі. І ось тут якраз і потрібні такі собі Маски, які можуть побудувати для тих, хто має кошти, власні космічні кораблі для освоєння Сонячної системи і контролю над ресурсами. Приватний флот. Контрабандний. Піратський.

Думаю, Маск не розраховує на такий поворот. Але він, цей поворот, вже стався. В цьому і є суть зльоту Дракона Маска...

Ірина Шевченко, Ізюм, InfoKava

Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Також по темі
Країна озброєна: СБУ вилучила вогнестріл, вибухівку та боєприпаси
Коронавірус: страшна сила статистики і графіків
Пандемія: головні новини ранку 16 березня
Коронавірус наступає на людство: як убезпечити себе від зараження
Українці вважають мову важливим атрибутом незалежності
Краще за тиждень
Мультимедіа
Кримінальний дайджест: хабарники, здирники і шахраї
Герус розвалив українську енергетику й повинен відповісти - експерти
У CERN будуватимуть гігантський коллайдер завдовжки у 100 км
Довіра виборців до Зеленського катастрофічно падає - результати соціологічного дослідження
Черговий потоп у Прикарпатті: затопило десятки будинків, є жертви