Першого грудня Миколаївський художній академічний драматичний театр відзначив своє 100-річчя. Незважаючи на вкрай складні умови, в яких знаходиться місто Миколаїв і його люди, подія була помічена громадськістю.
У рамках урочистого заходу відбулося спецпогашення поштової марки та художнього конверту «Відбудуємо театр разом». Надруковане зображення марки – це композиція, яка поєднує у собі сучасний вигляд театру та реалії війни. На штемпелі зображено два якорі та напис «Миколаївщина – вітрила України».
У непрості часи театр святкує знаменний ювілей. Прямо зараз твориться історія країни. Але ж і сам театр має неабиякий життєпис. Ось основні його віхи.
У 1881 р. міщанин Карл Монте побудував фасадом на вулицю Різдвяну (нині – Лягіна) першу в Миколаєві спеціалізовану театральну будівлю. Керував будівництвом автор проєкту Теофіл Брусницький. Глядацька зала театру складалася з 350 місць партеру і амфітеатру, 36 лож бенуара і бельетажу, галереї. У 1894 р. театр був придбаний купцем Яковом Шеффером. Новий власник театру в 1898 р. перебудовує його: була збільшена глядацька зала, по-новому обладнана сцена, з’явилося ще одне фойє, замість галереї – гальорка. Театр став вміщати 1310 глядачів.
На сцені з гастролями виступали знаменитості того часу: М. Щепкін, М. Савіна, М. Єрмолова, В. Коміссаржевська, брати Адельгейм, О. Южин-Сумбатов, М. Дальський, Ф. Шаляпін, К. Марджанов, О. Яблочкіна, В. Маяковський, Вс. Меєргольд, П. Стрепетова та ін.
Невичерпною любов’ю миколаївців користувався театр українських корифеїв М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Садовської-Барілотті.
Знаменита трупа корифеїв 14 березня 1900 р. вперше в Миколаєві виконала оперу М. Аркаса «Катерина». Перші у місті «синематографічні» сеанси також проходили в театрі Шеффера. Колектив пересувного театру «Шахтарка Донбасу», 1935 р З початком революції 1917 р.будівлю театру використовували для різноманітних зборів.
Постійною трупою театру постановою Миколаївської міської ради від 3 січня 1935 року став пересувний драматичний театр«Шахтарка Донбасу», створений 1922 р. у Луганську відомим театральним діячем Григорієм Свободіним. Першим директором нового театру став АбрамВайсенблюм, головним режисером – Євген Венгре. Репертуар першого стаціонарного театру складали як вистави «Шахтарки Донбасу», так і нові: «Інтервенція» Л. Славіна, «Аристократи» М. Погодіна, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Вовки і вівці» та «Гроза» О. Островського та ін.
Звістка про початок ІІ світової війни застала колектив театру на гастролях у Полтаві. А 2 серпня 1941 р. трупу евакуювали на Урал. За 27 місяців перебування на Уралі колектив театру випустив 27 прем’єр, зіграв понад 400 вистав. 216 концертних програм було показано у військових частинах, шпиталях. У Миколаїв колектив повернувся у 1944 р.
60-ті – 70-ті рр. – час пошуку режисера-лідера, керівника, який би обрав вірний напрям для подальшого творчого розвитку колективу. Яскраве творче життя театру з 1982 по 1987 рр. забезпечив новий головний режисер Микола Коваль. Різноплановий багатотематичний репертуар, відкриття малої сцени, яка протягом п’яти років радувала глядача прем’єрами, успіхи акторської режисури, відновлена традиція творчих зустрічей – такими були досягнення колективу під впевненим керівництвом М. Коваля.
80-ті і 90-ті рр. об’єднує творчість режисера, який очолював колектив десять років і за цей час створив йому стійкий імідж театру, що гостро реагує на проблеми і негаразди суспільства. Анатолій Літко вдруге став творчим керівником театру. У цей період з’явились вистави, які стали значущими доробками колективу: «Олімпійки» О. Галіна, «Гра тіней» Ю. Едліса, «Поминальна молитва» Г. Горіна, та ін.
Після буремних 90-х колектив очолив Микола Кравченко. Театр було виведено на новий творчий і фінансовий рівень, відновилася гастрольно-фестивальна діяльність.
У 2002-2004 рр. проведено ремонт- реконструкцію будівлі театру – пам’ятки історії та архітектури ХІХ ст. У 2009 р. театру було присвоєно почесний статус «Академічний».
У 2006 р. започатковано проведення Театрального фестивалю Міжнародного Чорноморського клубу «HomoLudens» («Людина, що грає»). У цей період з’явилися вистави, які стали вагомими творчими досягненнями театру: «Дядя Ваня», «Вишневий сад», «Керівництво для бажаючих одружитися» за творами А. Чехова, «Верона: ще одна історія кохання» Г. Горіна, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Пристрасті по Торчалову» М. Воронова, «Дні Тараса» за Т. Шевченком, «Дракон» Є. Шварца та ін.
Нова віха в історії театру почалася у квітні 2017 р.- колектив очолив директор-художній керівник Артем Свистун. Період перетворень – господарських, організаційних, творчих – приніс багато позитивних змін.
Ініційована традиція літніх театральних сезонів. 1 червня 2017 р. було відкрито сценічний майданчик у сквері театру, 27 березня 2018 р. – малу сцену, 14 вересня – камерну сцену в аrt-центрі. В оновленому аrt-центрі розміщено також інтерактивний музей історії театру, бібліотеку театральної літератури, відеотеку вистав театру. 19 грудня 2020 року відкрито унікальну в Україні дитячу ігрову «Кімнату театральних професій».
З 2018 року на базі театру працює театральна школа-студія. Театр став справжнім культурним центром міста. У фойє проводяться виставки робіт художників та фотомитців міста і області. Люди з особливими потребами також долучаються до відвідин театру – для них створені всі необхідні умови: кнопка виклику біля каси, пандуси, тактильні таблички зі шрифтом Брайля, спеціальна санітарна кімната, місце для паркування автотранспорту.
Репертуар театру вражає різноманіттям. Афішу складають вистави за творами української та світової сучасної і класичної драматургії. До створення постановок долучаються українські і закордонні режисери: М. Косьцюлек (Польща), Й. Бузиляускас (Литва), К. Гогідзе(Грузія), М. Яремків, С. Чверкалюк, Є. Тищук, Л. Сомов, П. Гатілов, Є. Олійник, К. Богданова, А. Карай, К. Гросман та ін. Проводяться унікальні заход: «Ніч у театрі», «Все заради кохання», «Все заради жінок», «Божоле», «Сміюся й плачу над собою», театральні квартирники на камерній сцені. У 2020 році започатковано проєкт «Осінній театрон» – показ вистав під відкритим небом на історичних місцях Миколаївщини. 2021 р. фестиваль «Homo Ludens» було присвячено 30-річчю Незалежності України, відбулося підписання меморандумів про співпрацю з театрами Молдови, Болгарії, Грузії, Литви.
24 лютого театр вимушено припинив показ вистав через початок повномасштабного вторгнення в Україну російських загарбників. Чоловіки-актори вступили до лав Збройних Сил України. Частина колективу виїхала у більш безпечні регіони, а ті, хто залишились – охороняли театр, пам’ятку архітектури ХІХ ст., сторожували, займалися волонтерською діяльністю – шили прапори України, балаклави, дощовики для захисників держави; підтримували колишніх працівників театру похилого віку – надавали гуманітарну допомогу. До Всесвітнього дня театру 27 березня було сформовано творчу групу, учасники якої у короткий термін створили дві театралізовані концертні програми: «Усе буде Україна!» і «Ми – українці!» Театр живе, незважаючи на те, що будівля пошкоджена. Але діє сцена в укритті, відбулася низка благодійних показів для вимушених переселенців, військовослужбовців Збройних Сил України, волонтерів, людей похилого віку.
15 липня на сесії Миколаївської обласної ради було прийняте рішення про перейменування театру, реєстраційні документи було отримано 28 липня у День Української Державності. Нова назва звучить так: Миколаївський академічний художній драматичний театр (Mykolayiv Academic Art Drama Theatre). Встановлено історичну справедливість: відтепер сезони беруть свій відлік з далекого 1881 р., коли вперше у Миколаєві на професійній сцені театру Монте було представлено першу виставу і 1922 р., коли було створено колектив «Шахтарка Донбасу», який став основою нашої трупи.
Розпочавши відлік часу з позаминулого століття, ставши справжнім осередком культури століття тому, він обов'язково досягне нових горизонтів у мирному житті, яке обов'язково прийде до України!
Джерело: Сайт театру
