Цього року на лінії фронту Збройні сили України почали активно використовувати сучасні протитанкові ракетні комплекси українського виробництва. В першу чергу – ПТРК «Стугна». У підрозділи ЗСУ вже надійшло кілька тисяч таких ракет. Що кажуть про нову зброю військові? Які цілі були вражені? І чи є недоліки?
Передова в районі Попасної. Бійці ЗСУ ведуть журналістів лабіринтами бліндажів та окопів. Посадки навколо – на руку диверсійно-розвідувальним групам супротивника. Тому, пояснюють військові, потрібен ретельний контроль лінії фронту.
«Наставити розтяжок, зайти в тил і взяти когось в полон, підірвати техніку. Взагалі збирають інформацію – звідки ведеться вогонь. Тобто можуть уточнювати «корректировки» для ведення вогню своїх мінометів», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Олександр. - «Працюють усіма видами стрілецької зброї: крупнокаліберними кулеметами – «Утьос», ДШК, «Корд». Також вони працюють різноманітними гранатометами: від СПГ, АГС і до РПГ-7. Але до РПГ-7 вони приєднують 82-міліметрову міну. Такі «кулібіни», – додає інший військовослужбовець.
А ось бронетехніки супротивника, визнають бійці, тут не бачили вже давно. Що ж змусило бойовиків заховати машини? У міністра оборони України Степана Полторака є своя версія: «Поставка протитанкових засобів «Стугна» і «Корсар» у зону проведення Операції об’єднаних сил практично зняла питання застосування танкових підрозділів противника. Тільки за останній місяць за рахунок нових протитанкових засобів було знищено 26 укріплених точок і шість одиниць броньованої техніки», – зазначав раніше тепер вже екс-міністр оборони.
На озброєння ЗСУ «Стугну» взяли ще в 2011-му, але масові поставки у війська і активне використання на передовій почалися нещодавно.
Протитанковий ракетний комплекс «Стугна» здатний пробивати бронеоб’єкти завтовшки 800 міліметрів. Максимальна дальність польоту ракети – п’ять кілометрів. Щоб подолати цю дистанцію їй знадобиться всього 25 секунд.
«Установка проявила себе чудово, оскільки по МТЛБ я стріляв вперше. Думав, будуть якісь негаразди. Але все пройшло вдало. Ворожа МТЛБ виїхала, ми її помітили, вони хотіли відкрити по нас вогонь, але не встигли це зробити», – розповідає військовослужбовець ЗСУ із позивним «Внучок».
У 10-й бригаді заявляють, тільки впродовж зими 2019 року за допомогою протитанкових установок знищили п’ять одиниць техніки бойовиків.
«Цього року – перші бойові пуски. Три рази стріляв – три попадання. Легко керувати. Оператор захищений, далеко від самої установки. Поставив, відійшов, зробив свою роботу – зібрався і пішов», – каже військовослужбовець ЗСУ з позивним «Студент».
Ще один підрозділ, куди надійшли «Стугни» – 56-а бригада. Військові зараз на передових позиціях у Донецькій області. Тут також однією з головних переваг нової техніки називають безпеку особового складу.
«Здійснювати безпосередньо постріл з даного протитанкового комплексу можна на відстані до 100 метрів. Тобто розрахунок перебуває в укритті. У випадку враження самої пускової установки супротивником, розрахунок залишається цілим та неушкодженим», – розповідає командир відділення ПТРК «Стугна» Георгій.
Також, відзначають оператори ПТРК, у порівнянні з радянськими аналогами, українська розробка значно надійніша.
«Ракета вилітає і за нею тягнеться трос, який керує нею. На нових зразках озброєння – ПТРК «Стугна», «Корсар» відсутній цей провід. Там вже є лазер. Якщо на «Фаготі» зачепився провід за якусь перешкоду – він рветься і ракета стає некерованою. На «Стугні» і «Корсарі» такої проблеми немає», – пояснює командир батареї ПТРК «Стугна» 10-ї окремої гірсько-лижної бригади (ОГШБр) із позивним «Машиніст».
Завдяки потужності ракети, пояснюють військові, ПТРК ефективний як проти бронетехніки, так і для знищення укріплених позицій бойовиків.
Водночас, за період використання, бійці помітили і слабкі сторони розробки. Одна з них – вага комплексу. Разом з ракетою це більш як 100 кілограмів.
«Установка не дуже легка. Треба її ставити, забирати. Вдвох – це важко робити. Розрахунок – дві людини. Ми згодні на будь-який транспорт. На будь-який, бо це незручно. Людей треба багато, а їх немає», – каже боєць із позивним «Студент».
Зараз у ЗСУ, для перевезення комплексу, часто використовують бронетранспортер МТ-ЛБ, втім це не оптимальне рішення.
«Вони мають бути маленькі, швидкі, вони повинні бути тихішими. Тому що, коли працює МТ-ЛБ, то противник чує її дуже далеко», – розповідає т.в.о. командира батареї ПТРК «Стугна» 56-ї ОМПБр Богдан.
У деяких підрозділах вже почали виправляти ситуацію. Наприклад, у 93-ю бригаду для транспортування ПТРК закупили позашляховики. Комплекс тут встановлено відразу на машині, що дозволяє значно скоротити час підготовки пострілу.
Серед недоліків також – відсутність тепловізійних камер, які мали б забезпечити ефективну роботу «Стугни» в темну пору доби.
Вартість одного пострілу зі «Стугни», за оцінками експертів – 20 тисяч доларів. За таких умов, вважають військові, не кожен пуск ракети є виправданим. Тобто ціна також впливає на використання комплексів на фронті.
Источник: radiosvoboda
