Новости
Все новости

Привлекут ли к к ответственности Зеленского и Ермака за "Вагнергейт"?

20:30, 18 ноя 2021
513

Привлекут ли к к ответственности Зеленского и Ермака за "Вагнергейт"?

Нарешті опубліковано довгоочікуване розслідування про "Вагнергейт". Журналісти-розслідувачі Bellingcat за участю The Insider дізналися та розповіли світові про те, як українським розвідникам вдалося вивезти з Росії найбільш значних бойовиків ПІК Вагнера, причетних до військових злочинів в Україні. Розслідування називається: "Приземлення валькірій. Історія спецоперації України з перехоплення літака з бойовиками ПВК Вагнера. Ч. I - вербування". Тож – друга частина теж буде.

Давайте спершу розставимо всі крапки над "і" у порівнянні Вангергейту із затриманням Протасевича у Білорусі. 

Так, операцію по затриманню вагнерівців порівнюють із тією, яку провів Лукашенко для затримання журналіста, та за яку на "батька" обурився увесь світ. Але різниця є, й вона принципова. 
Лукашенко затримував не військового злочинця, а журналіста, який "винен" лише в тому, що висвітлював перебіг боротьби білоруського народу за право мати чесні вибори та свободу слова. 
А українські розвідники намагалися затримати саме військових злочинців, вбивць, бандитів, насильників, за допомогою яких можна було беззаперечно довести факт агресії Росії проти України та зажадати відповідальности РФ за свої злочинні дії.
І це неможливо порівнювати. 
Перше затримання дійсно було злочином проти демократії та проти невинної людини.
А операція українських спецслужб, яка на перший погляд виглядала так само, як і лукашенківська, проводилася задля можливості допомогти покарати дійсно жорстоких злочинців, які призвели до загибелі більше 15 тисяч, тисяч тяжко поранених, сотень зниклих без вісті та ув'язнених й підданих нелюдським тортурам українців.
Все. Крапка. Нема про що тут більше сперечатися.

Важливо зрозуміти й те, чому ці події мають такий розголос не тільки в Україні, але й у світі. 

Йдеться не просто про невдалу операцію розвідки. 
Йдеться навіть не про те, що вона провалена.
Йдеться про державний злочин такого рівня, за який, згідно із законодавством практично всіх держав світу й України у тому числі, повинна настати відповідальність винних осіб на державному рівні. 
Йдеться про те, що, свідомий (можливо) зрив важливої операції, яка готувалася не один місяц, завдав тіжкої шкоди Україні, що фактично знаходиться у стані війни, що балансує на межі виживання, що намагається беззбройними методами зарадити збройній агрессії з боку РФ - однієї з найсильніших у військовому плані країн світу. 
Чому "можливо"?
Тому що може бути як зрада, як злочин, так і помилкове рішення. 
Але це помилка такого рівня, що демонструє з боку "фігурантів" скандалу (чи злочину) страшенну некомпетентність, невігластво, непрофесійність та тотальне нерозуміння того, що коїться навколо. Нерозуміння рівня своєї відповідальності за долю цілої країни, яка віками у тяжкій боротьбі намагається отримати незалежність.
Людина, яка прийшла на посаду президента під дитячим лозунгом прийняття "простих" рішень, раптом для себе накоїла цими "простими" рішеннями силу силенну біди, яку нам із вами ще прийдеться розхльобувати...

Що таке Вагнергейт

Ідея спецоперації зародилася ще у 2018 році. Журналісти називають її такою, що “не має аналогів за своєю складністю і масштабом”. У першій частині розслідування йдеться про те, як українським розвідникам вдалося завербувати бойовиків ПВК Вагнера і отримати з їхніх рук прямі докази їх участі у військових злочинах.
29 липня 2020 року білоруськими правоохоронними органами було затримано 33 людини, деякі з них були представниками приватної військової компанії “Вагнера”. Більшість затриманих воювали на Донбасі на боці ДНР і ЛНР, а половина — були колишніми громадянами України.
14 серпня стало відомо, що затримані на території Білорусі 32 бойовики ПВК “Вагнера” були повернуті Російської Федерації. Повернуті, незважаючи на те, що Україна подавала запит на екстрадицію даних осіб.
Після в ряді ЗМІ з’явилася інформація про те, що СБУ і ГУР Міноборони нібито готували спецоперацію із затримання членів ПВК “Вагнера”, але “через доповідь президенту Зеленському і главі ОПУ Єрмаку” стався “витік інформації”, про який “дізналися білоруські спецслужби”. Були опубліковані “записи розмов” передбачуваних “співробітників СБУ” з “членами ПВК “Вагнера”, які були згодом затримані в Білорусі.
На той момент - СБУ вирішила спростовувати свою участь у спецоперації, а Банкова відмовчувалася, а потім й взагалі стала заперечувати, що така операція була. 
Цей скандал й отримав у світі назву "Вагнергейт" (гейт - політичний скандал), по аналогії із всесвітньо відомим Уотергейтом в США, що на початку 1970-х   привів до відставки президента Никсона через корупцію.

Розслідування Bellingcat

Розслідування про “вагнерівців” анонсував минулого року болгарський журналіст, головний розслідувач Bellingcat Христо Грозєв. Він назвав ситуацію “прецедентом”, оскільки українські спецслужби фактично зробили “посміховисько” з російської розвідки, а тепер таку подію українська влада замовчує. Також журналіст повідомив, що анонсований документальний фільм про ті події до кінця 2021 року має бути на екранах.

Основні моменти розслідування

Операція була. "Метою складної схеми Головного управління Міноборони за підтримки контррозвідки СБУ було обманним шляхом завербувати найманців через приватну військову компанію (ПВК), яка нині не діє. Її об'єктами стали десятки громадян України, Росії та Білорусі, які, як вважає українська влада, скоїли серйозні злочини, коли воювали на боці збройних формувань, що підтримуються Росією, на сході України".

І сягає корінням 2014-го. "Українська розвідка та СБУ почали збирати дані та складати досьє на російських бойовиків (зокрема, найманців), які воювали на сході країни... До середини 2018-го українські спецслужби мали детальне уявлення про структуру, практики та склад російських ПВК, насамперед так званої ПВК Вагнера, що афілійована та фінансується близьким до Кремля бізнесменом Євгеном Пригожиним".

"Найманці ПВК проходили ротацію між завданнями. Наступного завдання доводилося чекати, сидячи вдома у рідних містах та селах, іноді місяцями чи навіть роками. Це змушувало їх шукати альтернативний заробіток".
Спочатку їх хотіли виманити до Угорщини. "Була пропозиція виманити від двох до п'яти безробітних найманців до тренувального табору в Угорщині на фіктивний курс підвищення кваліфікації, який на ринку ПВК необхідний для вищої заробітної плати. Розглядалися й інші концепції схожих масштабів, де кінцевим пунктом маршруту були б країни Балтії".

Затримання Цемаха змінило плани. "Операція показала, що російські спецслужби уважно не стежать за місцем розташування та безпеки потенційних важливих свідків... Успіх затримання Цемаха та знання про вразливість російських спецслужб... змусили команду переглянути раніше складені плани. Тепер ішлося про більш амбітну спецоперацію, метою якої мали стати десятки або навіть сотні підозрюваних".

До вересня 2019-го у ГУР запропонували сміливу ідею. "Створити фіктивну ПВК для вербування колишніх найманців, первинною метою якої було би збирання з перших рук даних та, можливо, зізнань у скоєнні злочинів на території України".

Вербування найманців, перша фаза.
Для вербування найманців було створено групу зі співробітників спецслужб. Проєкт отримав кодову назву "Авеню".
До вересня 2019 року ГУР Міноборони за допомогою цього сайту зібрало персональні дані понад тисячі найманців, переважна більшість із яких воювала на сході України між 2014 та 2018 роками. 
Із цієї тисячі їх особливо цікавили ті, хто засвітився у якихось військових злочинах на території України, — це кілька десятків конкретних осіб, йдеться у розслідуванні. Один із них – Артем Міляєв 1981 року народження, був "заступником командира штурмової бригади в ДНР".
За завданням "куратора" Міляєв набирає бійців із бойовим досвідом, особливо снайперів і з досвідом зенітних та артилерійських коригувальників — ці кваліфікації підвищували ймовірність того, що відібрані матимуть відношення до військових злочинів на сході України.
До кінця травня 2020 року фальшива ПВК отримала десятки нових заявок із повними особистими даними заявників.
Після того, як "куратор" схвалював кандидатуру, він просив бойовика надіслати своє докладне резюме разом із копіями будь-яких доказів військового досвіду. І заявники це робили. На початок червня 2020 року ГУРМО отримало сотні сторінок детальних, написаних від руки зізнань бойовиків про їхню роль у незаконних бойових діях на Донбасі, імена командирів, відео- та фотоматеріали про військові злочини. Деякі із прізвищ були вже відомі СБУ. 

Вербування найманців, друга фаза.
"В якості другої фази операції ГУР вивчало можливість виманити меншу групу найманців зі списку найбільш підходящих цілей на іноземне "завдання" та забезпечити їхнє захоплення за межами Росії".
Українські спецслужби створили підставний сайт від імені ПВК "МАР", що припинила діяльність. "Щоб перехоплювати запити від найманців, у вересні 2019 року команда ГУР зареєструвала схожий домен і клонований сайт chvk-mar.org (оригінальний сайт розташовувався за адресою chvk-mar.ru). Так вони отримали і домен електронної пошти для листування з кандидатами в найманці".
І запрошували найманців "охороняти" нафтові вежі Роснєфті на Близькому Сході. "Команда вирішила використовувати Роснєфть як фіктивного клієнта для майбутнього завдання з охорони об'єктів. Для цього команда зареєструвала (знову через російського реєстратора доменів) домен-приманку office-rosneft.org. Цей домен використовувався для листування електронною поштою з кандидатами".
До кінця травня 2020 року було створено "приватну армію" чисельністю 180 осіб. Усі вони квапили "кураторів" із початком роботи. Їм запропонували роботу з охорони об'єктів у Венесуелі.
Зі 180 набраних осіб розвідники обрали 40 осіб, чиї злочини було доведено, щоб організувати для них переліт, а потім примусово посадити літак, коли він пролітатиме над українською територією.
Через пандемію вилетіти з Росії можна було лише через територію Білорусі

Операції допомагав "Сергій Петрович". "Людина, відома під псевдонімом "Сергій Петрович", добре орієнтувалася у конфлікті на Донбасі, а також у жаргоні та культурному контексті російських найманців. Він зголосився грати роль фейкового рекрутера та "куратора" проєкту нібито з боку російських спецслужб".

Кріт із ГРУ РФ. "Колишній офіцер середньої ланки, який служив у ГРУ РФ, якого українська військова розвідка розкрила і завербувала під час його роботи (на боці фейкової – ред.) "ДНР" за кілька років до цього. У 2019 році... його куратори з ГУР МОУ запропонували йому спробувати ще раз влаштуватися до російських Збройних сил. Таким чином команда планування отримала у розпорядження свою людину в таборі ворога".
"Контакти на вищезгаданому клоні сайту ПВК "МАР" було замінено на електронні адреси та телефонні номери, підконтрольні ГУР МОУ. Щоб спонукати кандидатів до запитів, на російських секретних сайтах, відомих тим, що там раніше вербували найманців, було розміщено кілька туманно сформульованих пропозицій про роботу".
"Сергій Петрович" виходить на "Шамана". "У першій розмові з "менеджером із кадрів" Артем Міляєв запропонував провести набір серед його колишніх підлеглих. Він був відомий його бойовим товаришам (і відповідно українській розвідці) під позивним "Шаман".

До літа 2020 українська розвідка отримала сотні зізнань. "На дві електронні адреси, підконтрольні ГУР МОУ, прийшли сотні сторінок детальних, власноруч написаних зізнань щодо участі у військових діях у Східній Європі, на Близькому Сході та в Африці, а також імена командирів, фотографії медалей, виданих Кремлем, і навіть раніше невідомі відео- та фотоматеріали про збиття українського військового вертольота над Донбасом у 2014 році".

Найманці почали нарікати. "До кінця травня 2020 року фіктивна маленька приватна армія (в якій налічувалося 180 осіб, підрозділених на три взводи) зажила власним організаційним життям. Один із майбутніх найманців, який був незадоволений своєю особистою ситуацією, навіть погрожував поскаржитися у ФСБ Росії".

Тому Сергій Петрович "помер". "2 червня 2020 року "Сергій Петрович" нібито загинув у бою на завданні у Сирії. Про це враженому "Шаману" повідомив електронною поштою "проєктний менеджер Роснєфті".

Легенду змінили на Венесуелу. "Потім Міляєву надійшов дзвінок із венесуельського номера. Співрозмовник представився як "Артур Павлович" – новий куратор, який змінив "Петровича". Як і "Петрович", "Артур Павлович" був співробітником ГУР МОУ. Після зміни куратора змінилась і легенда операції – "Артур Павлович" відповідав за безпеку нафтових свердловин Роснєфті у Венесуелі".
"Згідно з легендою, взводи мали вирушати до Венесуели по черзі з перервами в кілька днів. За ідеєю, реально вилетіти (і потрапити до рук українських спецслужб) міг лише перший взвод, тому увага зосередилася на відборі цієї групи".
У першу групу потрапили самі відморозки. "СБУ повідомила ГУР, що ті сидять на золотій жилі... Серед фігурантів були бійці, які брали участь у боях під Іловайськом і Дебальцевим, у збитті військово-транспортного літака під Луганськом... Один із найманців говорив, що на початку липня 2014 року супроводжував через російсько-український кордон Бук – засіб ППО того ж типу, яким було збито MH17".

Довго думали, як перекинути до Білорусі. "Коронавірусні локдауни призвели до перевірок на кордоні... Виїзд із Росії до Білорусі дозволявся лише на трьох підставах: лікування, робоча поїздка для працевлаштування у білоруській держкомпанії, транзитна поїздка. Варіант транзиту через Білорусь видався найбільш практичним".

"Пробили" маршрут із пробним пасажиром. "(Відправили) агента ГУР МОУ... з Москви до Мінська на міжміському автобусі... Коли "пробний пасажир" показав прикордонникам свіжозаповнену "угоду про працевлаштування", – пропустили. ГУР МОУ зазначило "фіктивне працевлаштування" як реалістичний механізм в'їзду".

Переліт мав зайняти 28 хвилин. "Рейс із Мінська до Стамбула виглядав зручно: літак на цьому маршруті провів би близько 28 хвилин у повітряному просторі України, чого якраз вистачило би, щоб провести процедуру екстреної посадки під хибним приводом. Щоб план спрацював, слід було використовувати кожну секунду з 28 хвилин".

Було два сценарії на посадку. "Першим сценарієм була медична екстрена ситуація... Але був ризик, що пілот вирішить повернутися до Білорусі... Другим сценарієм – вибуховий пристрій на борту... Це виглядало більш зручним і менш ризикованим".

І свій агент у Мінську. "Щоб, фізично перебуваючи в аеропорту Мінська, (він) зателефонував... Що на борту літака закладено бомбу... Легенда,.. що ця людина почула, як двоє чоловіків-пасажирів у кафе в аеропорту... обговорювали теракт на борту літака. Дзвінок мав надійти, щойно літак увійде до повітряного простору України".

Квитки на Стамбул взяли 25 липня. "Було відібрано групу з 34 найманців (знову зі збереженням високого співвідношення "осіб, які становлять інтерес"). Вона мала вилітати 25 липня. Решті сказали, що вони полетять наступним рейсом".
"Автобус із найманцями виїхав на Мінськ приблизно опівдні (24 липня)".
На той час операцію вже відклали. "А їхні квитки до Стамбула було скасовано... Дізнавшись про затримку, найманці обурилися. Однак потім... заспокоїлися і слідували  інструкції дотримуватися військової дисципліни, не пити алкоголь і не вештатися містом".

Найманців узяли в готелі "Білорусочка". "Перед світанком, о 4:30 ранку (29 липня), санаторій взяла штурмом команда спецпризначенців "Альфа" КДБ Білорусі... Найманців 22 години тримали у відділку міліції у наручниках, на колінах та обличчям до стіни".

Вважали за опонентів Лукашенка. "Запитували, чи знають вони Сергія Тихановського та Миколу Статкевича... За словами одного з найманців, який поговорив із Bellingcat, допитувачі були впевнені, що мають справу з учасниками майбутнього перевороту".

Про операцію знали одиниці. "Щоб мінімізувати ризик витоку та максимально збільшити можливість правдоподібного заперечення причетності України, команда ГУР МОУ вирішила підключити до операції лише невелику групу колег із правоохоронних органів".

Зеленський знав. "Президенту України вперше повідомили про запропоновану спецоперацію 15 червня 2020 року під час регулярного понеділкового брифінгу з головами спецслужб. Опитані нами працівники розповіли, що 26 червня 2020 року президент Зеленський схвалив операцію та попросив підготувати докладний план".
Схвалив план. "Цей план-концепцію було підготовлено і схвалено 1 липня 2020 року".

І приймав доповіді. "Від моменту, коли активну фазу плану було схвалено міністром оборони та представлено президенту, Зеленського регулярно інформували про перебіг операції "Авеню". Це робили двоє старших офіцерів, відповідальних за проєкт: директор ГУР МОУ Василь Бурба та заступник директора СБУ Руслан Баранецький".

15 липня було куплено квитки. Взяли 34 квитка з Мінська до Стамбула на рейс, що вилітав через 10 днів. 24 липня 33 учасника ПВК Вагнера (один захворів) вирушили автобусом із Москви до Мінська. Проте, пише Bellingcat, до цього моменту плани вильоту з Мінська вже змінилися. 

Операцію переніс Єрмак, каже Бурба. Бурба та Баранецький за день до від'їзду найманців намагалися зустрітися із Зеленським, проте той був зайнятий.

"За словами Бурби, глава Офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень", – йдеться у розслідуванні. Напередодні Зеленський у нормандських переговорах досяг угоди про припинення вогню на Донбасі. За словами Бурби, ОП вважав, що у разі, якщо спецоперація триватиме відповідно до плану і завершиться затриманнями 25 липня, тишу на Донбасі не буде встановлено.
Bellingcat не змогла незалежно перевірити цю розмову, а Офіс президента не надав коментарів до цього розслідування.

Операцію "перенесли". За словами Бурби, які передають розслідувачі, в ОП запропонували перенести операцію на 29 липня. ГУР МОУ змогла успішно перебронювати квитки на 30 липня. Другій групі з 13 найманців поміняли квитки на 1 серпня. Проте всіх їх, як відомо, затримав КДБ Білорусі.

Бутусов все розповів. Саме тоді журналіст Юрій Бутусов заявив, що українські спецслужби нібито розробили спецоперацію із затримання найманців, але якийсь "кріт" на Банковій її зірвав. Про спецоперацію та її зрив стало відомо всім й разразився скандал.

Після провалу Україна намагалася домовитись із Лукашенком. "За двома фронтами... За словами одного з членів команди ГУР МОУ, СБУ передала інформацію про найманське минуле 33 осіб, а також інших людей, "найнятих" ПВК "МАР"... Зеленський особисто лобіював екстрадицію в Україну під час телефонної розмови із Лукашенком 5 серпня".

Але найманців повернули Росії. "І протягом двох тижнів... регулярно допитували співробітники ФСБ. Намагалися скласти картину подій, що відбулися з того часу, як перший найманець відгукнувся на оголошення про роботу на російському сайті майже роком раніше".

Влітку 2020-го Зеленський назвав це "маячнею". Але 24 червня 2021-го він сказав, що ідея зі спецоперацією належала "іншим країнам", а Україну в неї "максимально втягували".

Навесні 2021-го лідер Bellingcat Христо Грозєв приїжджав до України. У вересні партнери розслідувачів, CNN, заявили, що операція проводилася з відома США: Вашингтон дав кошти, техдопомогу та рекомендації від ЦРУ. 

Тимчасова слідча комісія ВР. У травні в Раді створили ТСК. Створили її для розслідування можливих злочинів чиновників, яка займається, зокрема, справою вагнерівців. До цієї ТСК увійшли вісім депутатів СН, нардеп проросійської ОПЗЖ Шуфрич, по депутату від груп "Довіра" і "За майбутнє". Спочатку ТСК заявляла, що операція була українською, а з іноземними партнерами обмінювалися даними. Перед публікацією розслідування Bellingcat ТСК заявила, що у липні 2020-го президент Володимир Зеленський не давав вказівок відстрочити спецоперацію, а голова його офісу Єрмак не мав таких повноважень. ТСК не змогла встановити, чи був витік інформації про спецоперацію з України, але не виключає – про неї могли знати в РФ та Білорусі. Тобто - ТСК Ради не знайшла доказів причетності Зеленського та Єрмака до "відтермінування" спецоперації.

Коментар від Банкової. Нарешті Банкова прокоментувала розслідування Bellingcat, але дуже дивним чином. Сказали ось що.
Глава Офісу президента Андрій Єрмак не має повноважень віддавати накази органам розвідки, але міг "відкрито наполягати у відповідних форматах на акуратному ставленні" до домовленостей про припинення вогню на Донбасі. Про це в коментарі LIGA.net заявив радник голови Михайло Подоляк, реагуючи на розслідування Bellingcat про операцію проти ПВК Вагнера. одоляк назвав "міфом" те, що на політичному рівні можуть розбирати деталі спецоперацій або віддавати якісь накази розвідці в обхід повноважень.
"Такі накази – навіть якби вони були – просто ніхто не став би виконувати. Андрій Єрмак як голова Офісу президента точно не має повноважень щось вирішувати в галузі розвідки. Тому немає жодних мотивів говорити про прямі чи непрямі розпорядження, які вплинули на плани розвідників", – сказав Подоляк.
Водночас він визнав, що Єрмак як людина, яка відповідала у 2020 році за домовленості про припинення вогню на Донбасі, "цілком могла відкрито наполягати у відповідних форматах на акуратному ставленні до подібної домовленості, щоб не зірвати складний переговорний процес".
"І роздмухувати з такого ставлення якусь конспірологію щодо зриву будь-яких планів – абсолютно некоректно. Що, власне, і підтвердила робота журналістів…" – сказав радник Єрмака.

Як Bellingcat перевіряла операцію проти ПВК Вагнера. Пояснення Христо Грозєва

Розслідування справи Вагнергейта було незвичайним для Bellingcat, оскільки журналісти значною мірою спиралися на свідчення людей, імена яких не могли бути названі або тому, що їх просили анонімно обговорити секретні питання, або це були російські найманці, які просили не називати їхні імена з міркувань їхньої ж безпеки. Разом з тим методи з використання відкритих джерел, як і раніше, мали вирішальне значення для критичного аналізу заяв цих людей. Про це написав журналіст-розслідувач Христо Грозєв у статті для Bellingcat.

За словами Грозєва, на початку осені 2020 року колишні оперативники української розвідки зв'язалися з Bellingcat та погодилися обговорити деталі операції. Декілька днів вони давали докладні інтерв'ю, в яких надали покрокову хронологію підготовчої та активної фаз операції.
Журналісти отримали від них оригінальні невідредаговані аудіозаписи дзвінків про вербування, а також вихідні файли даних документів та фотографій, які найманці відправили електронною поштою під час подання заяви про прийом на роботу.
"Через потенційний конфлікт інтересів з боку відсторонених з посади офіцерів надані ними дані вимагали критичної оцінки та перевірки", – повідомив Грозєв.

Перевірка зображень та файлів PDF
Файли найманців були каталогізовано у набір із трьох підтек на людину: аудіо, документи та (необов'язково) анкети. У Bellingcat виявили, що всі надіслані документи зберегли свої вихідні метадані, включно і дату створення та дату зміни, а в деяких випадках дані геолокації. Випадків  суперечливих чи явно недостовірних даних у файлах не було.

Перевірка аудіофайлів (дзвінків)
Журналісти отримали архів із 236 аудіофайлів, що стосуються 72 різних найманців. До цієї вибірки увійшли приблизно 40% усіх, хто надіслав свої дані фіктивному військовому підряднику, зокрема всі затримані у Мінську. Аудіофайли були у форматі ogg та mp3. Аудіофайли ogg мали обмежені метадані, але те, що вони містили, підтверджує, що вони були створені WhatsApp.
Через те що аудіофайли було перекодовано, неможливо встановити вихідний час запису. Однак немає жодних ознак редагування, обрізки або склеювання звуку будь-якого окремого аудіозапису, а послідовність викликів відповідає логічному шаблону. 
Щоб додатково підтвердити справжність дзвінків, Bellingcat зателефонував на кілька номерів найманців. Номери були ідентифіковані за допомогою сервісів, що виявляють власників телефонів із даних із відкритих джерел.
Один із колишніх найманців, який був серед затриманих у Мінську, погодився поділитися своєю історією за умови анонімності.
Це дозволило журналістам порівняти його голос із голосом аудіодзвінків у теці з його ім'ям, разом з тим голоси та інтонаційні характеристики були ідентичними. 

Підтвердження розповідей
Більшість версії подій, представлених оперативниками, було підтверджено за допомогою перевірених телефонних дзвінків та збирання документів. 
Частину перевіряли через дані з відкритих джерел. Зокрема, звіряння перебронювання авіаквитків найманців за кодами в онлайн базі даних Turkish Airlines.
Частину розповідей оперативників перевірили на основі свідчень опитаних найманців. Незалежно один від одного вони описали той самий загальний перебіг подій.
Єдині частини розповідей оперативників, що не могли бути незалежно підтверджені, стосувалися описаних ними зустрічей, що нібито мали місце із канцелярією президента у зв'язку із рішенням відкласти операцію.
Bellingcat не отримали спростування або підтвердження з Офісу президента на питання про пов'язані події, незважаючи на численні прохання про коментарі.

Співпраця з ТСК Верховної Ради
За словами Грозєва, Bellingcat зв'язалася з тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради, щоб звірити деякі дані. Зокрема, про втручання в операцію російських спецслужб.
Журналісти не виявили доказів активних заходів російських служб безпеки щодо боротьби з операцією, їх не було і в розсекреченій частині розвідданих, переданій їм ТСК.
Окрім того, Bellingcat передала ТСК результати своєї перевірки інформації про можливе проникнення спецслужб Білорусі в спецоперацію. Про те, що нібито найманець із білоруським паспортом був агентом білоруських спецслужб.
Bellingcat, використовуючи дані, надані білоруськими кіберпартизанами, визнала це твердження хибним і поінформувала ТСК, яка врахувала це у своєму звіті.

Ірина Шевченко, InfoKava

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме