Журналіст Марк Маккіннон просить Президента Володимира Зеленського розповісти про нещодавню розмову з Прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо та переговори щодо спрощення візового режиму для українців. Текст опубліковано на сайті Президента України.
- Україна отримає безвиз із Канадою?
- Це залежить не тільки від нас, перш за все, це залежить від обох країн. Між канадцями та українцями давні, історичні стосунки. Багато українців живуть і народилися в Канаді – вони канадці з українським корінням. Думаю, саме ця історія дуже зближує наші країни. Так, у нас дійсно дуже міцна діаспора в Канаді. Я завжди їм вдячний, адже на початку війни в нас у країні у 2014 році діаспора збирала гроші та гуманітарну допомогу й дуже сильно допомагала нам. Це крім держави, уряду Канади. Я думаю, що саме в такі важкі часи й проявляється ця близькість, яка є на генному рівні між країнами і людьми. Коли я приїхав до Канади на запрошення Прем'єр-міністра Джастіна Трюдо, ми одразу знайшли порозуміння. Напевно, через молодість чи через зацікавленість спільними речами. Ми познайомилися, і я побачив у ньому не просто політика з досвідом – я побачив дуже симпатичну, дуже розумну людину, яка дбає про канадців, є патріотом і з якою дуже багато може бути пов'язано в майбутній історії Канади та України. Потім у нас, на жаль, була спільна трагедія – іранська трагедія, у якій загинули українці й багато інших громадян, зокрема канадці. Я ще раз хочу висловити співчуття. Об'єднують різні речі в житті. На жаль, і трагедії. Тоді ми спільно працювали з Джастіном (Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. – Ред.), у нас було багато спілкування, і ми змогли разом з американськими партнерами дотиснути, щоб Іран визнав, що вони винні в цій трагедії, і зараз триває розслідування. Тоді ми з Прем'єром (Канади. – Ред.) розмовляли декілька разів, був такий момент, що це було декілька разів на тиждень, і вирішували дійсно важливі проблеми. Хочу подякувати Джастіну (Прем'єр-міністру Канади Джастіну Трюдо. – Ред.), що під його керівництвом Канада підтримувала Україну в санкційній політиці проти російської агресії. Це для нас дуже важливо. Канада – одна з провідних країн, які підтримують Україну в цьому процесі. Таких прикладів було декілька. Зокрема, запровадження санкційного пакету проти Росії. Канада завжди була на нашому боці. Важливий момент, про який ми з ним також говорили, – це лібералізація візового режиму. Між нашими країнами є економічні відносини, є геополітика. І наші люди мають відчувати себе однаково вільно, просто, відкрито – як канадці в Україні, так і українці в Канаді. Тому ми говоримо про лібералізацію. Мені здається, що Джастін підтримує цей напрям, хочеться крок за кроком наблизити цей момент. Щодо економіки та нашої співпраці – (вона. – Ред.) в реальних кроках, а не на словах. Наприклад, компанія Black Iron – канадська компанія, яка хотіла інвестувати в Україну, у гірничо-збагачувальний комбінат. Я це дуже добре знаю, адже сам з Кривого Рогу й інвестиція саме в моє рідне місто. Ця проблема «зависла» протягом 10 років, але це такий великий інвестор. Розмір інвестиції – 1,1 мільярда доларів США. Вони не могли зайти в Україну. Зараз ми це питання майже вирішили. Міністерство оборони працює разом з нашим Міністерством економіки, вже знайшли це місце (для будівництва гірничо-збагачувального комбінату. – Ред.). Це буде дуже велика співпраця. Адже це понад мільярд інвестицій в Україну, це дуже важливо і для Канади, для компанії Black Iron, і важливо для нас.
- Щодо виборів до Ради Безпеки ООН. Як Україна відреагувала на результати виборів цього тижня і як проголосувала?
- Україна завжди підтримувала й буде підтримувати Канаду. Як голосувала та чи інша країна, я не можу сказати, адже це закрита інформація. Я розумію, що Канада дуже хотіла в Раду Безпеки ООН. І я, як у нас кажуть, тримав кулаки. Цього не сталося, але я думаю, що і для Канади, і для нас це дуже важливо, і ми віримо в успіх Канади. У Канади є час – ми ж не живемо з вами одним днем чи одним роком. Я стовідсотково впевнений, що наступного разу Канада буде в цій ситуації переможцем. І зараз є дуже багато майданчиків, де Канаду чує весь світ, де всі поважають і прислухаються до Канади, – це й НАТО, і ОБСЄ. Бачу, що це важливо для Канади. А все, що важливо для Канади, важливо й для України, тому що ми розуміємо, що Канада завжди на таких масштабних геополітичних майданчиках підтримує Україну. А ми завжди будемо підтримувати Канаду.
- Україна пообіцяла свою підтримку Ірландії та Норвегії ще до того, як Канада попросила про підтримку в України. Ця інформація відповідає дійсності?
- Я знаю цю інформацію, але я не можу вам сказати – це конфіденційна інформація. Це структура таємного голосування, і всі без винятку кандидати, серед них і Канада, яка боролася за це непостійне членство у Раді Безпеки ООН, є нашими партнерами та заслуговують на те, щоб бути в Раді Безпеки ООН.
- Пане Президенте, ви прийшли торік на посаду, щоб принести мир Україні, тоді, коли вже була російська агресія. Чи ви все ще сподіваєтеся на те, що з Володимиром Путіним можна укласти угоду про мир, особливо в тих умовах, що зараз вони показують свою силу, готуючись до військового параду в Москві?
- Це найскладніше питання. Скажу вам відверто, у мене немає часу на те, щоб вірити чи не вірити Володимиру Путіну. Я просто повинен робити свою роботу, як я вважаю правильно, щоб досягти результату. Ми за цей час повернули понад 130 людей з полону. Я розумію, що це не велика перемога, але це ті маленькі перемоги, які обов'язково приведуть до великої. А для нас це – повернення всіх українців та всіх наших земель. І ось у це я дуже вірю. І ось на це в мене є час. Наші люди залишаються (в неволі. – Ред.) на території Російської Федерації, є кримчани, які також перебувають за ґратами. Про їхнє звільнення ми також говоримо з Російською Федерацією і зробимо все, щоб повернути їх додому. Далі ми кажемо про відкриття КПВВ між підконтрольною (Україні – Ред.) та окупованою територією для гуманітарної допомоги українцям, які живуть на тій чи іншій території. Для них ми робимо все – відкриваємо КПВВ, будуємо мости, які були зруйновані тією стороною. І не лише війною, а й часом. І тепер, наприклад, швидка допомога може заїхати на окуповану територію. Складнощі, звісно, є, адже бойовики дуже рідко пускають і машини з гуманітарною допомогою, і машини ОБСЄ. Щодо молоді, у якій ми дуже зацікавлені, щоб її не втратити. Через інформаційну війну діти, які навчалися в школі на окупованій території, їдуть зараз до вищих навчальних закладів. Нам дуже важливо, щоб вони вступали саме в українські виші, на нашій території. Ми все для цього робимо. Наприклад, скасовуємо для них ЗНО, щоб діти з окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму без іспитів мали змогу вступати в найкращі заклади вищої освіти в Україні.
- Чи поїхали б ви на парад у Москву? Чи були ви запрошені?
- Ні, не поїхав би. Мені здається, офіційного запрошення не було.
- Стосовно рейсу 752 (збитий під Тегераном «Боїнг» МАУ. – Ред). Чи ви все ще сподіваєтеся, що «чорні скриньки» можна буде повернути в Київ?
- Я сподіваюся, що іранська сторона виконає те, що вони пообіцяли на рівні голови своєї держави. Вони пообіцяли це мені особисто, але найголовніше, що вони пообіцяли це родичам, людям, які втратили своїх дітей, своїх близьких у цій катастрофі. Ми розраховуємо в підсумку на конструктивну політику. Вони не передають нам не лише «чорні скриньки», а й офіційних вибачень та належної компенсації родинам, які втратили своїх близьких. І хоч людське життя не має ціни, вони повинні надати компенсацію. В іншому разі в нас не буде іншого вибору, крім того, щоб звернутися до міжнародних судів. І вони знають нашу чітку предметну позицію.
- Це наступний ваш крок, якщо не буде виконано те, що вони пообіцяли, – змусити Іран зробити крок з їхнього боку?
- Ми в будь-якому разі розуміємо, що міжнародний суд є інструментом для вирішення цієї проблеми. Зараз Іран не віддає нам «чорні скриньки» через ситуацію в країні та у світі у зв'язку з COVID-19. Ми всі нормальні люди і всі розуміємо, що це дійсно проблема. Є певний час, впродовж якого Україна чекатиме, але ми й так чекаємо вже досить довго. Цей час у будь-якому разі обмежений.
- У вас справді був дуже неспокійний рік. Можна порушувати багато тем для обговорення, адже востаннє ми говорили з вами під час вашого прес-марафону, який тривав дуже довго. Чи, скажімо, не гнітить вас те, що Україну знову намагаються втягнути у внутрішню політику США на тлі того, що Джон Болтон видав свою нову книгу?
- Я ще не читав цієї книги. Коли я став Президентом, у нас було багато питань від України до деяких країн, і навпаки. Але я одразу сказав, що Україна ніколи не буде вплутуватися і впливати на внутрішню політику будь-якої країни, незважаючи на кількість населення й віддаленість. Я не знаю, як це було до мене. Дійсно, існували проблеми у відносинах між Україною та США. Але зараз у нас двопалатна підтримка України з боку Сполучених Штатів, відбувається впровадження санкцій, є підтримка двох партій і особисто Президента Дональда Трампа. Це дуже важливо, і я не хочу зруйнувати ці відносини з одним із наших стратегічних партнерів – дуже впливовою країною, з впливовою геополітичною позицією. Ми не хочемо втратити такі можливості.Я про це говорив з Президентом Сполучених Штатів, і з Майком Помпео (Державний секретар США. – Ред.), і з багатьма представниками Сенату, обох партій США. Вони розуміють, що всі ці кейси, які зараз розглядаються, коли хочуть Україну втягнути в ці справи, – все це було ще за часів колишнього Президента. Я знаю, що вони ставилися до нас, як до «скандальної» країни, мені це не подобається, тому що в нас інша країна. Я не дам створювати Україні імідж скандальної країни і не дам можливості втягнути нашу країну у виборчий і будь-який інший політичний процес у США.
- Ви щойно згадали про попередню адміністрацію. Вчора (інтерв'ю відбулося 20 червня. – Ред.) на Канадсько-українському конгресі (Конгрес українців Канади. – Ред.) було звернення, такий собі заклик до поваги верховенства права в Україні. Як ви взагалі оцінюєте всі ці справи, які відбуваються сьогодні в Україні з паном Порошенком? Як розглядаєте відносини з українською діаспорою в Канаді?
- Народ України дав свою відповідь пану Порошенку, коли мене обрали Президентом, і під час парламентських виборів. Народ України висловив підтримку іншим людям, іншим обличчям, іншим політикам і відповів на ту політику, яку проводив останні п'ять років пан Порошенко, коли був Президентом. Мені здається, що Петру Олексійовичу тієї відповіді замало. У нас на носі – місцеві вибори, це ще один його великий політичний кейс. Йому хочеться бути жертвою, хочеться, щоб усі вважали, що в Україні є політичні переслідування. Більшість людей в Україні розуміють, що все це схоже на політичний театр. Мене не цікавить пан Порошенко, не цікавлять питання політичного переслідування, адже я цим не займаюся. Я впевнений, що він просто підігріває ситуацію, адже його не було чути за півроку до виборів, його політична сила в парламенті не голосувала за жодні великі реформи в нашій країні, які зараз відбуваються. Я нічого не бачив, окрім цієї останньої історії, що вони почали збирати рейтинги на цьому хайпі. Я до цього спокійно ставлюся. Я вважаю, що представники діаспори, яким я вдячний за те, що вони підтримують Україну, не повинні зараз підтримувати ту чи іншу партію, це неправильно. Мені здається, що діаспора, перш за все, повинна підтримувати всіх українців, а не (окремих. – Ред.) політиків.
- Зараз Україна відкриває кордони з іншими країнами. Чи означає це, що битва проти COVID-19 виграна, чи це просто намагання врятувати, зокрема, економіку?
- Ми знаємо лише початок цієї битви, і ніхто не знає фіналу. Все, що ми можемо, і все, що ми робимо, – це утримання балансу. Ми – як гімнаст-канатоходець під куполом цирку, який іде і тримає рівновагу, щоб не впасти. Ми тримаємо рівновагу, щоб не було великої кількості захворювань, а значить – і великої кількості летальних випадків. Всі люди, які прибувають в Україну з інших країн, де епідситуація гірша, ніж в Україні, повинні 14 днів провести в обсервації. Тільки після цього у них є можливість вільно пересуватися країною. Ми впровадили спеціальну діджитал-програму «Дій вдома». Коли люди ідуть на самоізоляцію, у них є додаток, де ми можемо контролювати те, як людина дотримується цього режиму. Ми говоримо про тих, хто прибуває з країн, у яких також відкриті кордони. Я не знаю, чи допоможе це зберегти економіку, але це права та свободи українських громадян, і ми повинні дати їм можливість потрапити додому. Але при цьому – тримаючи той баланс, про який я сказав: забезпечити самоізоляцію та безпеку людей, які оточують їх. Ми відкриваємо деякі речі, пов’язані з малим і середнім бізнесом, відкриваємо парки, де можуть бути літні кафе, але в нас заборонено сидіти у приміщенні кафе, де є велике скупчення людей. Ми відкриваємо перукарні, спортивні зали, але без масових скупчень. Життя в Україні відновлюється. У нас була проблема з транспортом. Я вважаю, що вона і є – як і в усьому світі, тому що коли в транспорті, особливо в метро, не в усіх є маски, не всі користуються засобами захисту, через це збільшується кількість хворих.
- Яке ваше бачення того, що відбудеться після пандемії? Чи повернеться все до того, як було раніше, чи світ буде абсолютно іншим?
- Світ уже змінився. Всі країни звернули увагу на свою медичну реформу чи медичну систему. Я думаю, що ми всі зрозуміли, що ми вразливі, у нас у всіх несучасна медицина. Світ не був готовий до пандемії. Зараз ми бачимо, як пандемія забрала стільки життів по всьому світу. Треба змінювати пріоритети, припинити всі війни, всі кошти та технології мають бути спрямовані на охорону здоров'я, на медицину, кліматичні проблеми. Треба переглянути систему боргів. Зараз усім країнам буде дуже важко, якщо ми цього не зробимо. І по всьому світу розпочнеться найсильніша економічна криза. Те, що вже відбулося, – це зміна ставлення до себе, до своєї професії. Якби моя донька (їй 15 років), запитала в мене: «Батьку, яку спеціальність мені треба опановувати?», я відповів би їй, що вона має навчатися на того, хто зможе заробляти сам, на відстані, без колективу, завдяки діджитал-програмам. У світі з'явиться новий напрямок, новий підхід до освіти, до освітніх програм. Я розумію, що дітям важливо бути та навчатися разом – це соціум, мікроклімат – але ми повинні бути готовими до таких викликів. Думаю, майбутні Рокфеллери з'являться саме з IT-технологій. Це вже є, але їх буде ще більше.
- Чи зверталися з проханням про припинення вогню на Донбасі саме в умовах пандемії?
- Так, ми зараз говоримо саме про цей процес. Ми зверталися на Мінському майданчику із закликом припинення вогню. Зараз набагато більше важливіших викликів. Зараз проводяться з цього питання консультації. Ми говорили про це з Німеччиною та Францією – до цих країн у нас були перші після оголошення карантину міжнародні візити делегацій. Це говорить про те, що для нас це дуже важливо. Зараз ми змінили підхід до Мінського процесу, до нашої делегації (у Тристоронній контактній групі – Ред) ввійшли люди, які не просто слухають і говорять, а й ухвалюють рішення, тому що вони державні службовці рівня віце-прем'єр-міністра України, рівня заступників міністрів нашого уряду. Ми маємо зробити все, щоб найближчими місяцями у нас була зустріч у Нормандському форматі, не чекаючи закінчення пандемії. Принаймні ми все для цього робимо. Що стосується допомоги, ми відправляємо гуманітарні конвої на той бік, гуманітарні вантажі від Червоного Хреста також. На жаль, та сторона не прислухається й не відкриває доступ для більшості автомобілів представників ОБСЄ. Тим не менш, як ви сказали, ми все ще віримо (у досягнення миру дипломатичним шляхом. – Ред.). Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо 1 червня заявив, що Росія не може бути повернена до складу «Великої сімки», допоки не відбудеться повного відновлення територіальної цілісності України. Ми вдячні за цю підтримку. Тільки всім світом треба тиснути на Росію, інакше результату не буде.
- Вже рік, як ви на посаді Президента України. Війна на Донбасі, скандал щодо імпічменту Трампа, збитий український авіалайнер в Ірані, а тепер ще й пандемія COVID-19 та економічна криза. Чи це те, чого ви очікували, коли йшли на цю посаду?
- Мені здається, Ваше запитання органічно можна завершити: «Як ви думаєте, що буде наступним?» Складно відповісти Вам, Марку. Це дуже гарна, але дуже складна робота. Я не хочу жалітися та казати, як це складно для мене, що я майже не бачу своїх дітей, у мене немає часу на хобі, навіть немає часу на спорт. Це відповідальність. Не всім Бог дає шанс нести таку відповідальність та зробити щось, що може допомогти українцям, змінити ситуацію і зупинити війну. У мене є цей шанс, і я хочу його використати. Це все, чого я хочу.
