Наші уявлення про те, яким має бути будинок, квартира, житло дуже сильно змінилися за ці майже вісім місяців. тепер цінується те, де є притулок або хоча б можна дотримуватися "правила двох стін", де поруч немає великих автомагістралей і... Словом, у кожному регіоні важливе своє. Але загалом усі ми хочемо жити у безпечнішому житлі. Та ще й якщо поруч біснуватий сусід.
Віта Яковлєва – про життя у різних районах Харкова.
Раніше друзі та знайомі називали мій район красивим матюком, який має одне й те саме значення з прислівником "дуже далеко". Звісно-звісно, говорила я, ми ж не в центрі живемо, не на Павловому Полі чи Олексіївці. З початком війни моє "дуже далеко" вже не здається багатьом з них отим матюком.
У центрі я мешкала кілька років. Потім переїхала і вже майже 20 років живу у "дуже далеко". До метро 20 хвилин повільним кроком, гарна транспортна розв'язка, тихий район. Але непрестижний, житло тут було набагато дешевше, ніж у центрі.
З лютого до нас теж, звісно, прилітало. Часто. Останній раз – минулого тижня. Почало прилітати, щоправда, пізніше, ніж у північні райони міста – ми знаходимося на заході. Але якщо пройтися зараз вулицями у нас і в центрі, це буде, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Простий приклад. Мені треба було здати аналіз крові. У нас лабораторії в суботу працюють, але оскільки з 9-ї ранку до 5-ї вечора глобально відключили світло на плановий ремонт, наївна я поїхала в центр. Ну, там же більше лабораторій, правильно? І людей більше туди їде до численних лікарень. Ага, зараз. Там субота – вихідний.
Пройшлася центром. Наразі він чітко відповідає опису "тихий". Людей дуже мало, багато магазинів більше не працюють. Закритий у вихідні (!) магазин чоловічого одягу з оформленою вітриною (значить, працює) сильно виділяється на загальному тлі.
Вражає тиша. У дворах, де зазвичай сиділи старенькі та бігали діти, їх сидить і бігає дуже мало. І ще багато дворів та вулиць не прибирають. Опале листя засипало їх товстим килимом, що шарудить під ногами. Зовсім у центрі, на Сумській та в саду Шевченка, теж відсотків 20 людей від тієї кількості, що у мирний час завжди було у вихідні. Але сад прибирають, тут квіти та ідеальна чистота.
У нас на районі працює дуже багато магазинів. Якщо немає світла, підключають генератор. У дворах на лавках обов'язково хоч хтось сидить – люди похилого віку, молодь, матусі з дітьми. І листя на землі не затримується - двірники щодня його методично згрібають.
Двірники взагалі окрема історія – наша з самого ранку з мітлою у дворі щодня, з 24 лютого. Або з 25-го, тут не пам'ятаю, брехати не буду. Я її вже сприймаю як символ непохитності Харкова. Сніг, дощ, гримить, прилітає – з 7 ранку вона мете. І буде мести і до перемоги, і після неї, я в цьому навіть не сумніваюся.
Тому щось мені підказує, що після війни харківський ринок нерухомості дуже зміниться. Житло купуватимуть у більш, скажімо так, безпечних (хоча немає таких у Харкові) районах. Тих, які розташовані якнайдалі від кордону з нашими "прекрасними" сусідами та від кільцевої дороги. І уявлення про престижність районів дуже зміниться.
Віта Яковлєва, Харків, InfoKava
