Люди, які виїхали з окупованої Горлівки (Донецька область), іноді повертаються туди на короткий час, щоб подивитися, чи залишилося щось ще з домашнього господарства, чи не зайняли квартиру "нові мешканці", які казна-звідки взялися - таких прикладів в місті чимало.
Один з таких людей, що побував днями в місті, поділився враженнями. До цього він рік не був у своїй квартирі, так що враження можуть вважатися свіжими.
"Місто порожнє. Люди ходять, звичайно, але їх мало і, якщо придивитися, то їх рух - строго у справах. Діти - в школу. Дорослі - на роботу. Пенсіонери - в магазин і на ринок. Безцільних прогулянок, тому що хороша погода , - немає. Впала в око кількість пенсіонерів. Чомусь більшість - люди похилого віку та дуже старі жінки. Чоловіків набагато менше або вони, може, вдома сидять. Молоді на вулицях мало.
У трамваї дуже мало людей, який би час не був.
Ринок мало чим відрізняється від ринку в Бахмуті, та й від ринку в колишні часи. Але ціни - дуже високі, хоча деякі можна порівняти з цінами в Бахмуті. Люди, які отримують тут пенсію, найчастіше, називають її "допомога». Воно дорівнює 2600 рублів. Кілограм м'яса коштує 460 рублів. Якщо людина живе тільки на "допомогу", - їй не вижити ніяк. Ну, або абсолютно напівголодне існування. Непогано почуваються лише підприємці, особливо ті, що пристосувалися до цього часу.
Дуже дорогі ліки. Просто - дуже. Ціни все в рублях, що вражає ще більше. Хворіти складно, тому що багатьох лікарів просто немає - поїхали.
Місто чисте. Подекуди навіть відремонтовані дороги, але небагато. Руйнувань немає (мова йде про центральну частину міста).
Зайвого ніхто не говорить, навіть давно знайомі один одному люди. Все по справі або ні про що.
Загальне враження - місто стиснулося, згорбився, згорбилося і насторожено за тобою спостерігає... Безрадісно. Там, де я живу зараз, мені теж не цукор, але там хоч дихаю спокійно. А тут - на вдиху все... А видихнути - бояться... "
