Всі новини

Медіафорум та Богдан. Що повинні усвідомити українські журналісти

"Тупі вівці" чи реальна "четверта влада"? Розслідувачі чи ті, хто заробляє на інформації? Впливові аналітики чи самовпевнені шукачі сенсацій? Що сьогодні з себе представляє журналістіка і яким повинен бути її подальший шлях? Черговий медіафорум в Харкові намагався відповісти на ці питання. Відповів?

Відомо, ситуацією володіє той, хто володіє інформацією. Так було завжди. Але, якщо вчора світ отримував інформацію від ЗМІ, зараз все змінилося. Зараз суспільство інформують блогери, чиновники заявляють, що журналісти для спілкування із народом їм не потрібні, а журналісти... Журналісти збираються на форуми й розмірковують, що ж тепер із усім цим робити.

Питання не зайве. Соціальні мережі спотворили інформаційний світ до невпізнаності. Спотворили настільки, що ми отримали у президенти шоумена, а 70 відсотків населення шаленіють у захваті від його, м'яко кажучи, нестандартних дій. Шаленіють, навіть не маючи достатньо інформації про те, чого "нова команда" прагне, що наразі відбувається, що планується та що чекає на нас завтра, не кажучи вже про майбутнє. Ніякої достовірності та збалансованості. Фейки, здогадки, марні надії, пліткування та нескінченні теревені безлічі свіжоспечених експертів. Справжня класична журналістика чистих фактів та суворої аналітики - невпинно зникає у зливі копіпастів, рерайтів, хайпів, фейсбучних сентенцій, інстаграмного трешу та блогерського нарцисизму...

* * *
А той самий Богдан, що завжди шепоче президентові у вухо, дав велике брутальне інтерв'ю ВВС.
Серед інших думок, які він сам називає хайпом, що не подобається багатьом, є й думка про журналістів. Він пояснив, нарешті, чому їх команда не хоче спілкуватися із суспільством через ЗМІ. Ось його пряма мова:
"...Журналісти - це четверта влада, і вона глибоко корумпована, як і вся держава. І неможливе очищення перших трьох гілок влади без очищення четвертої. Я ж знаю, як це все працює. У вас (у журналістів - авт.) має бути теж якесь самоочищення. Суспільство хоче очищення не тільки судової, правоохоронної системи, але і журналістської. Вам, звичайно, це не сподобається, це буде "хайп" номер два, але ви повинні це також усвідомлювати..."

* * *
Тож - про форум: збираються журналісти п'ятий рік поспіль та захоплено обговорюють проблеми під суворим наглядом європейських донорів і тренерів, а результати...
Ну, результати всі бачать та чують. Вони рік від року все більш... вражаючі.
Й ось на п'ятий рік - нарешті! - організатори вирішили, що вже прийшов "Час обирати журналістські стандарти!", нібито (чи не з подачі Богдана?) констатуючи той факт, що раніше ніхто про якісь там стандарти навіть і не чув, не кажучи вже про якесь там усвідомлення своєї тотальної корумпованості...

  • Довідка 
    DMF (Донбас Медіа Форум) у 2015 році започаткувала громадська організація «Донецький інститут інформації» за підтримки Представництва ЄС в Україні, Посольства США, Internews Network, Програми ООН по відновленню і розвитку світу (UN RPP), спільно імплементованої ПРООН, ООН Жінки, UNFPA і ФАО, Посольства Нідерландів в Україні. Співорганізатор - Міністерство інформаційної політики України.
    Один з основних організаторів DMF - Олексій Мацука, засновник сайту "Новости Донбасса". Участь взяв також Сергій Томіленко, голова НСЖУ.
    Цьогоріч DMF вже вдруге зібрався у Харкові. Захід зібрав 600 учасників, серед яких журналісти з усієї України, зарубіжні гості та експерти, представники державної влади і громадських організацій, що співпрацюють з медіа. Основні події відбувалися у п'ятизірковому готелі Kharkiv Palace.

* * *
Загалом, журналісти народ бідний, бо зарплатня гарна тільки на тих ресурсах, які фінансують задля своїх цілей так звані олігархи та ще - зарубіжні донори. Тому, майже всі вітчизняні акули пера, що зібралися на форум, трішки ніяковіли від того, що все на заході дорого і водночас - безкоштовно. Витрати на квитки відшкодовано, готель від 700 грн за ніч, фуршети та обіди - все за рахунок... ні, не громадської організації "Донецький Інститут Інформації", а за рахунок грантових коштів. Скільки витрачено, можна приблизно підрахувати: на дорогу, проживання та харчування одного учасника при таких розкошах потрібно мінімум 2000 тис. грн. та ще на оренду приміщень, на спікерів, на бейджики тощо. Тож, загалом не менше ніж півтора млн. гривень за дві доби.
І думки з цього приводу - різні.
Автор цього доволі різкого допису й сама неодноразово отримувала та витрачала грантові кошти на громадські заходи та різні навчальні проекти для юних журналістів. Для дітей, що хотіли отримати допрофесійну підготовку. Це теж спірна справа, але...
Але дорослі журналісти, що свого часу декілька тижнів розбиралися із навчанням "слуг народу" на дорогому курорті, щоб бути неупередженими та спроможними на дотримання журналістських стандартів, мали б свій форум зробити трохи... скромнішим. Задля незалежності та неупередженості, задля того, щоб різні богдани не дорікали корумпованістю (а такий розкішний форум - частково теж її прояв) можна б задовільнитися, наприклад, гуртожитками та бутербродами. Приміщення для заходів теж є подешевше. А надані донорами кошти можна б витратити на щось... більш доцільне у даний час.
І все ж, гроші - не так вже й важливі. Попри те, що у даному разі вони, хочеться того, чи ні, прямо пов'язані із тим, що ми називаємо - незалежністю. Такою - класичною журналістською незалежністю та об'єктивністю...

* * *
Набагато важливіше те, про що на форумі йшлося. Важливо, чи усвідомили журналісти свою корумпованість за версією пана Богдана?
Це важливо, тому що наш світ раптово змінився. В ньому все перевернулося. В ньому з'явилися новий президент, нова команда, нова політика і нові пріоритети. В цьому світі вже майже зникло гасло "мова, армія, церква". А на зміну йому - поки що не прийшло нічого. Можливо, не прийшло тому, що "новій" команді нема чого запропонувати. Але ж Богдан, до речі, у тому ж інтерв’ю ВВС, між іншим, сказав, що "слуги" добре знають, що роблять, бо планують ретельно та стратегічно - на багато кроків вперед. Можливо, вони просто не мають бажання сповіщати про свої наміри українське суспільство, бо навіщо ж експериментаторам сповіщати про наміри своїх щасливих піддослідних.
Про що йшлося на форумі - важливо, тому що зараз суспільство ще не в змозі оговтатися від таких дивних змін та подивитися правді в очі. Суспільство у ейфорії, воно шаленіє від можливості помститися всім, кого звинувачує у своїх проблемах. Воно нездатно самостійно відділити зерна від плевел, розпізнати ворогів та захисників, зрозуміти причини та наслідки подій.
Те, про що йшлося на форумі, важливо, тому що окрім журналістів з їхніми стандартами та етикою, із їхньою професійністю, виваженістю та можливостями надати суспільству необхідну інформацію, зараз не залишилося більш нікого. А неупереджена інформація, що допоможе приймати виважені рішення та вижити під час суспільного струсу такої сили, вкрай необхідна. Як і некорумповані журналісти, вибачайте...

  • Довідка
    Цього року форум був більш практичним і повчальним ніж попередні. Багато уваги було приділено прикладним речам у вигляді дискусій, майстер-класів та обміну досвідом. Дискусії поєднувалися з навчанням за трьома загальними напрями: контент, дистрибуція, менеджмент. За дві робочі доби відбулися 3 панельні та 36 публічних дискусій, 8 тренінгів та майстер-класів. Форум також мав чітке соціально-політичне спрямування.

* * *
Отже - про що говорили.
Теми дискусій стосувалися інформаційної політики щодо реінтеграції окупованих територій Донбасу; обміну досвідом у висвітленні подій у зонах війни та конфліктів; протистояння агресії та новим формам маніпуляцій у медіа; міжнародної синергії проти дезінформації; боротьби з фейками; проблем комунікації із органами влади; а також застосування нових технологій у мультимедійній журналістиці. Ключовою темою була інформаційна політика у зонах конфлікту.
А ось теми майстер-класів: "Реаліті журналістика на ТБ: новий підхід, що відновлює довіру людей до медіа", "Розвиток регіональних YouTube каналів для журналістів та ЗМІ" та "Латентні прийоми: як нами маніпулюють під час виборів".
Під час головних (панельних) дискусій зал слухав, а спікери розмірковували про те, що медіа стали інструментом для маніпуляції суспільною думкою, а соціальні мережі - середовищем для розквіту популізму, а ще про те, що усвідомлена редакційна діяльність повинна бути чинником спротиву маніпуляціям у медіа.
Багато говорили про «феномен» соціальних мереж, у тому числі й про їх надто маніпулятивну роль, що проявилася на минулих президентських і парламентських виборах.
Маріанна Катзарова, представниця організації «Reach All Women in War» (Лондон) та італійська військова журналістка Франческа Боррі поділилися практичним досвідом у репортерській роботі у зонах конфліктів та військових дій: розповіли, як треба подавати об’єктивну виважену інформацію та дотримуватися правил безпеки.
Якуб Каленський, експерт Atlantic Council, співзасновник East StratCom Task Force (проекту Європейського Союзу з боротьби проти дезінформації, Чехія) та Роберт ван дер Ноордаа, журналіст, співавтор дослідження про роботу російської «Фабрики тролів» (Нідерланди), розповіли на своєму досвіді, як боротися із дезінформацією.
Розбиралися, хто й чому порушує кодекс журналістської етики; хто перевіряє експертів; як протистояти кібербулінгу та цікаво розповідати про реформи; яка роль громадянської журналістики та блогерів; йдемо до стандартів, чи деградуємо; як протидіяти дезінформації; як комунікувати із органами влади та військовими в зоні конфлікту; як робити розслідування та залишатися живими; як визначити успішність матеріалу; чи може журналістика бути розважальною; чи повинна бути свобода слова в умовах війни; чи можуть ЗМІ бути комерційними та незалежними; а також - як підготувати професійного журналіста. І ще багато про що. Але…

  • Довідка
    Серед спікерів та гостей Форуму були: Ґідріус Сакалаускас, директор центру Res Publica (Литва); Андрій Ріхтер, старший радник Бюро ОБСЄ з питань свободи ЗМІ; Сью Вольстенхольм, голова агентства Ashley Public Relations (ВБ); Юліан Рьопке, редактор газети BILD (Німеччина); Олександр Хуг, колишній заступник голови СММ ОБСЄ в Україні; Кирило Євсеєв, сертифікований компанією Google спеціаліст з розвитку YouTube каналів; Світлана Безчотнікова, декан факультету філології і масових комунікацій Маріупольського державного університету; Наталя Гуменюк, голова ГО «Громадське телебачення»; Галина Петренко, головна редакторка «Детектор медіа»; Андрій Романенко, координатор Центру громадського контролю «ДІЙ-Краматорськ»; Андрій Діхтяренко, головний редактор проекту «Реальная газета» (Луганськ) тощо.

* * *

Ось деякі думки деяких спікерів Форуму про те, що, на їх погляд, важливо зараз.

Юрій Костюк, заступник глави Офісу Президента:
- Нова влада готова сприяти втіленню питань, що їх обговорюють на Форумі.

Павло Кириленко, голова Донецької облдержадміністрації:
- Реінтеграція Донбасу можлива. На тимчасово окупованій території живуть українці, які є заручниками ситуації. Необхідно боротися, перш за все, за свідомість людей, а вже потім — за території. Розбудовувати інфраструктуру на контрольованій частині області. Із розумінням ставитися до потреб і проблем людей, які проживають на території, що є окупованою. Люди на непідконтрольній українській владі території повинні чітко розуміти, що на них тут чекають і їм готові допомогти, бо вони є частиною соціуму Донеччини та всієї України.

Віктор Литвінов, завідувач Сектору інформаційної реінтеграції Криму та Донбасу МІП:
- Війна на сході України триває, і кожен журналіст, активіст, громадський діяч має розуміти, що безпосередньо впливає на формування довіри аудиторії Донбасу, яка є найбільш вразливою від активного використання сугестивних технологій та методик пропаганди. Саме тому консолідація медійної спільноти навколо журналістських стандартів - це складний процес, який є для нашої держави сьогодні вкрай необхідним...

Світлана Остапа, голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії:
- Соціальні медіа, на відміну від стандартних, не мають зобов’язання перед аудиторією. Медіабрехня та маніпуляції впливають на свідомість громадян. Проблема в тому, що люди не вміють розрізнити сторінку бота від звичайної сторінки, яку веде певна особа. Це дуже яскраво виявилося під час виборчих кампаній в Україні. Щоб людина не потрапила в павутиння фейків, потрібно видавати більше якісних матеріалів у традиційних медіа. У соцмережах і надалі будуть поширюватися неправдиві новини. На противагу їм традиційні медіа мають перевіряти інформацію з кількох джерел. Інший важіль — суспільне мовлення, яке має стати еталоном професійної журналістської підготовки для розвитку демократії західного зразка.

Олексій Мацука, голова правління ГО «Донецький інститут інформації» (в ефірі “Суспільного радіо” проект “Громадська хвиля”):

- Форум - це захід виключно для професійних журналістів і редакцій, ньюзрумів. І, навіть, не стільки для блогерів, скільки саме для професійної журналістики. Бо ми вбачаємо, що професійна незалежна нейтральна журналістика, саме така журналістика може бути корисною, можливо, для мешканців і Сходу, і Півдня України.

- Серед журналістів тривають дискусії про те, що журналістика має бути інформаційним «борцем», «рупором» певних сил та центрів або ідеологічних течій. Або має бути все ж таки незалежною, неупередженою і подавати всі точки зору. Ця дискусія триває у нашому професійному комьюніті роками, особливо з приходом збройного конфлікту, Росії в Крим та на Донбас. Ми переживаємо цю дискусію кожного разу на форумі. Але тут питання в тому, щоб не зробити ще гірше, ніж уже було зроблено кожним з нас. І це головне, бо кожне слово і відеосюжет впливають на суспільні настрої і людина, коли вона після виходу сюжету готова до насилля, коли відчуває бажання помсти, це, мені здається, не є завданням професійного журналіста, роздмухувати саме такі емоції у наших слухачів і читачів.

- Питання про інформування про те, що відбувається в окупованих районах, воно взагалі відкрите, тому що ви не тільки не почуєте про втрати з того боку у представників незаконних збройних формувань або сепаратистів, бойовиків і т.д. Ви не почуєте також про водопостачання, наприклад, тих районів. Ви не почуєте про ціни на тих територіях, я маю на увазі, у мейнстрімових медіа, про проблеми людей, які перетинають лінію зіткнення і т.д. ЗМІ важко висвітлювати те, куди вони не мають прямого доступу. Займаються висвітленням ситуації невеликі, часто неприбуткові медіа…

- Журналіст керується, в першу чергу, законодавством своєї країни і нормами етичних та моральних стандартів щодо висвітлення конфлікту. Факт подається без жодної думки людини, яка висвітлює цю новину. Але є інші формати, є публіцистика, є блогери, є колонки, є стаття, репортаж, де ви передаєте атмосферу через своє переживання цієї атмосфери, інколи використовується навіть художній стиль. Це залежить від навичок, якими ви володієте, щоб описати ту чи іншу частину буття.

- Є ілюстратори, є журналісти-відеографи, є журналісти-продюсери, є продюсери з пошуку інформації без виробництва - це ресьочери так звані. А є журналіст з думкою. Так, це вже тепер називається інфлюенсер - впливач. Якщо ваша думка буде популярна серед певної категорії вашої аудиторії, то ви будете, таким чином, тримати їх увагу постійно. І кожен журналіст хоче бути таким впливачем - інфлюенсером - для своєї аудиторії…

* * *
На перший погляд - все як треба. Багато цікавих спікерів та гостей, насичена програма, глибокі думки. Тільки ось без "але" - і тут якось не виходить.
По-перше, ми не побачили на форумі, наприклад, телеканали "1+1", "СТБ", "NewsOne", "ZIK", "Прямий" та "112". Простіше кажучи, провідні ЗМІ країни - форум проігнорували. А чому? Вони все знають й без тренінгів та зарубіжних експертів? Теми не цікаві? Форум не поважний? Чи просто "провідні" не витрачають час на заходи, які, з їхньої точки зору, нічого не варті? А може, вони не хочуть чути про упередженість, маніпулятивність, спекулятивність, "джинсу", продажність та корумпованість? Тобто, не бачать необхідності щось там усвідомлювати?
По-друге, якою б цікавою та необхідною не була тематика форуму, головного ми все ж не побачили та не почули... Ніхто не говорив про тотальну корумпованість, у якій усіх журналістів загалом звинуватив через декілька днів після форуму пан Богдан. Про яку вони й без Богдана знають.
Тож... можливо, "провідні" ЗМІ й праві, що "не помітили" такий великий журналістський захід? Навіщо помічати те, де нема мови про головне?
А що не помітили - факт. Публікацій майже нема. Якщо тільки короткі замітки про те, що форум таки відкрився, і гостей на ньому багато. І все. Нібито ані професіональних журналістів, ані суспільство обговорення проблем "четвертої влади" зовсім не хвилюють. Погодьтеся - не дуже позитивний сигнал. Точніше - тривожний симптом. Особливо, знов таки, на тлі висловлювань пана Богдана, що уособлює колективну думку "нової" команди.
Та й не тільки.
Бо ж, погодьтеся, суспільство перестало довіряти ЗМІ та журналістам. І перестало саме з тих причин, про які говорить Богдан. Більшість пересічних громадян вважають, що усі ЗМІ та усі журналісти – продажні, і вірити їм не можна ні в якому разі.
Так ось: саме про це, про суспільну думку щодо продажності, на форумі не говорили.
А вона ж – головна.
Бо саме завдяки такій думці – про продажність - у журналістиці сталися настільки великі зміни, що не помітити їх може хіба що зовсім сліпий. Вона майже вмерла. І точно втратила вплив на суспільство, тобто – перестала бути «четвертою владою». Цією альтернативною «владою» стали блогери, соціальні мережі та… спікери із ньюзмейкерами типу пана Богдана. Зараз їм підкорені 70 відсотків українського суспільства.
І стратегії виходу із глобальної кризи та розвитку журналістики наразі нема. І на форумі, попри все розмаїття тем та думок, стратегію не виробляли.

* * *
Ну, й, під завісу, ще одна маленька дивна деталь.
За підсумками Форума журналісти не знайшли, що сказати суспільству.
Підсумкового меморандуму від пишучої спільноти чи-то якогось до когось звернення – нема.
Богдан сказав, що без журналістів можна обійтися, а журналісти – не знайшли, що відповісти…
Богдан свважає, що ЗМІ тотально корумповані, що інформаційний «фронт» треба кардинально перезавантажити, що ми, журналісти, щось там повинні усвідомити.
Але журналісти, схоже, так не вважають…
ЗМІ все ще нібито є, факультети журналістики старанно відпрацьовують зарплати, хтось щось пише, знімає, записує, але…
Ми, журналісти, ще є – чи нас вже дійсно нема?
Чи ще впливаємо ми хоч на щось?

Чи тільки гроші беремо від можновладців за пропаганду та агітацію?

Ірина Шевченко, Харків-Ізюм, InfoKava



Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Також по темі
Друга світова вісімдесят років потому: нові цифри втрат. Інфографіка
Найпоширеніші види хабарів в Україні
Аналіз запитів українців в інтернеті показав, що найбільше турбує мешканців кожної області України
ЗМІ: мешканці ОРДЛО залишаються без українських пенсій
Борг Києва за електроенергію становить понад 1 млрд грн
Краще за тиждень
Мультимедіа
Пресмарафон президента Зеленського в прямому ефірі (Оновлено)
Відмовитися від пластику в побуті не так вже й важко, вважає вінницька сім'я. Відео
Зовсім скоро у кожного будинку буде свій робот-помічник. Відео
Чи стане хітом саундтрек Вакарчука до фільму "Захар Беркут". Відео
У США бездомна співачка підписала контракт з продюсером, виконавши арію в метро. Відео