"Підтримати"
Новини
Всі новини

Родом з України: Володимир Савчак, художник


У моєму житті Австралія відіграє чималу роль. У дитинстві я зачитувалася чудовою повістю Алана Маршалла «Я вмію стрибати через калюжі». Потім були Катаріна Прічард, неперевершений Джеймс Олдрідж, на якого Австралія має не менше прав, ніж Англія, де він творив, Колін Маккалоу, австралійські новелісти, які приваблювали ще й тим, що майже всі були звичайними робітниками і службовцями, а не професійними літераторами...

Пізніше Австралія стала ближче: там живуть моя колишня колега по роботі, земляк з рідного міста, видатний піаніст Євген Уханов, і френд по Фейсбуку з Одеси.

А одного разу виявилося, що там прожив більшу частину життя чудовий український художник, про якого я дізналася не так вже й давно. Була така звичка у наших ідеологів - замовчувати тих, хто колись покинув країну, не зізнаючись, що їхали люди, в більшості своїй, не по своїй волі і не від хорошого життя.

Володимир Савчак, художник, родом з України. Він давно помер, 10 років тому. Але 95 років від роду! І я чомусь думаю, що саме Австралія дала йому можливість творити, дихати повітрям свободи і прожити повнокровне довге і красиве життя.

Володимир Савчак - художник, нагороджений золотою медаллю Кембріджа як один з 500 найталановитіших людей світу. Його внесли в енциклопедію, де назвали одним з наймогутніших інтелектуалів світу.

... А в Україні він став відомий тільки за часів незалежності. Хоча народився в 1911 році, і до 1991 року був уже не просто дуже зрілою людиною, але і всесвітньо відомим австралійським художником українського походження.

Саме так - тому що він завжди гостро відчував свою ідентичність, згадував про рідну землю і мріяв коли-небудь там побувати або повернутися назавжди. І бував, і повернувся, але так пізно для нас: прах художника похований в Україні, у Львові.

Володимир Савчак народився в Бережанах, на Тернопільщині. Батько його був прекрасним майстром з виготовлення саней і возів, втім, в українській мові цього є спеціальна назва - стельмах. Він робив це артистично, красиво - це була не робота, а ціле мистецтво. Хлопчик спостерігав це. Поруч була дерев'яна церква Святого Миколая, яка теж була своєрідним витвором мистецтва. У цій атмосфері ріс талановитий хлопчик - малювати він любив з дитинства. Батько хотів бачити його освіченою людиною, розуміючи, що талант не повинен пропадати, і віддав сина в гімназію. Саме там Савчак отримав перші уроки малювання.

А потім був Львівський університет, де самим химерним чином сплелися математичні, природничі, філософські науки і малювання. Але хто знає, можливо, саме ці знання допоможуть йому згодом писати повні глибокого внутрішнього змісту полотна, які і складуть його світову славу.

Володимир Савчак покинув Україну після Другої світової. Його світосприйняття не співпало з ідеями тих, хто прийшов на його землю. І він вважав за краще еміграцію. І вибрав Австралію. Було важко - в Австралії взагалі життя, за свідченням всіх, хто про неї коли-небудь писав, нелегке, а тут ще все треба починати з першої, що називається, літери. Він зумів.

Поступово про нього заговорила місцева преса, з'явилися перші шанувальники, пройшли перші виставки. І виявилося, що Австралія придбала самобутнього і оригінального художника, який несподівано тонко зображує країну, пише полотна на релігійні теми, чудовий у пейзажах і портретах. Його використання світла і фарб завжди відзначали численні критики.

У нього було не менше 10 персональних виставок по всьому світу і незліченна кількість - в Австралії. Але в Україну перші картини художника потрапили тільки в 1993 році.

До речі, він був далеко не єдиним художником з України, які живуть в Австралії. Їх була ціла діаспора - 24! Може, колись ми дізнаємося всі їх імена.

З обранням Україною шляху незалежності художник став приїжджати додому, в рідні Бережани. Багато писав на українську тематику, привозив свої картини, малюнки, ескізи і дарував місцевому музею. А коли помер у 2007 році, виявилося, що залишив своєму рідному місту безцінний дар - 169 робіт, які зараз зберігаються в місцевому краєзнавчому музеї разом з нагородами і особистими речами.

Той, хто гордовито каже, що Україна не дала світу ніяких талантів, глибоко помиляється. Куди не глянь, кого ні згадай, у більшості - українське коріння. Просто доля складалася так, що деякі люди покидали не по своїй волі рідну землю, інші - шукали свою долю. Життя людське багатогранне. Але головне те, що вони не зрікалися Батьківщини і прославляли її своїм нетлінним талантом на всі віки.

© Олександрина Кругленко, InfoKava









Підписуйтесь на аккаунт InfoKava.com в Twitter, Facebook або Telegram: в одній стрічці новин - все, що варто знати про події в Україні та в світі про політику, бізнес, культуру та економіку.
Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини