Всі ми зараз у нервовій напрузі. Кожен день приносить різні звістки, і організм хитає від ейфорії до найважчих переживань. Дуже тяжко все переносити без втрат для психіки. Важко, але можна. Вчіться це робити.
З власного досвіду - Олександр Михельсон - журналист, публіцист, перекладач.
Цього вечора я граю в шахи.
Онлайн, звичайно.
Рівень у мене не те щоб високий, та й практики не було, по суті, вже понад десятиліття; якось так уже "вийшло само". Але зараз я граю в шахи, бо у мене теж настало нервове виснаження. Дяка, що #Рехаб навчив мене якщо не управляти станами своєї психіки (це взагалі вміють лічені люди), то хоч би добре їх розпізнавати.
Хлопці й дівчата на фронті воюють і гинуть. Мирні мешканці гинуть теж. Волонтери-координатори не сплять ночами. Урядовці й дипломати - теж.
Але в моїй стрічці про нервове виснаження говорять здебільшого такі ж, як я, тиловики. Можливо, тому, що військовим, урядовцям та координаторам на це бракує часу.
Тож я не про тих, хто вже на власні очі побачив вогонь, руїни і смерть. Я звертаюся до тієї (поки що) більшості, хто в силу тих чи інших обставин, або й свідомо, ПОКИ ЩО бачить усе це лише з моніторів.
Те, що у нас теж є нервове виснаження - цілком нормально. Це людська природа.
Просто важливо вчасно це усвідомити.
Нервове виснаження - підступна штука. Спершу воно штовхає вас до виплеску емоцій. До агресії. До емоційних гойдалок, від ейфорії до всепропальництва й назад, туди-сюди.
Але якщо не зловити себе на цій стадії, далі неминуче прийдуть депресія й безсилля. Все те, що веде до поразки. В усіх відношеннях.
В соцмережах є багато фахових психологів. Я не психолог. Просто стикався з теорією й практикою. І от, усвідомивши свій стан, я зараз граю в шахи. А потім - посплю. Годин десять.
Хтось скаже, що це блюзнірство. Як, мовляв, можна спати, коли наші бійці (далі за текстом).
Але якраз бійці знають, як це важливо - відпочити кожної можливої хвилини. І я тут, як уже казав, звертаюся до іншого контингенту. Який геть не в таких проблемах, як бійці - але виснажується теж.
Війна триває, і перемога ще вкрай далеко. Тож ті, хто мають таку можливість - заощаджуйте свою енергію от просто зараз. Вона буде вкрай необхідна вже у близькому майбутньому.
І тільки вистоявши, ми скажемо наше "Слава Україні" з упевненістю й спокоєм переможців.
Звиняйте вже за пафос Але так має бути.
Олександр Михельсон, Черкаси
