Існує якийсь легко впізнаваний стандарт диктатури. З відсутністю громадянських свобод та демократії, цитатниками вождя, нічними розстрілами, шпіономанією, таборами по всій країні, боротьбою "за традиційні цінності" проти "дегенеративного мистецтва", ідеологічним диктатом в науці тощо.Думаю, що, коли в країні з економікою все добре і доходи громадян зростають, цього стандарту можна дотримуватися лише частково. Десь - так, а десь можна і крізь пальці дивитися на те, що "народець пустує", "багато волі взяв" і "базікає зайвого".
Тобто особливої жорсткості не потрібно: основна маса населення і так всім задоволена і проголосують як треба. Особливо якщо ще при цьому на всяк випадок контролювати агітпроп і виборчу машину. У якихось спеціальних репресії немає потреби.
Але в умовах, коли економіка валиться, причому дуже швидкими темпами, треба терміново добудовувати цю диктатуру і приводити її у максимальну відповідність з описаним вище каноном.
Саме цим і пояснюється вся ця чехарда з цитатниками, ідеологічним накачуванням, саджанням у в'язниці за пікети і так далі. Кремль гарячково, навздогін до падіння економіці, намагається намацати ту міру жорсткості, яка найбільшою мірою відповідає вже майже кенійському рівнем бідності більшості росіян. І спішно, на живу нитку, "мастирити" свою диктатурку.
Коли економіка валиться, треба терміново добудовувати диктатуру
Альфред Кох на НВ
І зараз питання лише в тому, що трапиться швидше: чи вони таки встигнуть доліпити своє чучхе або економіка гепнется раніше і поховає їх разом з їх божком під своїми уламками?
Якщо встигнуть, то з чучхе вони можуть проіснувати нескінченно довго за будь-якого економічного становищі. Таким чином, як не сумно про це говорити, але криза радше допомагає Росії, ніж навпаки. І чим швидше вона розгортається, тим менше шансів у Кремля добудувати свою кістколамну машину і запустити її в роботу.
