Чим брутальнішою стає манера Володимира Путіна вести війну, тим більше гостро постає питання про сенс переговорів із ним, вважає оглядач FAZ Райнхард Фезер.
Маріуполь став символом жорстокості російських військових дій в Україні. Путінські війська не випадково стріляють по житлових будинках, лікарнях, ринках та притулках. Відколи йому (Володимиру Путіну - Ред.) стало ясно, що українське населення підтримує військовий опір, він все частіше завдає ударів по цивільних об'єктах у районах бойових дій.
Він хоче змусити українців здатися за допомогою справжнісінького терору. Харків, Суми, Чернігів, Київ та багато інших українських міст стикаються з цим щодня. На прикладі обложеного Маріуполя російський правитель показує, що на їхніх жителів чекають ще страшніші події, якщо його війська продовжать наступ.
Загрози Москви на адресу "націоналістів" у Маріуполі також свідчать, що припинення бойових дій не призведе до припинення терору. Багато людей, які беруть активну участь у політичному житті та громадянському суспільстві або іншим чином публічно проявляють себе прихильниками незалежної України, повинні готуватися до гіршого після перемоги Росії. І варто побоюватися, що дії окупантів будуть тим більш жорстокими, чим наполегливішим був опір, який їм було надано.
Вже за лише військові злочини в Маріуполі Володимир Путін та його спільники мають бути відправлені під суд. На жаль, надії на те, що це колись станеться, мало. Адже зараз неможливо обійтися без переговорів із російським правителем, якщо хочеш покласти край кровопролиттю.
Але чим жорстокішими стають військові дії Росії, тим гостріше постає питання про те, наскільки розумно вести переговори з нинішнім керівництвом у Кремлі. І все ж, поза сумнівом, Захід та Україна мають намагатися їх вести.
Однак мова, яку Путін розуміє найкраще, – це мова воєнного опору. Воно - найбільший шанс протистояти режиму залякування. Для цього Україні потрібно більше підтримки із боку Заходу, ніж було надано досі.
Автор: Райнхард Фезер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
