Діяльність людей, які намагалися щось зробити в невеликих містах України, і навіть робили це, перервана тими, кого влаштовувала попередня влада, яка давала можливість вирішувати питання "ти - мені, я - тобі", вилучати бюджетні кошти на користь недержавних інтересів, саботувати вимоги часу і міські інтереси.
Короткий час тому абсолютно незаконним способом був усунутий від влади міський голова Конотопа Артем Сменіхін. Замість того, щоб поцікавитися, чому депутати зривали одну за одною сесії і так і не прийняли протягом півроку бюджет міста, людину з виборної посади за допомогою тітушек і потуранні верхнього ешелону "переобрали", розчистивши місце для зручних виборів.
Практично позбулося міського голови та інше невелике місто - Глухів, де мером був Мішель Терещенко, нащадок тих самих українських промисловців, які багато зробили для України, в минулому громадянин Франції, офіцер-підводник, успішна людина, яка приїхала в Україну 10 років тому, щоб відродити справу своїх предків і працювати на корить Україні.
Ставши мером Глухова, він зіткнувся з непробивною стіною і небажанням депутатів працювати на благо громади. Трудитися - не так, як звикли наші депутати всіх рівнів, а по-справжньому. Але навіть і звично вони теж цього не захотіли. Як і в Конотопі, депутати приймали бюджет не в залі засідань, а десь без мера, аж у березні. Протистояння виявилося жорстким, депутати відверто ігнорували сесії. Не прийшли вони і 27 вересня на чергову сесію - тільки два депутати були в залі. Відверте нехтування змусило Терещенко оголосити про свою відставку. Але навіть це не було прийнято - депутати знову не зібрали кворум.
Немає сумніву, в умовах "бананової республіки" ніхто не захоче віддавати своє життя Україні. Чи покине Терещенко батьківщину своїх предків і чи повернеться до Франції, де його чекають і поважають, відомо поки тільки йому, але ситуація все більше нагадує біг по колу - у всій країні.
Чи це просто розчищається місце для виборів - усуваються "ненадійні"?
