Вчені з Каліфорнійського університету знайшли спосіб зробити пластик повністю безпечним. Для цього в нього потрібно додати спеціальні речовини, які роблять упаковку компостною. Волокна нового пластика повністю руйнуються при зануренні у водопровідну воду на кілька днів, пише The Academic Times.
Велика частина пластика, який використовували люди, зараз просто лежить на звалищах і у воді. Щоб розкластися, йому необхідна величезна кількість часу — наприклад, поліетиленові пакети розкладаються в природі від 100 до 200 років.
Біорозкладні пакети, які зараз почали масово використовувати у всьому світі дійсно є кращими для навколишнього середовища, ніж упаковка, зроблена зі звичайного пластика. Тим не менш, вони все одно виділяють мікропластик, який з часом проникає в землю, воду і навіть у повітря.
Частково проблему намагаються вирішити за допомогою біорозкладного пластика (його вже виробляють з риб’ячого жиру, деревини і навіть за допомогою ціанобактерій), проте він все одно вимагає спеціальних умов для переробки, а на його розкладання в звичайному середовищі потрібно не менше року.
Вчені Каліфорнійського університету зрозуміли, що проблема неефективності біорозкладних пластиків ще і в тому, що ферменти, які відповідають за розкладання, сплутуються між собою. Щоб виправити цю помилку, дослідники додали в пластик кілька нових речовин, які утримують ці ферменти від заплутування, пише The Academic Times. Завдяки цьому ферменти перестали заважати один одному та змогли повністю «розібрати» пластик без утворення небезпечних мікрочастинок.
Волокна нового пластика повністю руйнуються при зануренні в водопровідну воду на кілька днів.
Автор дослідження Тін Сюй пояснює принцип дії цих ферментів як вбудовану послідовність самознищення. Вони не активуються, коли пластик використовується, проте в певних умовах — наприклад, в ямі для компосту, де рівень тепла і вологості вище, або у водопровідній воді — ферменти починають працювати і розщеплювати пластик на молочну кислоту — екологічно чистий продукт ферментації.
Зараз технологія працює не з усіма пластиками, адже їхні молекулярні структури відрізняються одна від одної. Саме над вирішенням цієї проблеми зараз працюватимуть науковці.
