Після 1 липня Російська Федерація може вдатися до ескалації або провокацій. Лідер Кремля Володимир Путін задумав "реінкарнацію" у голову нової Російської імперії за рахунок України, яка зараз входить у дуже небезпечний період. Про це в ефірі програми "Гостре питання" на телеканалі Obozrevatel TV Вадим Колодійчук розмовляв з екс-міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним.
– Які асоціації у вас викликають слова "третя світова"?
– Ми до неї рухаємося. Дуже сподіваюсь, вона не буде такою трагічною у військовому сенсі. Але, на жаль, у гібридному – вже починаємо відчувати. Наступні років 15-20 будуть роками перезавантаження світу, в якому ми живемо. Років через 20 не впізнаємо його.
– Новий світовий лад?
– Не дуже люблю це слово, але давайте назвемо так. Цей світ ми не впізнаємо з точки зору свого життя. Але підемо мирним шляхом чи через третю світову?! Боюся, що насправді все не дуже просто.
– Чи буде друга хвиля коронавірусу на зиму?
– Ніхто не знає. Про цей вірус щодня дізнаємося щось нове.
– Як думаєте, чи буде паспорт здоров’я?
– Буде. Можете через це радіти чи сумувати, але я вважаю, що паспорт буде. Його запровадять поступово. Напевно, спершу вимагатимуть датчик у режимі реального часу. Умовно: температура, пульс, тиск. Але в перспективі вимагатимуть більше параметрів. Паспорт здоров’я (на щастя й на жаль) – це наше майбутнє.
– Україна все правильно робить, щоб стримати коронавірус?
– Ні. Те, що ми якнайшвидше закрилися – це правильна історія, коли в тебе немає медицини як такої… Подивіться, що відбувалось в країнах, де медицина в рази краща, ніж у нас. А потім цей карантин ніхто не перевіряв. Майже нікого в масках. Хто за цим стежить? Ніхто. І це дуже погано. Має бути не просто адаптивний, а креативний карантин. Коли ти дивишся на ситуацію та розумієш, що може працювати, а що ні. І турбуватися насправді потрібно про наших батьків, оскільки це фантастична зона ризику, і про тих, у кого є хронічні хвороби. Ви вбиваєте свій імунітет, коли перебуваєте в квартирах зачинені. Потрібно вийти на сонце, робити фізичні вправи, прогулятися з собакою. З другом вийти – вже щастя – просто поговорити. Окей, давайте відповідально це робити, на відстані два метри. Але коли кажуть, щоб усі зачинилися, – це абсолютно неправильна історія.
– Чи є хоча б один шанс, що Путін захворіє та помре від коронавірусу?
– Ми всі живі люди. Чи є шанс? У його оточенні є хворі – це російський прем’єр і його речник. Але, наскільки я знаю, весь час Путін перебуває десь дуже-дуже далеко та спілкується з усіма через великі екрани. Думаю, що його будуть по-особливому оберігати. Шансів, що все ж таки російська медицина це проґавить, насправді дуже мало.
– Справді, зі своїми підопічними він контактує через відеозв’язок. Але до дня параду готується участь ветеранів.
– Їх саджають на самоізоляцію.
– На 14-денний карантин.
– Ну а як ви думали? Цей парад для ветеранів, може, і є справжньою емоцією. Але для всієї Росії – це частина міфології та ідеології. Вони обов’язково мають його провести. Потім призначають голосування щодо конституційних поправок, перед цим – нова доктрина щодо використання ядерної зброї. Тобто зараз ставки підніматимуться.
– Чого чекати ще від Росії та Путіна?
– Зараз ми вступаємо в дуже небезпечний період. Важко сказати, скільки він триватиме, але до кінця цього року точно. Він пов'язаний з тим, що Путін уважно дивитиметься на американську президентську кампанію, на те, як Євросоюз виходитиме з пандемії, і захоче піднімати ставки. Стільки проблем нашаровується всередині країни. І ціна на нафту, і перенесений парад, і відкладене голосування, і кількість тих, хто захворів у Росії, і економіка. Якщо подивитися навіть офіційні рейтинги, довіра до влади й до Путіна відкрито просідає. У внутрішній політиці простих рішень немає, а популярних тим паче. Тому є великий шанс, що завдяки зовнішнім діям він намагатиметься тримати свій ядерний націоналістичний електорат. Може бути влітку, може бути восени. Путін прекрасно розуміє: яка б не була адміністрація у Вашингтоні, він має з нею торгуватися. У нього багато питань, не тільки Україна. А торгуватися краще, коли ти піднімаєш ставки.
– А Україні чого чекати від Путіна найближчим часом?
– Маємо бути готовими до проблем. Я вважаю, що після голосування за зміни до конституції 1 липня можуть бути і провокації, і ескалація. Причім не тільки на Донбасі. Вони будуть свідомо дивитися, чи можуть створювати приводи. Це може бути на релігійному тлі або щось інше, послідовність якихось випадків. Вони дуже добре знають, як це робити. Нікого не хочу налякати, але саме цей період – приблизно до початку наступного року – буде найскладнішим з точки зору цих викликів.
– Коли Україна поверне Крим?
– Найкраща нагода буде, коли Росія почне перезавантажуватися. А вона точно почне. Зараз Путін хоче перезапустити свою модель гібридної автократії в іншу, яка була б більш сталою та незалежною. Він прекрасно розуміє, що час спливає. Але його не потрібно недооцінювати, як і російську машину. Насправді для повернення Криму – дещо спрощено – необхідно три фундаментальні речі. Одна – для кожного українця повернення АРК має бути національною ідеєю. Друга – нам потрібна чітка стратегія, частиною якої стане зробити півострів проблемою для Росії – внутрішньополітично та зовнішньополітично. Ну і, звісно, бажання робити, оскільки це чогось коштує.
– Коли, на вашу думку, відбуватимуться зміни в Росії? Ближче до цієї каденції президентства Путіна?
– Складно сказати. Можемо, звісно, тут поспекулювати. Це така невдячна справа. Але вважаю, що чекати їх середньостроково. Коли мені говорять, мовляв, давайте зачекаємо, поки відбудуться ці зміни, і ми скажемо: "Привіт, Криме!". До них ми маємо бути готовими. А що, якщо завтра – суто теоретично – Путін ухвалює рішення: забирайте Донбас, ці санкції мене дістали, не можу жити. І стосовно Криму – те саме.
– Зараз на Грушевського чи на Банковій є відповідь на питання: що робити далі, якщо ми переможемо?
– Думаю, що ні.
– Там не мислять позитивно чи так далекоглядно?
– У зовнішній політиці не буває нічого мовою швидких результатів. Ви живете в реальності, яка розвивається разом із часом. Часто перемоги тільки середньострокові. На них потрібно працювати. Найкращий захист – це напад. Потрібно завжди бути активним і грати свою гру. Навіть із нашими друзями й партнерами слід грати спільну гру, спільну стратегію. Це як у джазі. Є мелодія, і кожен її по-своєму грає. Ми маємо розуміти, що в нас одна мелодія, і її грати. Тільки тоді нас поважатимуть. Але сісти й чогось чекати? Ми нічого не дочекаємося.
– Коли піде Путін?
– Це залежить від того, як його сприйматимуть росіяни й еліти. Плюс від скоординованої позиції Заходу. Це може трапитися доволі швидко – протягом наступних років – або триватиме 5-7-8 років. Подивимося залежно від термінів. Але боюся, і це для мене дуже тривожно, що Путін не буде перезавантажуватися ще раз у главу Росії. Він хоче перезавантажуватися в президента іншої країни. Умовно – якась реінкарнація Російської імперії та Радянського Союзу. У мене переконання, що він саме так хоче увійти в історію. За наш рахунок.
