Декомунізація в Україні іноді приймає химерні форми, оскільки перейменування часом здійснюється тільки в зв'язку з тим, що назва присвоювалося за радянських часів. Тим часом, добре знання історії змушує спростувати деякі моменти.
У Запоріжжі збираються повернути назву вулиці Рози Люксембург. Незважаючи на те, що польсько-німецьку марксистку прийнято вважати палкою прихильницею Радянської країни, вона навряд чи про неї щось знала, оскільки була вбита в 1919 році. Вона була далека від комуністичних і навіть марксистських ідей в тому прояві, який був на озброєнні Леніна, критикувала революцію і була абсолютно проти війни, вважаючи будь-яку війну жахливою катастрофою для людей і всього лише способом наживи для певних кіл. Але пропаганда зробила свою справу, і Роза Люксембург стала "прапором революції", чому дуже б здивувалася, оскільки була все-таки більше економістом, ніж революціонеркою.
Російські історики і псевдоісторики виривають цитати з робіт Рози Люксембург, намагаючись приписати їй антиукраїнські настрої. При цьому якось забувається, що вона була прихильником права націй на самовизначення (по-справжньому, а не на словах), в тому числі і України, але сприймала Україну в складі тодішньої Російської імперії. Крім того, вона була жорстким критиком більшовизму, за що її ненавидів Ленін. Однак як аргумент завжди використовується єдина фраза зі статті, яка була опублікована тільки після смерті Люксембург, і не факт, що вона б її опублікувала, будучи живою. Але їй не прощають того, що зробила радянська пропагадда з її пам'яттю посмертно (включаючи і День 8 березня).
Саме те, що Роза Люксембург не мала відношення до радянської дійсності, і стало аргументом при поверненні найменування вулиці її імені.
Крім того, повернуть найменування вулиці Мазіна - одного з членів революційної ради Бердянська. Запорізька преса пише, що всупереч офіційній точці зору, Антон Мазін не був розстріляний в числі інших членів першої бердянської ради. До цих подій він відбув в Галичину, там Мазін прожив до другої світової війни. Тоді ж вступив в організацію українських націоналістів, воював в Українській повстанській армії. Загинув у 1943 році на Волині в Перелисянці, де одна з вулиць носить його ім'я.
У Запоріжжі збираються повернути назву вулиці Рози Люксембург. Незважаючи на те, що польсько-німецьку марксистку прийнято вважати палкою прихильницею Радянської країни, вона навряд чи про неї щось знала, оскільки була вбита в 1919 році. Вона була далека від комуністичних і навіть марксистських ідей в тому прояві, який був на озброєнні Леніна, критикувала революцію і була абсолютно проти війни, вважаючи будь-яку війну жахливою катастрофою для людей і всього лише способом наживи для певних кіл. Але пропаганда зробила свою справу, і Роза Люксембург стала "прапором революції", чому дуже б здивувалася, оскільки була все-таки більше економістом, ніж революціонеркою.
Російські історики і псевдоісторики виривають цитати з робіт Рози Люксембург, намагаючись приписати їй антиукраїнські настрої. При цьому якось забувається, що вона була прихильником права націй на самовизначення (по-справжньому, а не на словах), в тому числі і України, але сприймала Україну в складі тодішньої Російської імперії. Крім того, вона була жорстким критиком більшовизму, за що її ненавидів Ленін. Однак як аргумент завжди використовується єдина фраза зі статті, яка була опублікована тільки після смерті Люксембург, і не факт, що вона б її опублікувала, будучи живою. Але їй не прощають того, що зробила радянська пропагадда з її пам'яттю посмертно (включаючи і День 8 березня).
Саме те, що Роза Люксембург не мала відношення до радянської дійсності, і стало аргументом при поверненні найменування вулиці її імені.
Крім того, повернуть найменування вулиці Мазіна - одного з членів революційної ради Бердянська. Запорізька преса пише, що всупереч офіційній точці зору, Антон Мазін не був розстріляний в числі інших членів першої бердянської ради. До цих подій він відбув в Галичину, там Мазін прожив до другої світової війни. Тоді ж вступив в організацію українських націоналістів, воював в Українській повстанській армії. Загинув у 1943 році на Волині в Перелисянці, де одна з вулиць носить його ім'я.
