Євген Дикий - український науковець, військовик, публіцист, кандидат біологічних наук, у 2014 році — командир 2-ї роти 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», з лютого 2018 року очолює Національний антарктичний науковий центр - розповідає про те, для чого країні насправді потрібна наука й чим повинні займатися справжні вчені.
"...В день науки тільки лінивий не висловився на тему «наука важлива». Я ось майже до ночі збирався залишитись лінивим, бо коли науку робиш, нема часу її ж нахвалювати. Але тут цілий міністр економрозвитку країни також вирішив сказати нам, науковцям, пару привітних слів — і тут я не витримав…
Не маю нічого особистого проти Милованова — він якраз один з найпритомніших у нашій новій політичній реальності, і значно ближчий до розуміння науки, якщо порівнювати з більшістю його попередників на посаді. Але саме тому я і не витримав, — якщо навіть у притомних людей і нібито носіїв ідей прогресу таке уявлення про науку — справи дійсно дуже кепські, і всім нам слід в першу чергу «йти у народ», займатись просвітництвом та популяризацією, а лише потім говорити про розвиток науки всерйоз.
Отже, що ж мене так «вкурвило»?
Цитата: «Давайте будемо платити науковцям 20% прибутку від їх ідей та винаходів? Що ви думаєте про це?»
Що, думаєте образився на малий відсоток? Та ні, відсоток цілком прийнятний (особливо від «ідеї» — от мені цікаво, за якою методикою розрахувати відсоток від ідеї дарвінівського добору, неевклідової геометрії або релятивістської фізики?), і взагалі це предмет торгу.
Справа в іншому: наука та науковці не роблять винаходів! І не повинні! Спробую «на пальцях» пояснити міністрові економрозвитку, як саме наука впливає на розвиток технологій, та далі через технології на економіку.
Сподіваюсь, такі прізвища як Фарадей та Максвел щось говорять навіть економістам — лібертаріям. Шкільний курс, основні закони електромагнетизму. На електромагнетизмі працюють всі гаджети, зокрема ті, через які пан міністр демонструє свої уявлення про науку, а я намагаюсь якось політкоректно висловити свою оцінку цих уявлень. Тож питання, чи електромагнетизм впливає на технології та економіку певно очевидне, і не дискутується.
Все просто? Так, але! Але ні Фарадей, ні Максвел не винайшли жодного гаджету! Жодного, Карл!!! І навіть не намагались! Ці джентльмени з цікавості вивчали, як працює механізм Всесвіту, які закони рухають його «коліщатка». І все. «Всього лише».
Вчений — одна «архітектура мозку», інженер-винахідник — інша
А от у наступному поколінні прийшли Едісон, Тесла, Белл, Марконі — і винайшли, як вивчені Фарадеєм та Максвелом закони природи можна застосувати для практичної користі. При тому самі вони не зробили жодного відкриття! І не намагались! Бо кожному своє, і «з кожного за здібностями». Вчений — одна «архітектура мозку», інженер-винахідник — інша.
Вони не є взаємозамінними, вони доповнюють одне одного. І доповнюють саме з кроком в одне покоління. Саме так працює наука, саме так відбувається прогрес — і в цій історії Фарадей та Максвел не отримають «свої 20%», бо нема з чого! В парадигмі недовчених-неолібертаріанців вони виходять «зайвими» та не заслуговують на оцінку, натомість гідно оцінені ними Едісони та Белли мають взятись абсолютно невідомо звідки, певно за Аристотелем «самозародитися з багна»…
Так, буває що процес переходу від наукового пізнання до практичного застосування його результатів відбувається дещо швидше, ніж це було з електромагнетизмом. Атомну бомбу зробили певною мірою ті самі люди, які розробляли теорію ядерних взаємодій — але також з відстанню між теорією та практикою у чверть століття. Цю чверть століття вони мали дохнути з голоду, бо ще не заробили «свої 20%», тоді як померти за такою логікою вони мали мільярдерами (ну або навпаки — отримати 20% від руїн Хіросими).
Наука — процес отримання нових знань
Головне у всій цій історії — наука і винахідництво це як кажуть у моїй улюбленій Одесі «дві великі різниці». Наука — процес пізнання, процес отримання нових знань. Винахідництво та інженерія не продукують нових знань, але на основі здобутків науки вигадують девайси для покращення нашого життя (або ж частіше для позбавлення життя, але це вже до іншої дискусії).
Що може бути менш практичним, аніж вивчення бактерій та архей, які мешкають у гарячих джерелах та гейзерах Єлоустонського парку? Правда ж, цікавість заради цікавості, панські забаганки? А от тільки саме знайдена у цих екзотичних бактерій термостійка полімераза лежить в основі багатомільярдної індустрії ПЛР-аналізів, без яких сьогодні не можна уявити медицину (та ще багато чого). Патент на цю полімеразу було продано за $300 млн.
Але — в основі було наукове дослідження, покликане «просто» прояснити, в який такий спосіб деякі організми виживають при тих температурах, при яких всі інші варяться «вкруту»? А на виході несподівано вийшов суперпатент на принципово нову технологію. От так це інколи спрацьовує.
Ще швидше вийшло з системою СRISPR, яка від відкриття в процесі вивчення такої суто академічної теми як імунітет у бактерій за якісь 10 років перетворилась на потужну нову технологію редагування геному — але це виняток, який швидше підкреслює загальне правило.
Загалом, біотехнології наразі поступаються у темпах зростання лише ІТ-галузі (і то ще як рахувати) — але ж відкривачі подвійної спіралі ДНК Крік та Уотсон, на чийому відкритті базуються всі без винятку біотехнології, самі не винайшли жодної комерційної технології, вони «лише» пояснили, в який спосіб живі організми зберігають та передають спадкову інформацію, все інше робили інші люди, їхні учні та послідовники. Тож Крік з Уотсоном «мілованівські 20%» аж ніяк не заробили, куди їм, лузерам…
Хештег «наукаважлива»
Останнім часом хештег «наукаважлива» став модним, і це само по собі тішить. Можливо, для науки в країні наближається світанок. Але — якщо ми не дамо перетворити підтримку науки у чергову профанацію. А на те схоже.
Колись країна вже пережила трагедію «перемоги скотоводів над муховодами». Трохим Лисенко та його посіпаки привернули прихильність сталінського режиму саме тим, що обіцяли одразу вирощувати гіллясту кущисту пшеницю, подвоювати надої молока тощо, тоді як «вейсманісти — морганісти» розводили у пробірках абсолютно непотрібних у народному господарстві мух-дрозофіл. Сталін обрав скотоводів, а «муховоди» пішли «виправлятись працею» у ГУЛАГу.
Тільки от ті країни, де вченим дали можливість розводити мух у пробірках, наразі випереджають нас і по врожаях пшениці, і по надоях молока, не кажучи про більш сучасні технології.
Повторення лисенківщини під неолібертаріанськими гаслами стане останнім цвяхом у гроб нашої науки. На відміну від сталінських часів, наразі кордон відкритий, і ті, хто розуміє свою недоречність у «системі 20%», просто поїдуть туди, де наука продовжує займатись своєю справою — пізнанням світу.
Ми ж лишимось очікувати невідомо на якій основі нових чудових винаходів. А в очікуванні будемо далі відтворювати модель економіки, яка склалась на наших землях ще в Античну добу: гнати баржі із пшеницею з родючого Причорноморя, натомість отримуючи «айфони» та електромобілі. Так чинили ще наші прапращури — скіфи, вимінюючи на зерно кераміку та прикраси в еллінів… І так триватиме, поки кліматичні зміни (за вивчення яких також ніяк не нарахуєш 20%) не перетворять наші чорноземи на пустелю.
Попри все, вірю у перемогу розуму!
P. S.: якщо нових керманичів країни ще збиратимуть до якого-небудь Трускавця, готовий «бєзвозмєздно, то єсть даром» © прочитати лекцію чи навіть курс лекцій про те, як працює та як не працює наука, як її правильно фінансувати, оцінювати, і як реалістично рахувати «20% від ідеї»...
Джерело: techno.nv
