Польська Академія наук висунула відомого українського письменника і перекладача, громадського діяча, фронтмена гуртів «Жадан і Собаки» і «Лінія Маннергейма» на здобуття нобелівської премії з літератури.
Про це повідомив Комітет літературознавчих Польської академії наук:
«Жадан – один із найвидатніших поетів України та чудовий прозаїк, перекладений і нагороджений у світі, – на нашу думку, лауреат Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна в значній мірі говорить і думає словами Жадана, уважно їх слухає. Сьогодні поет у своєму Харкові. І він бореться». – йдеться на сайті установи.
Одночасно з висуненням українського митця на здобуття Нобелівської премії у звернені Польської академії наук мова йде про рішуче й одностайне засудження збройного нападу російських військ на Україну, а також про готовність надати академічну підтримку українській науці:
«Вільна Україна – це теж наша справа, тому ми всі намагаємося допомагати українцям. А також, як науковці, ми повинні взяти на себе відповідальність за реальну допомогу академічній спільноті України. Це має людський та етичний вимір, але також геополітичний. Утримати Україну в орбіті європейської культури – це питання нашої безпеки в Польщі та в Європі, адже затяжна війна в Україні чи окупація України – це не найгірший сценарій».
Сергій Жадан
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
2014. р.
