Існуюча пострадянська клептократо–олігархічна система повинна бути повністю демонтована і замінена принципово новою, сучасною правовою системою і системою управління, орієнтованими на прозоре, справедливе і цивілізоване обслуговування громадян і бізнесу.У цілому результат роботи нової Ради і нового уряду викликає розчарування - вони так і не змогли демонтувати стару систему, не кажучи вже про її заміну. Ми спостерігали за численними спробами і зусиллями, деякі з них принесли позитивні результати, але вони так і не змогли призвести до радикального реформування основ існуючої системи: законодавства, структури керування, державного адміністрування, інституцій, судової системи, правоохоронних органів та іншого.
Рада випустила величезну кількість нових законів і внесла безліч поправок у діючі, але все це робилося в межах старої системи, і в результаті законодавство стало ще більш складним, суперечливим і заплутаним. Навіть мова не змінилася - той самий закостенілий набір бюрократичних формулювань, часто недоступних здоровому глузду. Схоже, що Рада вимірює свої успіхи кількістю ухвалених законів, що абсолютно неправильно.
Сьогоднішнє українське законодавство - це величезна пострадянська маса, що складається зі «спеціальних інтересів» і незліченних корупційних схем, напрацьованих за 20 років. Ще більшого безладу наробили безкінечні маніпуляції з Конституцією.
Поява нових законів у старій системі буде утримувати Україну від перетворення на країну зі справжнім верховенством права. «Верховенство права», серед іншого, означає неухильне виконання існуючих законів, але, якщо зробити це в Україні сьогодні, країна та її економіка будуть просто паралізовані. Саме тому нинішня система не може функціонувати без вибіркового виконання, що дає бюрократичному апарату, включаючи правоохоронні органи і суди, величезну владу над звичайними громадянами й бізнесом, і породжує системну корупцію.
Сьогоднішня правова система і система управління живлять корупцію, а корупція живить їх
Ніякі антикорупційні заходи не дадуть результату, якщо вони будуть здійснюватися всередині цієї системи, яка сама по собі є благодатним грунтом для корупції. Єдиний вихід – ліквідувати причини, що породжують корупцію. До того часу будь-які антикорупційні заходи будуть просто слугувати прикриттям корупції.
Сьогоднішня правова система і система управління живлять корупцію, а корупція живить їх. Ця ситуація також породжує цинізм суспільства, який добре проілюстровано в анекдоті: "українці найбільше хочуть двох речей: позбавити країну корупції і мати можливість обійти будь-який закон з найменшим хабарем".
Перш ніж наполягати на верховенстві права і боротьбі з корупцією, нам необхідно повністю змінити систему, тому що нинішня не піддається реформуванню. Здоровий глузд підказує, як вирватися з цього порочного кола:
- Україна може запозичити найсучаснішу, просту, некорумповану і випробувану на практиці правову систему і систему управління в успішних країн нашого регіону, взявши у кожної найбільш прийнятні компоненти.
- Нам найбільше підійде естонська система, тому що вона на 100% гармонізована з ЄС, орієнтована на свободу підприємництва, але також і на соціальний захист і захист навколишнього середовища, в ній немає корупційної складової, і вона повністю вкладається в сучасні високі технології. Податкова система може бути запозичена зі Словаччини. Для антикорупційного та правоохоронного компонентів, включаючи митницю, найбільше підійде досвід Грузії, тим більше, що перші кроки по створенню патрульної поліції за грузинським зразком і силами грузинських експертів виявилися успішними.
- Потім необхідно буде запровадити п'ятирічний мораторій на зміни до законодавства (більшість корупційних схем проводяться через нескінченні зміни до законодавства), що забезпечить стабільність і довіру до нової системи в суспільстві.
- Експерти, які розробили і впровадили кращі реформи в своїх країнах регіону (Естонія, Словаччина, Польща та інші), та які досконально розбираються у вимогах ЄС, зможуть навчити нове покоління українських держслужбовців та суддів і провести конкурсний відбір.
Сучасній Україні, інтегрованій у глобальну економіку, тоді вже не знадобляться закони, що регламентують кожен крок і кожен вдих. У той час як зараз, через безлічі протиріч, стовідсоткове виконання нинішнього законодавства часто виявляється неможливим навіть теоретично.
Сьогодні кожен раз, коли потрібно провести реальну реформу, уряд безпорадно розводить руками. Чому? Тому що «для цього нам потрібен новий закон». Але, коли уряд хоче запровадити нові обмеження, ніякого «нового закону» не потрібно, і часто вони запроваджуються в прямому протиріччі з чинним законодавством. Аналогічна ситуація в Раді: якщо якійсь групі «спеціальних інтересів» потрібно провести новий закон або поправку, вони приймаються в рекордні терміни, але якщо це потрібно для блага суспільства, то такі законопроекти проходять всі кола пекла, і якщо і ухвалюються, то у вихолощеному вигляді.
Суспільство більше не сприймає такі відмовки, як «технічні формальності» або «для цього нам потрібен новий закон»,
проілюструвати які можна типовим діалогом між бізнесом і новим, імовірно прогресивним, міністром:Міністр: Наше міністерство йде в авангарді реформ: ми скоротили наш штат на 1,2%, люстрували 1,1% співробітників, розробили 1500 нових підзаконних актів та 370 законопроектів, самовіддано боремося з корупцією і до 2050 року запровадимо електронний документообіг.
Бізнес: У вашому міністерстві існує цілий ряд корупційних практик, наприклад, практика Х. Чому ви її не скасовуєтк?
Міністр: Так, я в курсі, мені особисто практика Х не подобається, але ми нічого не можемо зробити, потрібен новий закон і десяток змін у чинне законодавство, все залежить від Ради, але ви самі розумієте, яка там обстановка.
Бізнес: Практика Х була запроваджена наказом вашого міністерства і посилена змінами до цього наказу, підписаними вами.
Міністр [на мить губиться, але швидко приходить до тями: Я вас розумію, я на вашій стороні, але, щоб позбутися цієї порочної практики Х, спершу потрібно ліквідувати взаємопов'язані з нею практики Y і Z, а тут ми нічого не можемо зробити, потрібен новий закон і десяток змін у чинне законодавство, все залежить від Ради, але ви самі розумієте, яка там обстановка.
Україні необхідно позбутися радянської спадщини.
Не випадково нова книга Андерса Аслунда називається «Україна: що було зроблено неправильно і як це виправити», тому що, перш ніж вирішити проблему, треба її визнати, а наш політичний клас досі відмовляється це зробити.
Нам потрібен прорив: запровадження цивілізованої правової системи і системи управління вже за два-три роки виведе Україну з кам'яного століття в ХХІ століття, перезавантажить економіку, залучить у країну інвестиції.
Чи можна цього домогтися? Безумовно, так. Іншим країнам нашого регіону за таких же умов (включно з війною) це вдалося. Нинішні лідери України, замість того, щоб кожного разу винаходити сміховинні відмовки (Грузія занадто маленька, Польща занадто велика, Естонія та інші країни Балтики не так довго перебували під радянською окупацією) зобов'язані нарешті проявити політичну волю і здійснити необхідні радикальні зміни.
Історично такий прорив був здійснений і на нашій землі. Коли князь Володимир, правитель Київської Русі в X-XI століттях, усвідомив, що язичництво застаріло і уповільнювало розвиток країни, він розіслав емісарів до сусідніх країн для вивчення різноманітних релігій і правових систем, у результаті зупинивши свій вибір на християнській релігії і християнському праві. Ми залишимо історії судити, наскільки правильним був цей вибір, але безперечно, що в ті часи це був серйозний прорив для Київської Русі. Так що ми можемо спиратися на історичний прецедент, коли правитель визнав, що існуюча система гальмувала розвиток країни, вивчив досвід сусідніх країн, здійснив порівняльний аналіз, зробив висновок про те, яка система найкращим чином підійде для його держави, а потім швидко і рішуче змінив стару систему на нову. Це відбулося за 1000 років до настання інформаційного століття, і Україна сьогодні здатна зробити те ж саме.
VoxUkraine спеціально для Нового времени
