На дев'ятий місяць правління Зе - погодьтеся, символічно! - у молодого уряду "соросят" трапилася перша криза, передбачена мудрими аналітиками. Трапилася і багатьох змусила подивитися на старі проблеми під новим кутом. Ілюзії якщо і залишилися, то тільки у деякої частини "зеленого" електорату, яка не звикла визнавати помилки і не в змозі тверезо подивитися в обличчя реальності, тому що самозабутньо дивиться у рот шаріям.
Вони не хочуть визнавати, що більшість цілком може помилятися. Не визнають, незважаючи на те, що сам Зеленський з трибуни Верховної Ради досить точно описав всі державні провали, не покаявшись, правда, що сам винен в кожному з них.
Зеленський відверто заявив про комунальний провал (повний хаос в платіжках і цінах на послуги без жодного зниження тарифів); про провал пенсійної політики (у команди немає ні грошей на індексацію, ні стратегії пенсійної реформи, хіба що плани по знищенню пенсійного фонду); про провал в роботі митниці (контрабанда відправила її в нокаут, сказав Зе); про провал в політиці оплати праці (розрив між мінімалкою і максимальної зарплатою топ-чиновників досяг фантастичних значень в 250-300 разів); а також - про повний провал планів по "весняним посадкам".
Війну він теж зупинити не зміг. І запобігти епідемії так званих "зашкварів" в партії, членів якої здебільшого набрали в соцмережах і на вулиці, невелика команда його друзів, колег і кумів (так-так, тих самих!) теж не зуміла. Їх - прикрих обломів, конфліктів і проколів - все більше.
Загалом, виявилося, що простих рішень немає. Принципи "просто перестати стріляти", а також "просто не красти" - не тільки не спрацювали, але несподівано для Зе принесли проблем більше, ніж якби він просто нічого не робив, залишивши все, як було за його попередника. Попередника, якого він болісно жадає посадити, тому що впевнений: саме від цього, від "посадки" Порошенко, багато в чому і залежить його політичний рейтинг і любов рідного електорату. Залайканий мільйонами Шарій підтримує в Зе цю впевненість, стверджуючи, що головна причина в тому, що "соросята" продовжують політику Порошенко і його прихильників.
Як би там не було, Зеленському стало остаточно ясно, що нічого не виходить, нічого не працює, його уряд практично "проїхався обличчям по землі" і що нічого не можна поправити звичайними засобами.
І він вирішив вдатися до... ще більш звичайного: перезавантажити Кабмін. Ну, любить наш нинішній гарант перезавантажувати все, що під руку потрапляє.
* * *
Розуміння ось цього - "все погано" почалося ще в грудні 2019 року, коли в бюджеті виявилася діра майже в 90 мільярдів гривень.
Внутрішній дефолт офіційно не оголосили, але легше від цього не стало. Прем'єр заявив про неможливість виконати всі бюджетні зобов'язання крім захищених статей: зарплат і соцвиплат.
А потім, обговорюючи проблему з колегами, Гончарук поскаржився, що ні чорта не розуміє в тому, що відбувається і не знає, як пояснити це президенту, який теж нічого не розуміє, у якого в голові суцільний туман і ніякого стратегічного плану. Хтось записав ці базікання на диктофон і оприлюднив. "Плівки Гончарука", як то кажуть, підірвали інформпростір.
Зеленський образився і запідозрив, що в його королівстві не все так, як йому уявляється.
Весь лютий молодий гарант вів переговори і консультації. І тут, перш за все, потрібно розуміти, що йому, як виявилося, особливо й покластися-то нема на кого. Ні в країні, ні за її межами.
* * *
11 лютого, під тиском непереборних обставин, президент був змушений розлучитися з Богданом. Суфлірувати в вухо стало катастрофічно нікому. Фракція "слуг" в Раді залишилася без авантюрно-відчайдушного, але вельми ефективного пастуха, який старовинним методом батога і пряника вмів примусити різношерсту юрбу нардепів робити хоч щось необхідне гаранту. Правда, метод працював все гірше: "ручні тваринки", "зелені чоловічки", "божевільні і психічно хворі" (саме так визначав їх "добрий" Богдан!) швидко освоїлися, стали непокірними, навчилися вимагати, торгуватися і навіть самостійно приймати рішення. А опозиція і журналісти занадилися регулярно витягувати на світ божий всяку "службову" брудну білизну. І Богдан занудьгував, засмутився і погодився піти...
* * *
26 лютого - цілком очікувано - з'ясувалося, що в свої власні ігри грає інший, здавалося б "залізний" партнер, Разумков. Він вирішив відсторонитися від скандалів у фракції. Зеленський порадив партнеру звільнитися, якщо йому щось не подобається. Але виявилося, Разумков вже цілком усвідомив свою власну значимість на посаді спікера Ради і вперся. Він зажадав, щоб його, якщо щось не влаштовує президента, як годиться, у відставку відправила Рада.
Зеленський відступив. Але зрозумів, що тріумвірат благополучно здох.
Звичайно, є ще віце-спікер Стефанчук, наприклад, глава фракції Арахамія там, глава партії Корнієнко знову ж, Сивохо як би, але ... Нехай відгукнуться ті, хто сприймає їх серйозно, і вважають, що вони взагалі на щось здатні самостійно, крім того, що постійно вляпуватися в неприємності і дискредитувати своїми бездумними вчинками притягнувшего їх до влади Зе-благодійника...
Меркель і Макрон якось плавно і майже непомітно перетекли на сторону Путіна. Вони як і раніше говорять, що підтримують Україну, але судити все ж таки потрібно по справах!
Джонсон більш лояльний до нас, але у нього своїх проблем вище даху - наслідки Брекзіта вам не хухри-мухри якісь.
Трамп взагалі десь за обрієм. У нього - вибори і Байден. Він згадує Україну при кожному згадуванні конкурента і що при цьому думає - краще як би не знати. Так, двопалатний сенат поки цілком на боці України, але в США все має тенденцію періодично міняти вектор руху. У них демократія в дії, якщо ви ще не второпали. І тому сьогодні будь-який, навіть самий, здавалося б, незначний невірний рух Зеленського легко може призвести до катастрофи.
І все це на тлі того, що всякі дубинські про кожен чих "слуг" і самого Зеленського в тому числі, доповідають Коломойському.
А хтось - Ахметову. А хтось - ще комусь із наших славних і гідних всякої... ммм... не поваги, звичайно, не приведи Господи, і не надії, ясна річ... ну, чогось там гідних вітчизняних і близькозакордонних олігархів.
У Зеленського залишилася тільки одна стінка, до якої поки що можна притулитися в пошуках захисту - Єрмак. Цей юрист, бізнесмен і кінопродюсер, як виявилося, має багато різних талантів, серед яких і дипломатичні. Ось, наприклад, хороша ілюстрація цієї дипломатичності. Цитата: "Українсько-американські відносини повинні відображати і враховувати позицію президента Зеленського..."
Погодьтеся, це багато що пояснює. Що тут додати? Зручна людина. Мама - з Пітера. У бізнес-партнерах - росіянин Емануілов, помічений у зв'язках з Кремлем. Добре знайомий і з Коломойським, і з Ахметовим, і з Пінчуком і так далі. У 2011 році засвітився в київській МАФмафіі. Партнер Шарапова, який має вагу в Укроборонпромі і ввів Єрмака до наглядової ради цієї найважливішої держструктури. Нинішній керівник Держкіно Марина Кудерчук - людина Єрмака. Фільми, до речі, він все ще продюсує. З Зеленським дружить і співпрацює більш десяти років. В команду Зе-президента прийшов на умовах, що працює виключно на Зеленського. Тут, в команді, з нуля і взявся освоювати професію дипломата. З нуля! І тепер всі переговори з Кремлем веде саме ця зеленська стіна.
* * *
Наприкінці лютого стало зрозуміло, що економічна ситуація в країні набагато гірша, ніж це виглядало на непрофесійний прем'єрсько-президентський погляд. Падіння економіки тривало, діра в бюджеті катастрофічно розросталася, індексувати пенсії виявилося банально нічим. Мінімум 10 мільйонів ветеранів праці сподівалися отримати приблизно по 10 відсотків добавки, про яку настирливо і щодня писали ЗМІ, а в самому кінці лютого Гончарук з милою посмішкою шкідливого двієчника відповів обуреним журналістам щось типу - рішення з цього питання не приймалося. Це якось раптом нагадало сумнозвісне "вона потонула"...
У ЗМІ просочилися смутні натяки на жорсткі розбірки Зеленського з Гончаруком, і на горизонті все більш явно зажевріла відставка прем'єра.
28 лютого Зеленський зажадав скликати позачергове засідання Ради, тому що на кожному черговому зараз можна розглядати тільки поправки до Закону про землю. Тему засідання не оголошували, але всім і так було вже зрозуміло: звільнять Гончарука, весь кабмін і Рябошапку на додачу.
Десь в надрах Офісу президента почалося гарячкове формування нового Кабміну.
Якщо ви станете шукати логіку в відборі кандидатур в уряд, не варто заморочуватися. Не знайдете. Вона, звичайно, є. Але виключно туманно-підкилимна. І взагалі-то - це зовсім не логіка. Це жалюгідна спроба малька пропетляти між акулами, які оточили з усіх боків і добродушно посміхаються: "Ну, ти готовий?"
Не схоже, що Зеленський і Єрмак до чогось готові. На трибуні Зе все ще виглядає суворо і брутально-самовпевнено. Але це все слова. Справи - куди сумніше.
* * *
4 березня засідання ВР було, звичайно, цікавим, але не дуже. Швидше - нудно-передбачуваним.
Зе вилаяв уряд, потім повідомив, що він було кращим за всю історію незалежної України, а потім промовив сакраментальне: "Однак, не красти - мало..."
Гончарук розповів, як добре і старанно працював уряд, побажав наступному прем'єру продовжити його славні справи, сказав «дякую» всім за співпрацю і покинув трибуну.
Фракція "Голос" відмовилася брати участь в голосуванні і покинула сесійну залу.
Трошки повиступали депутати від ЄС і ОТЗЖ, озвучуючи діаметрально протилежні точки зору.
А потім - без блокувань трибуни, без бійок і сварок, а також без особливого, так би мовити, "енузазізьму" - Перший Кабмін Зеленського достроково спочив у бозі.
Гончарук пішов, і його швиденько замінили новою фігурою. Прем'єром Рада призначила Дениса Шмигаля.
Ось з цього місця, так би мовити, потрібно якось детальніше.
Тому - продовження буде.
Ірина Шевченко, Ізюм
