Артисти, які вважають себе "поза політикою" і приймають нагороди з рук людей, які схвалюють або навіть беруть участь в окупації Донбасу і підтримують анексію Криму, вчинену в порушення всіх державних договорів, можуть отримати неприємний "подарунок". Він або змусить їх бути акуратніше в своїх способах заробляння грошей, або зробити позиційний вибір.
Нацрада з питань телебачення і радіомовлення України, розгнівана відверто антидержавними вчинками деяких телевізійних мовників висловила, нарешті, свою думку з цього питання, виступивши в заявою, в якій запропонувала розглянути на законодавчому рівні низку питань, що включають покарання для українських артистів, які у важку для країни годину поводяться як відступники.
Національна рада звернулася до парламенту України про нагальну потребу узгодження законодавства з багатьох питань.
"На думку регулятора, говориться в заяві, опублікованій на сайті Нацради, прийшов час врегулювати досі відкладену проблему спільного кіновиробництва з країною-агресором.
Національна рада звертається до Парламенту України про нагальну необхідність узгодження законодавства.
На думку регулятора, час врегулювати й досі відкладену проблему спільного кіновиробництва з країною-агресором.
Визначення кінематографічного твору національним сьогодні дає можливість вітчизняним телеканалам і виробникам із Російської Федерації маніпулювати вихідними даними в такий спосіб, що будь-який фільм через чинну систему балів можна зарахувати до продукту спільного виробництва. Тобто зазначити певну кількість творчих працівників, технічного персоналу, витрати, локації – і фільм автоматично стає національним, навіть якщо там є лише «русскій мір» з неідентифікованими містами і персонажами, що живуть невідомо в якій країні.
Наразі є також положення частини другої статті 23 Закону України «Про кінематографію», які регламентують, що присвоєння статусу спільного виробництва можливе за наявності міжнародних договорів (Держкіно надає відповідно до міжнародних договорів аудіовізуальним творам в Україні статус продукту спільного виробництва). Відомо, що Україна ратифікувала угоди про спільне виробництво фільмів і співробітництво у сфері кінематографії між Кабінетом Міністрів України та Урядами Держави Ізраїль і Французької Республіки. Угоди про спільне виробництво кіновідеопродукції України з Російською Федерацією немає, ба більше, з ініціативи цієї країни 21 жовтня 2017 року відбулася денонсація Угоди між українським Урядом і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі телебачення і радіомовлення.
Інша категорія звернень, що надходять до регуляторного органу і поштою, і через соціальні мережі та ЗМІ, стосується виступів українських артистів, які активно гастролюють у Російській Федерації. У цій ситуації Національна рада не має жодних важелів впливу на телерадіоорганізації, бо закон взагалі про це нічого не каже. У цьому випадку будь-яка дія регулятора на обмеження буде оскаржена в суді, і шанси відстояти позицію, яка може бути зрозуміла з погляду етичних стандартів, але немає юридичного підґрунтя, рівнозначні нулю.
Тому ця ситуація може бути вирішена лише в законодавчому полі.
Законодавці могли би розглянути й застосувати світову практику щодо впливу на вітчизняних виконавців, які ведуть концертну діяльність у країні, що визнана агресором. Це можуть бути штрафні санкції або кримінальна відповідальність для них. А телерадіоорганізації могли би бути зобов’язані обмежити участь таких артистів чи діячів культури в ефірі, можливо на певний період. У такому разі національний регулятор отримає реальні важелі впливу на мовників.
Ще один висновок – щодо використання державної мови в ефірі вітчизняних телеканалів. Моніторинги ефіру підтверджують, показники звучання української пісні та ведення програм на радіо суттєво покращилися. Але закон про мовні квоти на телебаченні не виправдав сподівань через встановлений перехідний період, що триватиме до 13 жовтня 2018 року. Перехідний період був передбачений, аби мовники скоригували свої виробничі завдання, навчили своїх ведучих та авторів програм і передач, підготували або залучили нових, якісно оновили свій контент та збільшили вихід власного продукту. Деякі канали не зорієнтовані на якісні перетворення – вони залишили ефір незмінним, лише формально забезпечуючи дотримання законодавчих вимог.
І надзвичайно важливою зміною в інформаційному просторі держави, на думку Національної ради, має стати законодавче обмеження на ведення програм і передач політичними діячами. Це явище сьогодні набуло великого розмаху – воно нівелює журналістику, відкидає ЗМІ України далеко за межі журналістських стандартів, якими керується медійна професія, й робить ефір місцем зведення політичних рахунків та пропагандистської боротьби. Крім іншого, це також суперечить нормам про поширення засобами масової інформації передвиборної агітації та політичної реклами".
У заяві Нацради є кілька моментів, які можуть викликати суперечку, - це стосується заборони фільмів минулих років через присутність в них всього лише одного "небажаного" артиста. Це дуже тонкий момент, і важливо не скотитися в радянський тоталітаризм - багато хто пам'ятає цензурні списки, заборону на ідеологічні фільми та ін. Не хотілося б, щоб Україна, подібно до СРСР, диктувала, що треба дивитися і слухати. А ось зі своїми колабораціоністами треба розбиратися ефективніше - "голуби русского міра" навряд чи несуть мир в Україну.
