Що запам'ятовується в Болгарії один раз і назавжди, так це небо. Воно високе і абсолютно синє, ніби хтось спеціально обробив синяву в фотошопі. Між морем і небом зовсім невелика різниця у відтінках, а іноді вони просто перетікають одне в одне...
Є одне місто на цьому дивовижному узбережжі, яке з перших хвилин нагадує про те, що в житті є казка, романтика, щастя. І здається, що з-за обрію раптом з'являться червоні вітрила, і капітан Грей припливе за своєю Ассоль.
На вузьких старих вуличках над головою нависають балкони, повиті плющем і квітами, спека плавить бруківку... Тихо. Так тихо, як може бути тільки в повний штиль, коли лінива хвиля облизує зарослий черепашками і водоростями кам'янистий берег...
Це Несебр. Назва така, ніби срібна ложечка стукає об край кришталевої склянки - Несебр... Болгарське місто, яке ніби створене для ніжності і любові на березі моря. Хоча за кілька тисячоліть свого існування воно бачило не тільки любов, але й кров. І війни, і біди. Несебр - одне з найстаріших міст Європи.
Воно не завжди називалося так. До 1934 року Несебр носив назву Месемврія, а ще раніше - Менебрія, Месембрія, тобто, місто, засноване якимось Міною, а за іншими джерелами - Мелсосом. Але, можливо, це просто різне прочитання одного і того ж імені. Фракієць він був або грек, але місце вибрав чудове. І по сьогоднішній день Старий Несебр - це півострів, що заходить на кілька сот метрів в море і з'єднаний з материком тільки вузьким перешеком. Цей півострів обрисами чимось нагадує схожі на нього Хорлина Херсонщині. Правда, та частина міста, в якій жив Мелсос (або Мена) і його сучасники, безповоротно знищена землетрусом, частина міста загинула, але навіть те, що залишилося, показує, наскільки грунтовно було побудоване місто, витоки історії якого йдуть в античні часи.
Старий Несебр дуже люблять кіношники. Та й зрозуміло: тут все - одна велика декорація, як на французькому Монт-Сен-Мішель. Навколо стільки старовини, що не треба нічого робити - просто знімай.
Жителі Несебра, як і жителі Болгарії взагалі, люблять квіти. І кожен балкон, кожна ніша, кожен крихітний дворик в Несебрі - це квітник. Квіти найрізноманітніші: від простих і знайомих до екзотичних, які охоче ростуть під цим теплим небом - снігу тут майже не буває. Втім, ростять їх, переважно, в горщиках і діжках, які можна переносити з місця на місце. Такий собі переносний сад. А зими тут досить терпимі, хіба що море іноді розбушується. Але у весняний і літній час тут завжди сонячно і спекотно. Може, тому кожен зелений паросток тут доглянутий і любовно викоханий: без людських рук, під палючим південним сонцем він би загинув відразу.
Коли я була в Несебрі, мені подобалося ходити одній: його можна швидко обійти, ну, якщо просто обходити. Але це неможливо: на кожному кроці тут зустрічаються вражаючі речі: від квітів до кам'яної кладки, якій вже три тисячі років, а вона все як нова. Ну, хіба що, зруйновано дах будівлі. А стіни - непорушні. На старих вуличках будинки, переважно, двоповерхові, причому, нижня частина складена з великих каменів, а верхня - дерев'яна. Від цього будинки здаються схожими на кораблі. Балкони нависають над вулицею, роблячи її ще вужчою, і ти йдеш, уявляючи, як тут ходили рибалки, торговці, монахи...
Несебр називали містом сорока церков. Їх горді останки і зараз стоять на вулицях міста. Але і діючих - чимало.
Мені завжди здавалося, що саме з Несебра написав свій Зурбаган Олександр Грін, як Лісс - «змалював» з Севастополя. І над цим містом витає ореол таємниці та мрії.
Новий Несебр - це цілком сучасні квартали, великі, зручні будинки і добре розвинена інфраструктура. Але це зовсім інше місто.
Болгари - люди доброзичливі і ділові, тому перетворитися в туристичний центр торговому Несеброві було дуже просто. Тут спробували зберегти дух і красу минулих століть. В якійсь мірі це вдалося.
Несебр - місто, в яке хочеться повернутися...
©Олександрина Кругленко, InfoKava
фото:
сайт муніципалітету Несебр
Болгарія
