Ця людина є однією з відповідальних за те, що українці змушені платити за електроенергію по грабіжницьким тарифам і страждати від віялових відключень. Сам він, звичайно ж, вдає з себе патріота і запевняє, що у всьому винні Ахметов і Путін, і що не можна торгувати з агресором і терористами. При цьому Віталій Кропачов вже не перший рік створює вугільний синдикат аналогічний ахметовському ДТЕК, проте з ще більш нахабними шахрайськими схемами. Але не це змушує Кропачева час від часу з побоюванням озиратися назад і ретельно ховати від усіх своє минуле, в якому були речі набагато гірші, ніж розведення вугілля порожньою породою...
Колись у Торезі
Кропачов Віталій Валерійович народився 4 жовтня 1973 року в Торезі. Цим єдиним фактом його відкрита біографія і обмежується, так що становлення і житіє людини, якого до 2014 року величали «господарем Тореза», залишилися для українців закритими і недоступними. Напевно про нього могли б розповісти чимало цікавого його земляки, однак Торез зараз знаходиться під владою сепаратистів і в повній інформаційній блокаді. Проте, велика земля українська, і багато з нею ходить різних цікавих чуток і фактів. А ще дещо збереглося на старих, ще доступних інтернет-ресурсах.
Отже, приховавши від народу своє колишнє життя, Віталій Кропачов почав нове з літа 2014 року - заявивши про себе як про українського патріота Донбасу, за що він, нібито, і постраждав. Дійсно, в ЗМІ про нього постійно пишуть, що Кропачов був одним з небагатьох бізнесменів Донбасу з «проукраїнською позицією», і за це сепаратисти розгромили його офіси, а потім відібрали його бізнес. Що ж, щодо розгрому офісу - це факт, чиста правда. Позбавили його і крісла директора Торезького заводу наплавочних твердих сплавів, яким Кропачова розпоряджався, фактично, як особистою власністю, кладучи прибуток в свої кишені.
Під питанням доля його двох підприємств «Сніжнепогрузтранс» і «Торезпогрузтранс», що займалися перевезеннями вугілля: фактично це були компанії-посередники, які працювали з орендованим транспортом, і які володіли лише своїми офісами та налагодженими схемами. Тобто, з матеріальної точки зору там і відбирати було нічого, і цей бізнес у нього не стільки відібрали, скільки просто похерили - тепер перевезеннями займаються інші фірми інших людей. Однак цей бізнес приносив Кропачову стабільний і величезний дохід, і з цієї позиції він дійсно втратив багато. Втім, увійшовши в вугільний бізнес «сім'ї» Порошенко, він створив нові схеми, компенсувавши свої втрати.
А ось про інші своїх втрати Кропачов чомусь мовчить: наприклад, про шахти-копанки (або як кажуть в Торезі «дірках»), на яких він роками робив великі гроші - в тому числі і розвозячи їх вугілля на підприємствах Ахметова. Або про нерухомість в Торезі, з якої і почалася та скандальна історія, яка призвела Кропачова на «проукраїнські позиції».
Але для початку ми підем в 2004 рік, коли ЗМІ повідомили про шокуючу подію: дільничний міліціонер Тореза Вадим Стороженко звернувся до прем'єр-міністра з благанням про допомогу і захист від місцевої мафії, яка влаштувала розправу над його сім'єю. В опублікованому листі Стороженко називав імена тих, хто тримав у своїх руках Торез і правив ним, приводячи в страх його жителів: кримінальні авторитети «Черкес» (Віталій Черкасов) та «Корній» (Олександр Корнієнко), начальник УБОЗ Семикопитний, помічник прокурора Чуприна, кримінальний бізнесмен Володимир Марков і його особистий «Малюта Скуратов», які з великим ентузіазмом катували людей, Руслан Абальмаз - колишній працівник МВС, який відсидів за рекет 7 років. Через кілька років Абальмаз теж оновить свою біографію: взявши прізвище дружини і ставши Русланом Онищенко. Так-так, тим самим!
Так ось, в «нульових» Торезькими «копанками» займалися кілька ОЗУ, і в тому числі угруповання, до якого входив Володимир Марков (власник ПП «Марков»). Він був «приблатнених комерції», який займався реалізацією видобутого вугілля і вкладеннями прибутку. Серед тих, що працювали працювали з ним помічників, варто особливо виділити двох особистостей. Перший - це Руслан Абальмаз, який їздив від «дірки» до «дірки» на своєму величезному позашляховику і «наглядав за порядком». У його обов'язки входило і залякування сімей загиблих копачів - щоб не піднімали шум і мовчали в ганчірочку. розповідали, що в одній з «копанок» задихнулися троє робітників - так, Абальмаз велів дістати їх тіла і викинути в посадку, і негайно продовжити роботу. А ось другим був комерційний помічник Маркова, молодий і заповзятливий Віталій Кропачов - він займався, зокрема, розвезенням видобутого вугілля. Саме з тих «копанок» і виріс його логістичний бізнес.
Тепер перемістимося в 2011 рік, коли в ЗМІ з'явилося одна з ранніх, що збереглися до цих пір, згадок про Віталія Кропачова. Пізно ввечері 16 жовтня того року в Торезі якийсь п'яний дурень влаштував в центрі міста віражі на ВАЗ-21-099, ледь не збивши там дружину і дитину Кропачова. Розгніваний глава сімейства з'явився вже через 2 хвилини (благо BMW X6 їздить швидко), і разом з двома охоронцями почав бити дурного лихача, причому ногами. Ще через 3 хвилини до місця події прибув наряд міліції разом з начальником Торезького МВ УМВС Артуром Ліхоліт - які лише весело сміялися, дивлячись як, Кропачов б'є людину (нехай і порушника ПДР). Лише коли Кропачов втомився, бідолаху упакували в «бобік» і відвезли у відділок - де йому напевно ще додали.
Лихоліт особисто примчав до місця події, кинувши свій вечірній відпочинок, тому, що був другом і діловим партнером Кропачова. А зблизилися вони завдяки тому ж Маркову. У того в приятелів ходив начальник ВБЕЗ Ігор Загородній, який потім в 2007-2009 очолював МВ УМВС Тореза - і зробив Лихоліта своїм замом. Вже тоді між Ліхолітом і Кропачовим існували близькі стосунки і якийсь тіньовий бізнес.
До речі, незадовго до події з п'яним водієм, Лихоліт «відзначився» у скандальній справі голови Торезького міського суду Олександра Пушнова, який на своєму джипі (і теж п'яний) на смерть збив студентку Аліну Ліхтанську. Суддю, зрозуміло, ніхто не став бити - навпаки, вся торезька мафія кинулася його захищати. А Лихоліт швидко організував підставного водія, який, нібито, сидів за кермом суддівського джипа - якогось Василя Гладуняка.
Ну а сам Віталій Кропачов в 2011 році був вже не просто «тінню» Маркова, а його діловим партнером, депутатом обласної ради, потім головою міської організації Партії Регіонів. Крім вугільного бізнесу, Кропачов прибрав до рук і Торезький завод наплавочних твердих сплавів: держпідприємство спочатку збанкрутували, потім на нього прийшла керуюча компанія, і Кропачов став директором заводу. Але чи був це особистий бізнес Кропачова, або ж корпоративний бізнес його, Маркова, Лихоліта і інших членів торезької мафії, залишається поки невідомим. Однак джерела SKELET-info стверджували, що до 2014 року Кропачов був поставлений цією мафією «смотрящим» за Торезом, якому доручили вирішувати всі питання. І ось одне з таких питань він вирішив неправильно.
Це була історія з МАФами, що виросли на території навколо міського автовокзалу. Потім ця територія перейшла з відомства Мінтрансу в комунальну власність, а міськрада передала її ТОВ «Скіф-Сервіс» підприємця Олександра Кострюкова - який почав війну за землю з власниками кафешок і магазинчиків. Війна ця загострилася в 2012 році, коли Борис Колесников пообіцяв побудувати в Торезі льодову арену. Відповідне місце для будівництва знаходилося у власності ТОВ «Скіф-Сервіс», але в частку захотів увійти Віталій Кропачов, який запропонував Кострюкову угоду: той поступається йому правом (частково або повністю) на ділянку під арену, а Кропачов і «батьки міста» дозволять Кострюкову вижити з привокзальної площі МАФи. І почалося велике протистояння, що супроводжувалося підпалами, зведенням парканів, акціями протесту і знесенням парканів, набігами «тітушок» з числа спортсменів-боксерів. При цьому Кропачов публічно виступив з позицією «МАФи оформлені незаконно, суд на стороні Кострюкова, міська влада ні до чого».
Свого апогею ці протести досягли в лютому-березні 2014 року, коли торезькі підприємці надихнулися київським Євромайданом - що і налякало Торезьку мафію. Віталій Кропачов намагався виступати із закликами «не розхитувати», «зберегти стабільність», «не допустити» і т.д. Але його вже мало хто слухав, оскільки всесильна Партія Регіонів стратила свою владу, а клан «донецьких» розсипався на очах. Наставав час великих змін.
Сергій Варіс, для Новости без Границ
Буде далі...
