У ВП вперше пояснили, чому не підірвали чотири мости через Чонгар на початку війни.
Радник керівника Офісу Президента Олексій Арестович уперше пояснив стрімке захоплення окупантами Херсонщини на початку російсько-української війни.
Відповідаючи на запитання Марка Фейгіна в ефірі його ютуб-каналу, Арестович коротко заявив: "Про#балі".
"Хто, чого і як - розбиратимемося. Розбираються і правоохоронці. Десь некомпетентність, десь зрада - є питання. Розбираються і всім дадуть оцінки - і кадрові, і персональні, і кримінальні", - пояснив Арестович.
Херсон окупували російська армія 3 березня. Спочатку місто взяли в обручку: були зайняті навколишні села та аеродром Чорнобаївка. Згодом російські військові зайшли до міста. Це єдиний обласний центр України за місяць війни, який взятий та утримується російською армією.
Як брали Херсон? «Дурність чи зрада, можливо, й те й інше», — каже колишній губернатор Херсонської області Андрій Гордєєв.
— Отже, маємо чотири лінії оборони. Перше — перешийок між Херсонською областю та Кримом, він мав бути повністю замінованим. І мені, до речі, сказали, що за тиждень до нападу його розмінували якогось хера.
Далі — прикордонники, але завдання прикордонників не вступати у бій, а побачити факт агресії, дати сигнал та відійти. Потім уже йде наша зрошувальна система. Зрошувальна система проектувалась у Радянському Союзі Міністерством оборони та Міністерством сільського господарства. Сама структура — як форма каналу — не передбачає перетину жодним видом транспорту. У будь-якому випадку вона ускладнює рух. Логіка така: вибухають мости, вони зупиняються, і наша артилерія просто херачить їх.
Згодом третя лінія оборони — це вже сама річка Дніпро. До останнього тримається Дніпро, Антонівський міст, якщо що — вибухає, і Херсон як би взагалі поза військовими діями, мосту нема, ми тільки охороняємо лінію води. Хер його хтось перейде, той Дніпро.
Остання лінія оборони – Каховський плацдарм. Йде евакуація Нової Каховки, виселяються люди і тримається Каховський плацдарм. Там робляться редути, капоніри. На все це приділяється доба. Ось за цю добу нам треба було зупинити їх на вході. Не вийшло.
Чинний губернатор Геннадій Лагута, як розповідають товариші по службі, у перший день війни поклав ключі на стіл меру зі словами: «Я в цьому не беру участі», — і виїхав з регіону.
Разом з ним — у перший день війни — поїхало керівництво поліції, прокуратури, суди, згодом евакуювалися співробітники СБУ.
Бої за Антонівський міст через Дніпро тривали два дні. Міст намагалися підірвати двічі, по ньому цілилися «Точкою-У». За інший міст Херсонської області – Генічний автомобільний – віддав життя інженер окремого батальйону матрос Віталій Скакун, який особисто здійснив підрив. Зеленський надав йому звання Героя України.
Колона російських танків шукала обхідні шляхи і, звичайно, знайшла.
Тероборону — підрозділ озброєних цивільних для охорони громадського порядку та стратегічних об'єктів, аналог народного ополчення — було організовано на Херсонщині ще у 2016 році. За словами Андрія Гордєєва, перед підрозділом не поставили жодних завдань, і після того, як змінився військком, до Тероборони записалося багато військових пенсіонерів — щоб отримувати зарплату разом із пенсією.
— Почалася війна, а в нас жодного блокпоста немає, жодного! Усі хочуть щось робити, ніхто не знає, що саме. Ніхто ніким не керує. Я заходжу до комбригу Тероборони, говорю: Дімо, що таке? У нього навіть карти Херсона не було на столі. Розумієш? Добровольці вдавалися протягом дня, стояли біля військкомату, не знали, що робити. До них ніхто не виходив. О 7 годині вечора підігнали автобус, і їх відвезли до села Наддніпрянське, де мала бути база Тероборони.
О 7-й ранку того ж дня була нарада з оборони області. Комбриг Іщенко каже: хлопці, війна, мені потрібна вантажівка — забрати зброю зі складу на базу. Ті кажуть: все гаразд, чекай, зараз буде. Він дзвонить о 8-й ранку: де моя вантажівка? Кажуть – почекай, зараз буде. Він дзвонив Якименко, заступник губернатора з оборони. Дзвонить о 9-й ранку, дзвонить о 10-й ранку — почекай. А об 11-й ранку Якименко йому каже: вибач, звернися до мера, бо я взагалі зараз далеко, в евакуації. Тобто він обіцяв транспорт, а сам просто тікав разом із адміністрацією.
О 11-й ранку комбриг уже розуміє, що в нього немає машини. І він випадково дізнається, що їде машина зі зброєю в Альошки — наздоганяє 59 бригаду, яку там розбили. Він каже: я її зупиняю і скидаю з неї 660 автоматів із боєкомплектами. І все вона поїхала. Добре, що хоч це взяв, бо машина не доїхала, її розхерачили на греблі. І з цієї машини видають 400 автоматів першого дня добровольцям у Наддніпрянському. На Антонівському мосту триває бій. Треба взяти під охорону міст-типу, все туди. І вони пішки кілометрів зо три пішли до Антонівського мосту. Прийшли туди вже була глуха ніч. За ними херочила авіація, вони
побачили кишки і як деру дали все! Десь половину автоматів повернули, половина безвісти зникла. Як і люди. Ну, в сенсі, десь залягли на дно, забоялися. Це було ніч із 24-го на 25-те.
У підсумку у Іщенка залишилося 220 автоматів. Я їм привіз близько 50 «мух», РПГ-18 «Муха» тут же стояв автобус, занурений із цими хлопцями, такий кипіж. Ми прийшли, багажник відчинили, там «мухи» лежать. "Пацани, можна у вас?" Комбриг каже: "Так, візьміть". І ми половину мух їм віддали. Вони у целофані. І там на кадрах відео із загиблими бійцями Тероборони видно: вони так у целофані й лежать.
Комбат завозить їх в автобусах з коктейлями та «мухами» до Бузкового парку. Щоб запобігти наступу росіян з боку Камишан. Якби люди були трохи підготовленішими, то цієї трагедії не сталося б. Росіяни ж розраховували на бліцкриги, і, можливо, при опорі вони б і розбіглися. Але люди були просто м'ясо. За ідею. Тільки у Бузковому парку загинуло 36 хлопців. Їх розстріляли із кулеметів. Батюшка наш херсонський поховав 67 хлопців із Тероборони, невідомих, сам. Вони просто як собаки, на 20 сантиметрах ось так глиною присипані без трун, без нічого! Батюшка їх усіх сфотографував, зробив нумерацію, зробив закритий чат у телеграмі. Переможемо, каже, потім будемо їх усіх діставати.
