Все почалася 14 липня 2014 року, коли уряд Китаю вперше опублікував план і цілі впровадження системи соціального кредиту. Основна мета цієї системи – «побудова гармонійного соціалістичного суспільства». Для координації виконання поставлених завдань було створено спеціальну комісію при Політбюро ЦК КПК. Було також поставлено експеримент з відпрацювання системи в деяких містах. І ось – все відпрацьовано і настав час “х” …
За що отримують бали:
– участь у благодійній діяльності,
– турбота про літніх членів сім’ї,
– хороші відносини з сусідами,
– здача донорської крові,
– підтримка уряду в соціальних мережах,
– допомога бідним,
– наявність гарної фінансової кредитної історії,
– вчинення будь-якого героїчного вчинку.
Високий рейтинг соціального кредиту дає пріоритет під час вступу до школи при або працевлаштуванні; легкий доступ до банківських кредитів; доступ до дешевої або безкоштовної оренди транспортних засобів; доступ до дешевого або безкоштовного користування тренажерними залами; квитки на громадський транспорт за зниженими цінами; укорочену чергу очікування в лікарнях; прискорене просування по службі; прискорену чергу на державне житло; податкові послаблення.
За що у громадянина можуть відняти бали:
– порушення правил дорожнього руху (весь спектр, від водіння в нетверезому вигляді до переходу дороги в недозволеному місці),
– участь в протесті проти влади,
– незадовільна допомога старіючим батькам,
– розміщення антиурядових повідомлень в соціальних мережах,
– поширення чуток і фейків в інтернеті,
– нещирі вибачення за скоєні злочини,
– участь у діяльності сект,
– шахрайство в онлайн-іграх.
Низький рейтинг призводить до відмови у видачі ліцензій, дозволів і доступу до деяких соціальних послуг; виключенню з систем бронювання авіаквитків або квитків на швидкісні поїзди; відмови при отриманні кредиту в банках; обмеження доступу до держпослуг; позбавлення права займати державні посади; закриття доступу до приватної освіти; публічного осуду і осміяння; оприлюднення імен тих, що провинилися аж до особистого інформування знайомих, товаришів по службі і родичів.
Венесуела, Монголія, Еквадор і навіть Зімбабве – теж хочуть таку ж систему, вони вже замовили собі у китайських IT-компаній розробку чогось подібного. Росія теж не відстає: наприклад, в Москві збільшують кількість камер з технологією розпізнавання осіб. Здається, що всі країни світу змовилися і обіцяють нам цифровизацию по самі вуха.
Ось, як ви вважаєте, це правильно, чи жахливо?
P.S.
Ні-ні! На жахайтеся завчасно: навіть у Китаї система поки що… не система, а тільки її фрагменти. Час для того, щоб передумати, ще є.
