Україна увосьме у своїй історії виступить на зимових Олімпійських іграх як незалежна держава. На Олімпіаді 2022 у Пекіні наша країна буде представлена у рекордних 12 видах спорту. Як "синьо-жовті" провели попередні Олімпіади – далі в матеріалі.
Перша медаль України
Для сучасних українців уже звично, що наша країна чи не найбільше шансів здобути медаль на будь-якій зимовій Олімпіаді має у біатлоні. Так уже склалося, що північна частина України подарувала нам когорту талановитих біатлоністів.
Зимова Олімпіада 1994 року в норвезькому Ліллегаммері була дебютна в історії України.
Цікаво, що зимові Ігри 1994 року вперше відбувалися не в один рік з літніми. На дебютній Олімпіаді Україну представляли 37 спортсменів у 10 видах спорту. І символічно, що першу медаль збірна України здобула в біатлоні.
Тоді нашу команду спокійно можна було назвати "дрім тім". У збірній України була майбутня триразова чемпіонка світу Олена Зубрилова й призерка багатьох чемпіонатів світу Олена Петрова.
Найдосвідченішими у нашій збірній були Марина Сколота й на той момент 25-річна Валентина Цербе-Несіна. Саме Цербе-Несіна посприяла тому, щоб прапор України вперше побував на п'єдесталі пошани.
Валентина Цербе-Несіна – перша олімпійська медалістка України / Фото НОК України
На Олімпіаді-1994 року біатлоністи змагалися тільки у трьох дисциплінах – індивідуальній гонці, спринті та класичній естафеті.
Після невдачі в "індивідуалці" наші дівчата налаштовувалися на спринт. На жаль, штрафні кола завадили Зубриловій та Сколоті поборотися за медалі. Натомість Цербе-Несіна відпрацювала чисто.
Основними суперницями українки були дворазова олімпійська чемпіонка канадка Миріам Бедар та титулована білоруска Світлана Парамигіна. Вони обидві пробігли два штрафні кола й на фініші Бедар випередила Парамигіну на 1,1 секунди.
Цербе-Несіна програла канадці всього 1,2 секунди. А від срібної медалі українку відділили 0,1 секунди.
Здавалося, що за чистої стрільби Цербе-Несіна була зобов'язана здобувати "золото". Та з плином часу спортсменка розповіла, як здобувала омріяну медаль всупереч усьому.
На момент гонки в Норвегії було мінус 18 градусів. За словами Цербе-Несіна, в неї була одна пара лиж, яка належала Ніні Лемеш.
Як повідомляло "Суспільне", окрім відсутності власних лиж, на відборі в Карпатах вона не мала власних чобіт. Також Валентина готувалася без особистого тренера, перекладача та масажиста.
Перше "золото" Баюл
Оксана Баюл перед Олімпіадою здобула "золото" чемпіонату світу у 1993-у році. На момент Олімпіади українці було всього 16 років. Попри медаль світової першості, талановита українка все одно не була фавориткою Ігор.
Очікувалося, що "золото" розіграють дві американки Тоня Хардінг і Ненсі Керріган. Та перед Олімпіадою розгорівся скандал, який ліг в основу художнього фільму "Тоня проти всіх".
Було встановлено, що колишній чоловік Тоні Джефф Гіллоулі вступив у змову з Шоуном Екардтом. Вони підмовили Шейна Стента зламати ногу Ненсі Керріган.
Як стало відомо згодом, Керріган хотіли травмувати, щоб вона не поїхала на Олімпіаду. Шейн Стент вдарив Ненсі поліцейською палицею в стегно. Фігуристка уникнула важкої травми.
Скандал швидко набрав розголосу, але обидві спортсменки поїхали на Олімпійські ігри. У Норвегії Тоню наздогнала карма: перед виходом на лід у довільній програмі у неї виникли проблеми зі шнурівкою, що порвалася.
Вона спробувала розпочати виступ, але вирішила не ризикувати своїм здоров'ям і зупинилася. Судді дозволили Хардінг виступити з другої спроби, але поставили низькі оцінки. У підсумку вона вибула з боротьби за нагороди, посівши 8-е місце.
Хоча Баюл не переймалася чварами суперниць, в українки також не все було так гладко. За два дні до змагань Баюл зіткнулася з німецькою фігуристкою. Німкеня своїм ковзаном прорізала Оксанину ногу на 3 сантиметри. Також від удару українка впала й травмувала куприк.
Колишній міністр спорту України Валерій Борзов з плином часу розповів, що, подивившись на характер травми, зрозумів, що Оксана виступить. Баюл вийшла на лід на уколах і додала до свого виступу каскад із подвійним тулупом.
Феноменальний виступ українки не залишив шансів Керріган. Баюл не тямила себе від щастя і ридала. Ось воно перше "золото" України, але чи пролунає наш гімн?
Все той же Валерій Борзов розповів, що замість гімну України міг грати російський. Ніхто не чекав, що Україна зможе виграти "золото", і, за словами Борзова, від Баюл чекали більше невдачі.
У підсумку українська делегація не надала запис гімну. Після перемоги організатори Олімпіади запропонували увімкнути гімн Росії. Тоді Борзов відповів категоричною відмовою.
"Зрозуміло, що записи гімну ми організаторам не давали. Тому коли спустився в технічну зону льодового палацу, щоб привітати Баюл і Змієвську з перемогою, натрапив на височенного блондина.
Він питав, чи є хтось з України. Коли я представився, людина запропонувала: "Оскільки у нас немає запису гімну України, не буде проблемою, якщо на честь Баюл прозвучить гімн Росії?". "Для вас це дрібниця?", – запитав він. Але через цю дрібницю я б повернуся додому безробітним", – розповів Борзов.
Галина Змієвська, тренерка Баюл, домовилася з поліцейським, який відвіз її в олімпійське селище. Там вона взяла касету із записом гімну і привезла її в зал. На Олімпійських іграх вперше залунав гімн України!
На іграх у Ліллегаммері Україна могла претендувати ще мінімум на дві нагороди. У фристайлі Наталія Шерстньова посіла 5-у сходину. А фігурист Віктор Петренко, який у 1992 році взяв "золото" Олімпіади, взагалі зупинився за крок від подіуму – 4-а позиція.
Перше "срібло"
На Олімпійські ігри 1998 року в японське місто Нагано Україна відправила вже 56 спортсменів, але змагалася у все тих же десяти дисциплінах.
Нашій збірній вдалося завоювати тільки одну медаль – вперше в історії зимових Олімпіад Україна здобула срібну нагороду.
Промах ціною "золота"
Досвідчена Олена Петрова була однією з лідерок збірної України з біатлону. Вона народилася в Удмуртії (Росія) й на чемпіонаті СРСР познайомилася з тренером з України Романом Бондаруком. Саме він запросив Петрову в Україну, яка у 18 років переїхали в Суми.
Петрова виграла медаль Олімпіади у своїй улюбленій дисципліні – індивідуальній гонці. Свою медаль Олена здобула не без долі везіння.
В інтерв'ю sport.ua вона розповіла, що перед стартом індивідуальної гонки перепутала свої палиці з палицями Олени Зубрилової.
"Мені треба було вже бігти на старт, я стартувала раніше ніж Олена Зубрилова. Так вийшло, що я випадково взяла палиці Зубрилової. Вона нижче за мене на чотири сантиметри, відповідно палиці коротші.
Я не знаю, звичайно, як Олена тоді добігла, але після тієї ситуації я свої палиці вирішила вкоротити до того розміру, з якими виступала Зубрилова. Я зрозуміла, що вони зручні для мене. Я навіть не помітила, як пробігла, фінішувала, а потім наприкінці, коли змагання закінчилися, я дізналася, що бігла з палицями Олени Зубрилової", – розповіла Петрова.
Олена Петрова / Фото biathlon.com.ua
Українська біатлоністка могла здобути й золоту нагороду, адже програла Катерині Дафовській з Болгарії всього 17 секунд. На заваді перемозі Петрової стала одна штрафна хвилина.
Збірна України здобула тільки одну медаль у Японії, але мала всі шанси на ще дві нагороди. Бронзова призерка чемпіонату світу Ірина Тараненко-Тереля двічі зупинилася за крок від подіуму у лижних перегонах.
У персьюті на 10 кілометрів українка на фініші програла представниці Чехії Катержині Ноймановій всього 3 секунди. У класичній гонці на 15 кілометрів Тараненко-Тереля також була четвертою, але цього разу від подіуму її відділили аж 17 секунд.
Олімпійські ігри 2002 року в американському Солт-Лейк-Сіті збірна України провалила, не завоювавши жодної медалі. Нашу збірну представили досі рекордні 68 спортсменів в 11 дисциплінах.
Найближчими до медалей були Валентина Шевченко, яка в лижних перегонах на дистанції 30 кілометрів посіла 5-у сходинку, та Станіслав Кравчук. У фристайлі він фінішував також на 5-у місці.
Бронзовий Турин
Після невдалої Олімпіади українці зуміли дещо реабілітуватися в італійському Турині на Іграх 2006 року.
Першу медаль тієї Олімпіади для України завоювала біатлоністка Лілія Вайгіна-Єфремова. До 2002 року вона виступала за Росію, однак через невдалі результати пропустила Олімпійські ігри 2002.
В Україні Вайгіна-Єфремова опинилася транзитом через команду Білорусі. Лілія також не демонструвала особливо видатних результатів в особистих гонках. До Олімпіади її найкращим виступом було третє місце на Кубку світу в спринті.
Тоді Вайгіна-Єфремова опинилася у збірній з Оленою Петровою, Ніною Лемеш та Оксаною Хвостенко. І саме їй вдалося завоювати бронзову медаль у спринті.
Лілія Вайгіна-Єфремова / Фото Getty Images
За словами біатлоністки, у день знакового спринту вона прокинулась з болем в голові та відчуттям втоми. Через це Лілія не думала, що боротиметься за високі позиції. Розраховувала на потрапляння у топ-10.
Та в підсумку Вайгіна-Єфремова з чистою стрільбою фінішувала третьою. Від першого місця, яке посіла француженка Флоранс Баверель-Робер, Лілію відділили 6,6 секунди.
Друге місце дісталося шведці Анні-Карін Зідек, якій Вайгіна-Єфремова програла 4 секунди. Україна стартувала після обох суперниць, через це й прикро, що на фініші їй не вдалося трішки додати.
Українка ледь не вкрала медаль в українки
У 2002 році титулована українка Олена Зубрилова змінила громадянство, перейшовши у збірну Білорусі. Саме вона ледь не позбавила медалі Україну.
У спринті Зубрилова фінішувала на 5-у місці. На фініші Олена програла Вайгіній-Єфремовій всього 3 секунди.
Цікаво, що в Турині Вайгіна-Єфремова мала всі шанси стати дворазовою призеркою, адже за результатами спринту відбувався персьют. На жаль, три штрафні кола відкинули українку на восьму сходинку.
Найромантичніша "бронза" України
З часів Оксани Баюл Україна втратила авторитет у фігурному катанню, який повністю перейшов до Росії. Щоб претендувати на високі позиції, українцям потрібно демонструвати ідеальний виступ. Натомість на помилки росіян можуть і закрити очі.
З ранніх років Олена та Руслан почали зустрічатися. До кар'єри фігуриста Гончаров міг стати футболістом чи хокеїстом. Він жартував, що Чорноморець, можливо, втратив хорошого гравця.
Мама Руслана мотивувала сина кататися на ковзанах, обіцяючи віддати на хокей. Та насправді в її планах було зробити із сина фігуриста. У підсумку історія Олени та Руслана розпочалася у 90-х. Хлопець став другим партнером для Грушиної і змушений був виходити на її рівень.
Пару навчали найкращі тренери на пострадянському просторі. Після одеської школи фігурного катання вони потрапили до Наталії Ліничук та Геннадія Карпоносова, які були спеціалістам саме з танцю.
Згодом їх шляхи перетнулися з іменитою росіянкою Тетяною Тарасовою. Також Олена та Руслан тренувалися у США.
До медалі Олімпійських ігор 2010 року українців привів Микола Морозов, який був експертом з хореографії. Шлях за нагородою Грушина й Гончаров розпочали не надто вдало, посівши 5-е місце в обов'язковому танці.
Українці відігралися в оригінальному та вільному танці. В обох дисциплінах вони посіли треті місця та вирвали "бронзу".
В цілому ж Олімпіада 2010 року в канадському Ванкувері для України була провальною. На Ігри відправилося 47 спортсменів у 9 дисциплінах. Проте ніхто не зміг завоювати медаль.
Найближчим до нагороди був біатлоніст Андрій Дериземля.
У чоловічому спринті Дериземля посів 5-е місце. Андрій втратив нагороду через два штрафних кола. Потенційно українець міг навіть розраховувати на "золото".
"Бронза" на ціну "золота"
У 2014 році Олімпійські ігри приймало російське місто Сочі. Тоді Олімпіада для українців відійшла на другий план. В Україні тривала Революція Гідності, в якій відстоювався демократичний та європейський вектор України. Українці вийшли боротися проти російських маріонеток.
Як показав час, загрозу ніс не тільки внутрішній ворог, але й зовнішній. Попри домашню Олімпіаду, Росія вторглася у Крим та почала анексію українського півострова, після чого ще й окупувала частину Луганської та Донецької областей.
Попри складне політичне становище, Україна відправилася у Сочі у складі 43-х спортсменів. Чекати медалі довго не довелося.
Усі надії України на Олімпіаді були пов'язані з біатлоном, адже наша команда приїхала у потужному складі сестер Семеренко, Олени Підгрушної (Білосюк) та Юлії Джими.
Першу нагороду Україні принесла Віта Семеренко у спринті. Віта виграла медаль всупереч усьому, а не завдяки.
На початку сезону біатлоністка хворіла, через що пропустила значну частину передсезонної підготовки. У підсумку Семеренко важко набирала форму. А під час Ігор у Сочі "вилізли" проблеми зі спиною.
У спринті на Олімпіаді Семеренко вирішила ризикнути й стартувати 62-ю – це четверта група. Зазвичай біатлоністи воліють розпочинати гонку дещо раніше, поки траса в хороших кондиціях.
Віта Семеренко / Фото biathlon.com.ua
Семеренко взяла спокійний темп, не демонструючи високої швидкості на першому колі. На двох стрільбах Семеренко відпрацювала чисто й претендувала на медалі. На останньому колі тренери повідомили біатлоністці актуальну інформацію й вона почала додавати.
У підсумки Віта фінішувала третьою, програвши росіянці Ользі Вілухіній всього 1,8 секунди за "срібло". Після цього для Семеренко розпочалося очікування. Потрібно було, щоб фінішували й інші суперниці.
Скинути Віту з подіуму могла італійка Доротея Вірер, яка стартувала 64-ю. Доротея також відпрацювала чисто, але програла Віті 10 секунд. Після фінішу всіх конкуренток Віта не тямила себе від щастя та розплакалася поряд з тренером.
У 2017 році МОК позбавив Вілухіну "срібла" через допінг. Однак росіянка виграла в апеляції, тому Семеренко таки залишилася з "бронзою".
Найцінніше "золото" України
Як і було сказано вище, в обличчі сестер Семеренко, Підгрушної та Джими, Україна претендувала не просто на медалі в жіночій естафеті, а на "золото".
Естафету у збірній України розпочинала Віта Семеренко. Вона передала естафету Юлії Джимі третьою. За підсумками другого етапу Джима завдяки феноменальній стрільбі та прекрасному ходу зробила для України перевагу у 12 секунд.
Валентина Семеренко після чистої першої стрільби на третьому етапі вже мала понад 40 секунд переваги над переслідувачками. Однак після "стійки" перевага Семеренко зменшилася удвічі.
Збірна України з біатлону / Фото biathlon.com.ua
Валентина використала всі три запасні патрони й, на щастя, уникла штрафних кіл. На останньому етапі Олена Підгрушна підпустила росіянку Вілухіну та норвежку Туру Бергер. Вирішальним моментом гонки була остання стрільба.
Олена відпрацювала швидко й чисто та впевнено привела Україну до другого за 20 років "золота" на зимових Олімпійських іграх. Росія фінішувала другою, але державу-агресора згодом позбавили нагороди через допінг Ольги Зайцевої.
Єдине "золото" в Пхьончхані
На Олімпійські ігри 2018 року Україна відправилася у найменшому за всю свою історію складі – 33 спортсмени. Традиційно українці чекали медалей у біатлоні, проте цього разу наші дівчата підвели.
Несподівано для всіх "вистрілив" Олександр Абраменко. Він довів, що в України існує фристайл.
Абраменко довгий час ішов до медалі, зазнавши невдач на трьох попередніх Олімпіадах: 27-е місце у Ванкувері, 24-е в Турині та 6-е в Сочі. Проте прогрес не можна було не помітити.
Перед Іграми 2018 року Абраменку вдалося стати першим в історії України переможцем Кубка світу в лижній акробатиці. Та не все було так оптимістично.
Під час підготовки до сезону 2016/2017 перед Олімпіадою українець зазнав травми. Спортсмен виконував стрибок з приземленням на воду. Після невдалого приземлення порвав хрестоподібні зв'язки, меніск та бокову зв'язку. На щастя, йому вдалося побороти травму, але на це пішов цілий рік. Спортсмену зробили операцію та на півроку заборонили займатися спортом. Лише 1 квітня 2017 року в нього закінчився реабілітаційний період.
Також в Абраменка були й проблеми з матеріальною базою для підготовки. Перші кроки у фристайлі він робив у Миколаєві. Через те, що трамплін у місті був в аварійному стані, спортсмену довелося готуватися до Ігор за кордоном.
На переможній Олімпіаді українець кваліфікувався у фінал з четвертим результатом. Фінал змагань виявився надзвичайно складним.
Олександр Абраменко / Фото Getty Images
У першому раунді виступили 12 спортсменів й Абраменко посів третє місце. У другому раунді змагалися дев'ятеро фристайлістів й Олександр пройшов у вирішальний фінал з четвертої позиції.
Комплекти медалей у суперфіналі розігрувала шестеро спортсменів. Абраменко виконав стрибок Back Full-Full-Double Full і набрав найкращу суму балів – 128,51. Українець випередив представників збірної Китаю Цзя Цзун'яна та олімпійського спортсмена з Росії – Іллю Бурова.
Для України це було перше "золото" з фристайлу в історії Олімпійських ігор.
Загалом на зимових Олімпійських іграх Україна виборола 8 медалей – 3 "золота", одне "срібло" та чотири "бронзи".
24tv. Михайло Гема
