Хто в Україні найвірніші друзі Газпрому? Банкір та колумніст Сергій Фурса впевнений, що це Тимошенко, Медведчук і 48 депутатів-розбійників. Про це він написав на своїй сторінці в facebook.
«У Газпрому з кожним днем все менше друзів. Що логічно, адже у Газпрому поганий рік, грошей все менше і, відповідно, друзів. Але є старі вірні друзі, які ніколи не залишать тебе в біді.
Юлія Володимирівна дружить з Газпромом так довго, що багато українських виборців ще не народилися в той момент, коли їх дружба почалася. Їх дружба, була, звичайно, різною. Знавала багато. А пік її припав на 2009 рік, коли був підписаний контракт Тимошенко-Путіна, найвигідніша угода для Газпрому за довгі довгі роки.
Медведчук - так він взагалі друг сім'ї, кум Путіна, з ним все ясно. У нього і вибору-то немає. Або вибір цей був зроблений багато-багато років тому. Де-то в КДБ.
І ось їх дружба знову знадобилася Газпрому. І вони поспішають на допомогу. Йдуть до Конституційного Суду України, щоб той сказав, що анбандлінг Нафтогазу не був законний.
Навіщо це Газпрому? А йому зараз погано. Газ падає в ціні і вже стоїть набагато нижче 100 доларів на європейських біржах. І одночасно з цим падає попит. Пандемія, тепла зима, великі запаси в сховищах на кінець минулого року - і ось вже і немає попиту в Європі. Ердоган знову не друг і нема попиту в Туреччині. Україна не купує газ у тебе. Та й з Північним потоком-2 біда, прокляті американці добудувати не дають.
У підсумку, Газпром припиняє транзит через Білорусь і Польщу. А транзитний контракт через Україну підписаний так, що качаешь ти чи не качати, але будь добрий, оплати Україні за 60 млдр кубометрів цього року. Це набагато менше, ніж вони качали в минулому році, але набагато набагато більше, ніж прокачають де факто в 2020, адже їх газ зараз мало кому потрібен. І хто знає, що там буде в 2021 і який буде попит на російський газ в Європі.
Контракт на транспортування, підписаний в 2019 році на 5 років був не ідеальним. Для України. Це був компроміс. Але як ми бачимо зараз, він був ще більш не ідеальним для Газпрому. І зараз він для нього як гирі на шиї у плавця, який повинен переплисти озеро, але втомився вже посередині.
Що хоче Газпром? Щоб цього контракту не було. Але розірвати не можна. Бо Україна вже знає дорогу в Стокгольм і все одно доведеться заплатити. А значить Газпрому треба, щоб контракт розірвала сама Україна. І тут на допомогу приходять друзі Газпрому з українськими паспортами і гарячими чекістськими серцями. Ну і Юлія Володимирівна. Адже вона теж із серцем.
Справа в тому, що анбалдінг, це поділ труби і всього іншого, був важливим і ключовою умовою цього контракту. Тому що він підписаний за європейськими правилами. А вони вимагають відділення потужностей з транспортування, в рамках боротьби з монополіями. При цьому, труба все одно залишилася у власності України, просто вже держави безпосередньо, а не компанії Нафтогаз. Тобто - ніякої зради немає і близько. І ніякого логічного приводу йти до Конституційного Суду.
Але вони йдуть. Заради святої дружби. З Газпромом. Адже якщо зруйнувати анбалдінг, то контракт можна анулювати. І Доббі вільний. І Газпром нічого не буде платити Україні.
Ось така історія. Про те, як українці вміють дружити. Правда, за цю дружбу зазвичай платять всі українці, а вигоди отримують лише деякі. Але, право слово, нічого ж нового...»
