"Підтримати"
Новини
Всі новини

Цікаві факти про радянські мультфільми

08:51, 24 гру 2015
14 051
Интересные факты о советских мультфильмах

Найкращими мультиками радянського дитинства можна сміливо назвати творчість студії "Союзмультфільм". За роки свого існування вона випустила величезну кількість мультфільмів на будь-який смак, які ми показуємо своїм дітям і не втомлюємося переглядати самі. Крім того, більшість мультиків містить безліч секретів і деталей, помітних лише самим уважним.

Давайте дізнаємося! :)

Вінні-Пух

Интересные факты о советских мультфильмах

Перша екранізація книги про Вінні-Пуха належить студії Уолта Діснея: на початку 60-х років було випущено кілька серій про забавний ведмежа і його друзів. До початку роботи над вітчизняним «Вінні-Пухом» Федір Хитрук не бачив диснеївській версії.

Проте йому хотілося відійти від образів, які були зображені в книзі, створити своїх, нових і оригінальних персонажів. Безумовно, йому це вдалося.
Интересные факты о советских мультфильмах

Цікаво, що спочатку Вінні-Пух був дуже мохнатий, вуха у нього виглядали трохи «пожованими», а очі були різного розміру. П'ятачок ж спочатку виходив у художників схожим на товсту апетитну сардельку. Чимало було намальовано самих різних ведмежат і поросят, перш ніж персонажі придбали звичний нам вид.
Интересные факты о советских мультфильмах

До речі, у другій і третій серіях малюнки героїв були спрощені: чорні очки на мордочці Вінні-Пуха набули чітких обрисів, а рум'яні щічки П'ятачка стали позначатися однією червоною лінією. Під час роботи над мультфільмом про Вінні-Пуха Федір Хитрук не знав про існування анімаційних картин про кумедного ведмедика студії Діснея. Пізніше, за словами Хитрука, його версія сподобалася діснеївського режисерові Вольфгангу Райтерману. У той же час, так як радянські мультфільми були створені без урахування, належать студії Діснея виключних прав на екранізацію, їх показ за кордоном був неможливий.


Малюк і Карлсон

Радянський мультфільм «Малюк і Карлсон» режисера Бориса Степанцева, знятий за мотивами повісті шведської письменниці Астрід Ліндґрен і вийшов на телеекрани в 1968 р., був із захопленням сприйнятий як маленькими, так і дорослими телеглядачами.
Интересные факты о советских мультфильмах

Всього серій про Карлсона вийшло дві: «Малюк і Карлсон» (1968) і «Карлсон повернувся» (1970). «Союзмультфільм» збирався робити і третю, але ця ідея так і не була реалізована. В архівах студії досі зберігається плівка, яку планувалося використовувати для зйомок мультфільму по третій частині трилогії про Малюка і Карлсона – «Карлсон знову пустує».
Интересные факты о советских мультфильмах

Якщо дуже уважно дивитися мультфільм про Карлсона, то можна помітити таку деталь: на початку мультика, коли Малюк переходить дорогу, на проїжджючому повз автобусі видно реклама Air France.
Интересные факты о советских мультфильмах

На викрадачів білизни з мультиплікаційної картини про Карлсона дуже схожі сищики з мультфільму про пригоди поросяти Фунтика. Крім цього, на шведських батьків Малюка дуже схожі радянські батьки Дядька Федора з «Простоквашино».

Карлсона, Малюка, Фрекен Бок і всіх інших героїв придумав художник Анатолій Савченко. Він же запропонував покликати на озвучування «домомучительниці» Фаїну Раневську. До неї на цю роль пробувалися величезна кількість актрис, і ніхто не підходив, а Раневська підійшла ідеально. У неї був інший «мінус» — важкий характер. Вона називала режисера «діточкой» і категорично відкидала всі його зауваження. А коли вперше побачила свою героїню, злякалася, а потім дуже образилася на Савченко. «Невже я така страшна?» — постійно перепитувала актриса. Пояснення, що це не її портрет, а всього лише образ, Раневську не втішали. Вона так і залишилася при своїй думці.

У Карлсона теж довгий час не було «голосу», Ліванов знайшовся сам, випадково. Актор кожен день заходив до творців мультфільму на партію в шахи, і одного разу за грою режисер Борис Степанцев поскаржився йому, що ніяк не може знайти людину на роль Карлсона. Василь Ліванов тут же пішов у студію, і його затвердили. Пізніше актор зізнався, що, працюючи в образі Карлсона, він старанно пародіював знаменитого режисера Григорія Рошаля


Кіт Леопольд

Радянський мультиплікаційний серіал про кота Леопольда і мишей-хуліганів знімався на Творчому Об'єднанні «Екран» з 1975 по 1993 рр. На момент створення мультсеріалу ще не було художньої майстерні. Тому перші дві серії («Помста кота Леопольда» та «Леопольд і Золота Рибка») не малювалися, а були зроблені технікою перекладання.
Интересные факты о советских мультфильмах

Дрібні деталі героїв і декорації вирізували з паперу і перекладалися під склом. Після кожного кадру деталі зсувалися на мізерну відстань, що створювало ілюзію руху. Подальші серії мультфільму були реалізовані з допомогою мальованої анімації.
Интересные факты о советских мультфильмах

Творці мультфільму довго ламали голову над іменем головного героя. Автори дуже не хотіли називати його занадто просто – «рядовим» Барсиком або Мурзіком. За їх задумом ім'я повинно було красиво звучати і в той же час легко вимовлятися.
Интересные факты о советских мультфильмах

Існує версія, згідно якої добродушного і чарівного кота назвав син автора сценарію Аркадія Хайта. Під час роботи над сюжетом мультика хлопчик намагався робити дві справи відразу: стежити за дорослими і дивитися по телевізору «Невловимих месників». Ім'я полковника-білогвардійця Леопольда Кудасова, одного з героїв «Невловимих», і наштовхнуло на думку так само назвати і кота.
Хлопчаки миші теж не безіменні, як думають багато хто. Вгодованого сірого гризуна звуть Мотей, а худого білого звіра – Мітей. Однак у мультфільмі мишей по іменах жодного разу не називають.
Интересные факты о советских мультфильмах



Чебурашка

Радянський мультфільм про Чебурашку був знятий режисером Романом Кочановым за мотивами книги Едуарда Успенського, точніше за їх спільним сценарієм. І хоча Успенський написав 8 історій про Крокодила Гену, Чебурашку і їх друзів, всього було зроблено 4 серії.
Интересные факты о советских мультфильмах

Відомий сьогодні «мультяшний» образ Чебурашки – миле створіння з величезними вухами, великими довірливими очима і м'якою коричневою шерстю – був придуманий художником-мультиплікатором Леонідом Шварцманом. Саме таким він вперше з'явився в мультфільмі Романа Качанова «Крокодил Гена» (1969) і підкорив серця дітей і дорослих.
Интересные факты о советских мультфильмах

Відповідно до передмови до книги Едуарда Успенського «Крокодил Гена і його друзі», Чебурашкою називалася колишня в дитинстві у автора книжки бракована іграшка, яка зображала небаченого звіра: чи то ведмежа, чи то зайченя з великими вухами.

По книзі батьки автора стверджували, що Чебурашка – це невідомий науці звір, який живе в жарких тропічних джунглях. Тому в тексті книги, героями якої є, як стверджує письменник, дитячі іграшки самого Успенського, Чебурашка дійсно постає перед читачами як невідоме тропічне звірятко.

В одному з інтерв'ю Едуард Успенський розповів, що одного разу прийшов у гості до друга, у якого була маленька донька. У момент візиту письменника дівчинка приміряла шубу, яка тягнулася по підлозі. «Дівча постійно падало, запинаючись об шубу. І її батько після чергового падіння вигукнув: "Ой, знову чебурахнулась!". Це слово врізалося мені в пам'ять, я запитав його значення. Виявилося, що "чебурахнутись" – це значить "впасти". Так і з'явилося ім'я мого героя», – зізнався автор.
Интересные факты о советских мультфильмах

Художник Леонід Шварцман довго не міг придумати, як виглядає стара Шапокляк. Слово «шапокляк» — це «складний циліндр» по-французьки. Звідси все й пішло: циліндр — це XIX століття, старенька в темному, шкідлива, проноза, значить, з довгим носом. Теща Шварцмана теж була з XIX століття, і у неї було сиве волосся, зав'язане в пучок. Він домалював своїй старій тещині щічки і здивовані очі. Додав зім'ятий циліндр, мережива, жабо, манжети...

Після виходу мультфільму на екрани в одній з газет з'явилася стаття із заголовком «Хто усиновить Чебурашку?» У ній говорилося, що Чебурашка — безпритульний, у якого немає батьківщини! Так і крокодил Гена теж гарний, шукає друзів за оголошенням, а їх потрібно шукати в колективі!

Слава богу, Чебурашку зуміли відвоювати, і тепер його знають і люблять не тільки у нас, але і в Японії. Ще б, адже він виглядає, як ідеальний позитивний японський герой: великі очі, маленький рот. Японці називають його «російським дивом» Чебі


Троє з Простоквашино

Мультиплікаційний серіал «Троє з Простоквашино» за мотивами повісті Едуарда Успенського «Дядько Федір, пес і кіт» зняв режисер Володимир Попов. Всього було випущено три серії. Багато чого з того, що є в літературному джерелі, не увійшло до мультфільм, проте популярність екранізації в кілька разів перевищила популярність повісті Успенського.
Интересные факты о советских мультфильмах

Робота над створенням екранних образів мультфільму «Троє з Простоквашино» була розділена між художниками-постановниками за бажанням режисера Володимира Попова. Образ Пташки дуже довго не виходив. Тому кожного, хто заходив до приміщення художників на «Союзмультфільмі», просили намалювати цього персонажа. До його створення навіть доклав руку художник Леонід Шварцман, який придумав «мультяшного» Чебурашку.
Интересные факты о советских мультфильмах

Дядько Федір – єдиний типаж, по якому команда, яка працювала над створенням мультфільму «Троє з Простоквашино», так і не прийшла до єдиного рішення. Тому його екранний образ сильно змінюється від серії до серії. Так, недозволений з точки зору західної мультиплікації хід, в нашій країні сприйняли абсолютно спокійно.

До речі, кота Матроскіна могли наректи і Тараскіним. Справа в тому, що коли Едуард Успенський писав свою повість, він хотів назвати цього персонажа на прізвище співробітника кіножурналу «Фітіль» Анатолія Тараскіна, однак той не дозволив використовувати своє ім'я. Правда, пізніше пошкодував про це і зізнався письменникові: «Який я був дурень! Прізвище пожалів дати!»
Интересные факты о советских мультфильмах

Взагалі-то персонажів з «Простоквашино» створив художник Микола Єрикалов, але після першої серії він пішов з проекту, і продовжити його роботу запросили Аркадія Шера. Новим художнику-постановнику довелося «додумувати» і доробляти всіх героїв, хоча він і не відчував до них великої симпатії. Найбільше Шер чомусь не любив Матроскіна і, коли йшла робота над третьою серією, взяв і намалював його розтовстілим та ще й в безглуздій шапочці з помпоном. Правда, потім він все-таки перейнявся до коту симпатією. А ось самими улюбленими персонажами у художника був Пєчкін і мама дяді Федора. Пояснення у цій прихильності дуже просте: Аркадій Шер малював Пєчкіна з себе, а маму — зі своєї дружини


Ну, постривай!

«Ну, постривай!» – це не просто мультсеріал, це справжня легенда, на якій виросло не одне покоління. У 1969 р. «Ну, постривай!» був держзамовленням. Чиновники вирішили дати відповідь діснеївським мультикам і виділили досить серйозний бюджет. Вимоги замовників обмежувалися проханням зробити що-небудь смішне.
Интересные факты о советских мультфильмах

З цим проханням керівництво «Союзмультфільму» і звернулося до відомих гумористів Олександра Курляндского, Аркадію Хайта, Фелікса Камова і Едуарда Успенського.
Интересные факты о советских мультфильмах

Багато суперечок у творців мультика виникло з приводу 12-ої серії знаменитого мультфільму, коли Вовк виявляється в саркофазі фараона Рамзеса. Припускалося навіть, що уряд Єгипту може висловити протест у зв'язку з цим. Але все обійшлося.
Интересные факты о советских мультфильмах

У мультсеріалі «Ну, постривай!» приголомшлива музична добірка, в якій використані популярні записи західної і радянської естради. Але вони ніколи не вказувалися у вихідних даних мультфільму. Тоді це не було прийнято.

Музика, яка звучить під час титрів, – заставка «Ну, постривай!» – називається «Vizisi» («Водні лижі») і була видана збірнику угорської естрадної музики фірмою «Мелодія» у 1967 р. Її автор — угорський композитор по імені Томаш Деак (Tamás Deák).
Интересные факты о советских мультфильмах


.
Падав торішній сніг

Як згадував композитор Григорій Гладков під час виступу в гумористичній передачі «Навколо сміху», мультфільм «Падав торішній сніг» мав початкову робочу назву «Ялинки-палиці, густий ліс», а головним героєм у ній був двірник із «Пластилінової ворони». Потім візуальний образ головного персонажа допрацювали, втім, як і назву картини.
Интересные факты о советских мультфильмах

Роль оповідача в мультфільмі «Падав торішній сніг» спочатку планувалося віддати Лії Ахеджакової. Вона навіть озвучила мультфільм, але режисерові Олександру Татарському не сподобалося. У підсумку обидві ролі – і мужика, і казкаря – віддали Станіславу Садальському.
Интересные факты о советских мультфильмах

Садальський, який озвучив ролі мужика і оповідача в мультфільмі «Падав торішній сніг», не був вказаний в титрах. Незадовго до здачі мультфільму актора затримали в ресторані готелю «Космос» з іноземною громадянкою, після чого пішов донос голові Держтелерадіо Ц. Р. Лапину. В якості покарання за спілкування з іноземцями прізвище актора було вирішено прибрати з титрів.

Мультику «Падав торішній сніг» не вдалося уникнути пильної уваги цензури. "На здачу "Снігу" у мене був передінфарктний стан, – згадував режисер мультфільму Олександр Татарський. – Мені заявили, що я зневажливо ставлюся до російської людини: у вас всього один герой – російський мужик, і той ідіот!..»

Після розносу «Сніг» довелося перемонтувати і подекуди переозвучити. Високочолі начальники влаштували партійні збори, на якому прокручували кожен кадр: чи не зашифровані там таємні послання іноземним спецслужбам?


Принцеса в «Бременських музикантах» носить сукню дружини Юрія Ентіна
Автори казки Геннадій Гладков, Василій Ліванов, Юрій Ентін принесли тексти і ноти пісень додому до виконавця Олега Анофриева. Той послухав їх і заявив, що бажає озвучити всіх героїв поголовно. З роботою він чудово впорався всього за одну ніч. Правда, за Принцесу йому співати не дозволили, хоч він і рвався, але її партію віддали Ельмірі Жерздевой.
Цікаві факти про радянські мультфільми
Розбійників в цьому мультфільмі змалювали з популярних в сімдесяті персонажів — Боягуза, Бовдура і Бувалого. А ось Принцесу — з дружини поета-пісняра Юрія Ентіна.
- Те саме червоне плаття, яке ви бачите в мультфільмі, я їй купив за сорок рублів, в ньому вона і була на весіллі, — розповідав Юрій. — А Гладков і Ліванов були нашими свідками

Джерело
Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини