4 березня 1949 року в районному містечку Кіцмань Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюк народився майбутній український поет і композитор Володимир Михайлович Івасюк. Кінознавець Вікторія Вінтер розповідає.
Уже в ранньому дитинстві він виявляв інтерес до музики, з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. В 1954 році в містечку відкрили музичну школу, і Володя вступив до підготовчого класу, де почав навчатися грі на скрипці. Після закінчення шостого класу Володя вступає до Київської музичної школи для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Але навчання і проживання в гуртожитку далеко від батьків позначились на його здоров'ї, і він повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі по класу фортепіано.
У 1964 році Володя створює в школі ансамбль "Буковинка" і пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша - "Колискова". Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних фестивалях. Ансамбль запрошують на обласне телебачення, нагороджують подорожжю по Дніпру. Пісні юного композитора запам'ятовуються, і незабаром до нього звертаються з проханнями вислати ноти і тексти пісень.
За кілька місяців до закінчення школи, з Володею трапляється дурна і неприємна історія, яка вплинула на його долю. Під час прогулянки по парку хтось із хлопців закинув кепку на гіпсовий бюст Леніна. Злякавшись, хлопці вирішили зняти кепку. Але бюст не був закріплений. Бюст падає, хлопці потрапляють в міліцію на 15 діб, відкривається "Справа Володимира Івасюка". Постає питання про виключення його з комсомолу, вигнання зі школи і позбавлення атестату. Батьки зробили все, що могли. Володя отримав атестат з четвірками з історії СРСР і суспільствознавства. Сім'я переїжджає до Чернівців. Володя на "відмінно" здає іспити до медичного інституту, але хтось повідомив про його "справу", і Володимира виключають.
Він йде працювати слюсарем на завод. Коли на заводі дізнаються, що Володя музикант, то доручають йому створити заводський хор. Невдовзі цей хор починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності. Хор виконує Володині пісні. Івасюк під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс свої пісні "Відлітали журавлі" та "Колискова для Оксаночки". Отримує першу премію.
Через рік за рекомендацією заводу Володя іде навчатися до Чернівецького медінституту. Його запрошують в оркестр народних інструментів "Трембіта", в камерний оркестр медінституту.
Після закінчення третього курсу Володя починає працювати над піснею "Червона рута". У 1970 році написав пісні "Червона рута" і "Водограй", які вперше виконав в передачі українського телебачення 13 вересня. Це був тріумф молодого композитора. У 1971 році в Карпатах був знятий фільм "Червона рута", в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Раїса Кольца, ансамблі "Смерічка" та "Росинка". Це був перший український музичний фільм. У ньому прозвучали пісні Івасюка. "Червона рута" стала піснею року на Всесоюзному конкурсі "Пісня-71".
Навесні 1972 року Івасюк переїхав до Львова. Навчався в медичному інституті і почав навчання в консерваторії на підготовчому відділенні. "Водограй" перемагає на "Пісні-72". Володя створює пісні: "Я - твоє крило", "Два перстені", "Наче зграї птиць», «Балада про мальви".
У 1974 році Ротару з "Водограєм" стане лауреатом фестивалю естрадної пісні "Сопот-74". Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня. Про Володю дуже багато писала польська преса, перекладала й друкувала тексти його пісень. Ще раз Ротару з піснею Володимира "У долі своя весна" перемагає на фестивалі "Сопот-77", а сам він працює над підготовкою платівки. У 1978 році Володя перемагає на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві. Він дає інтерв'ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо. У квітні 1979 року - член журі першого республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому.
Поїхав до Львова в ніч з 23 на 24 квітня 1979 року. У Львові, після якогось дзвінка одягається, йде до консерваторії і більше не повертається...
18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу недалеко від Львова. Офіційною версією смерті було названо самогубство. Кримінальну справу кілька разів закривали і знову відновлювали.
У лютому 2015 року прокурор Львівської області заявив, що Івасюк був убитий співробітниками КДБ.
Після смерті почалося цькування вже мертвого Володимира. Йому не могли простити його таланту, адже своїм талантом він затьмарював багатьох. Могилу тричі підпалювали. Пам'ятник, який виконав Микола Посікіра, чекав в майстерні 10 років дозволу на установку. Але завдяки народу, його любові до композитора, могила цілий рік в квітах.
4 березня 1999 року в Чернівцях відкрився Меморіальний музей Володимира Івасюка. 18 липня 2001 року на П'ятій Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії "Золота Жар-птиця" Володимир Івасюк був посмертно нагороджений "За внесок у розвиток музичної культури України 20 століття".
