Протистояння Японії і Південної Кореї поставило під загрозу всю систему безпеки в регіоні Східної Азії і дало додаткові козирі в руки Китаю і Північній Кореї. А з огляду на відсторонення США від насущних проблем азіатських країн, конфлікт Сеула і Токіо може затягнутися. Все це несе як геополітичні, так і економічні глобальні ризики. Правда представники країн - ймовірно, усвідомлюючи весь спектр викликів - вже заявили, що готові до відновлення діалогу.
Що відбувається?
Насправді антияпонські погляди давно оселилися в корейській підсвідомості. Як на Півночі, так і на Півдні добре пам'ятають брутальну окупацію півострова в 1910-1945 роках, коли близько 8 млн корейців були викрадені в безправні робітники для мілітаристської машини Японії. У КНДР на цьому взагалі будується цілий міф про легітимність династії Кимов (Кім Ір Сен - дідусь нинішнього північнокорейського лідера - був партизаном, який боровся з військами імператора).
Але рішення Верховного Суду в Сеулі в 2018 році зажадати від двох великих японських промислових компаній - Mitsubishi і Nippon-Steel - додаткових контрибуцій в розмірі $ 222 тисячі для 14 корейців, які подали позови, стало несподіванкою.
Деяких позивачів уже немає в живих, проте їх сім'ї продовжують боротьбу. Токіо справедливо вказував, що всі розбіжності були улагоджені в договорі від 1965 року народження, в якому країни відновили дипвідносини, а Японія виплатила $ 800 млн компенсацій. Ці гроші стали в майбутньому основою південнокорейського «економічного дива». У 2015 році Японія вибачилася і пообіцяла доплату в розмірі $ 9,5 млн для допомоги жертвам.
Втім, Сеул вважав по-іншому і продовжував вимагати відшкодування вже за новими позовами. Хтось може зазначити, що сума трохи більше $ 200 тис. - ніщо для глобальних корпорацій, але тут в справу вступають політика, національна гордість і спроба південнокорейського президента Мун Чже-Іна врятувати свій падаючий до рекордно низьких (45-40%) показників рейтинг .
Очікуваний результат
Токіо платити відмовився. У відповідь Сеул пригрозив націоналізувати підприємства «Міцубісі» і «Ніппон» на своїй території. Після цього було зіткнення на воді, коли над військовим кораблем Півдня, який йшов рятувати рибалок Півночі, низько пролетів японський літак.
Жителі півдня запеленгували його радаром, а потім сказали: якщо Японія дозволить собі подібну витівку ще раз - буде відкритий вогонь. Слідом за цією ескалацією почалася торгова війна. Токіо і Сеул взаємно виключили один одного з «білих списків» найближчих торгових партнерів. Це означає, що для ввезення товарів тепер потрібно платити більше, включаючи податки і мита.
Корейці почали виходити на акції протесту, бойкотувати японські товари - такі, як бренди одягу, машини і косметику. Експорт японського пива знизився практично до нуля в вересні. Корейці - другі після китайців по турпотоку в Японію, а й цей показник знизився на 60%.
Але подібні рішення навряд чи можуть привести до чого хорошого: адже Південна Корея дуже залежить від японського хімічної сировини з точки зору виробництва рідкокристалічних екранів, смартфонів, ноутбуків і тому подібного. Затримки в постачанні загрожують різко збільшити ціни на техніку в усьому світі, тому Південна Корея подала на Японію скаргу до Світової Організації Торгівлі. Прямі інвестиції Японії в Південну Корею, до цього досить великі, за цей рік зменшилися на третину. Очікувати позитивного вирішення тут не слід, хоча дебати в Женеві вже почалися.
Сеул не обмежився тільки торговим протистоянням. Він також заявив про вихід з угоди про обмін даними розвідки (GSOMIA) - формального документа, який дозволяв швидко реагувати на загрози з боку КНР і КНДР.
Пізніше з'ясувалося, що через це, Японія «проспала» деякі ракетні запуски, здійснені військовими Північної Кореї. Дія GSOMIA закінчується найближчим часом і поки немає передумов до його автоматичного продовження.
Кожна нова новина, будь то бажання Японії провести частину змагань прийдешніх ОІ біля сумнозвісної Фукусіми, запрошення нового посла, вимога Сеула доставляти їх атлетам їжу окремо від усіх, або ж використання Японією прапора «висхідного сонця» - викликає нові хвилі суперечок між країнами.
А в цей в той час КНДР все літо і осінь тестує нові ракети, а Китай активно мілітарізіруются і разом з РФ постійно порушує повітряний простір Південної Кореї. При цьому сам Південь все більше нагадує обложену з усіх боків фортецю.
Чи є надія?
Як мінімум, сторони вже розмовляють. На останньому саміті АСЕАН в Бангкоку прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе і президент Південної Кореї Мун Чже-Ін поговорили 11 хвилин про необхідність вирішити проблеми, що стоять між їх державами. Китай запропонував двом країнам провести нову зустріч в Ченьду в грудні. Чи не афішуючи, зустрічаються і представники парламентів обох країн.
З іншого боку, той же Абе говорив своєму оточенню приватно, що найближчі років п'ять очікувати поліпшення відносин не варто. Попередні «побачення» міністра закордонних справ Півдня Кан Ген Хва як зі старим міністром Таро Коно (зараз міністр оборони Японії), так і з його наступником нічим не завершилися, а сторони, судячи з фотографій, вели себе досить холодно.
Видно, що АСЕАН хоче якомога швидше вирішити конфлікт при неучасті США, де дипломатична служба і Держдепартамент здебільшого давно дезорганізовані. Але тільки час покаже, чи є бажання у самих Японії і Південної Кореї почати примирливий діалог.
Анатолій Максимов, журналіст-міжнародник, lb.ua
