У кожного регіону свої проблеми. Сьогодні – про Закарпаття. Досить того, що ліси тут вирубують варварськи, незважаючи на те, що оголені гори міняють клімат, стають іншими пори року, падають врожаї і висихають річки, не кажучи вже про птахів і звірів, так взялися за річки.
Річки – це останнє, що залишилося в Карпатах. Вони й так перестають бути повноводними, оповзають береги (все з-за того ж вирубання лісу), так ще вирішили побудувати тут міні-ГЕС. Цілий каскад.
Міні ГЕС, нібито, дадуть енергонезалежність, у кожного села буде своя електростанція, все буде вигідно і під боком – аргументи забудовників стійкі і матеріальні.
Ідея малої гідроенергетики далеко не нова. Але щоб розробити проект навіть для одної-єдиної ГЕС, треба, щонайменше, 6-10 років. Вивчається вся екосистема, можливі риски і довгострокові наслідки для річки та навколишнього середовища. І тільки тоді будується ГЕС. Таким прикладом можуть служити ГЕС у Австрії, де є гори і гірські ріки.
А що відбуваєтся в Закарпатті? Галас навколо міні ГЕС почався на початку двохтисячних. Декілька років тому була прийнята програма, якою передбачалося будівництво аж 330 ГЕС на гірських річках. Педалювали цю програму політики й ділки, які й збиралися вкласти гроші, до речі, досить невеликі, у ці генерації і відбити їх через два-три, на край, чотири, роки. Але спочатку протидія громад, а потім події в Україні відсунули здійснення їх мрій.
Ситуація, яка склалася в умовах війни в Україні, повернула можливість знову взятися за забудову.
Екологи у розпачі. Вже є приклади того, що подібні ГЕС порушують природну рівновагу цілісних ландшафтних систем, знищують рибоходи, перетворюють річки у замулені русла. Також можуть щезнути багато видів риб, іншої живності, рослин – буде порушений екологічний баланс регіону.
Крім того, є велика загроза того, що при найменшому інженерному прорахунку зникне вода з колодязів, зміліє річка.
До речі, з забудовою такими спорудами місцевість багато втрачає і як рекреаційна зона. Чи багато знайдеться туристів, яким буде цікаво дивитися на купу каміння і дамбу замість гірських принад?
Зараз дуже гостра ситуація склалася у Хустському районі Закарпатської області, де під великою загрозою знаходиться знаменита красуня ріка Ріка. Забудовники будь-що намагаються отримати дозвіл громад на будівництво. У хід йде все: від «телефонного права» до звичайного підкупу і введення громади в оману. Поки що громади, здебільшого, проти. У багатьох селах сільські збори і рішення депутатів сільрад направлені на збереження природної екології Карпат і захист інтересів сільских жителів.
Поки що найбільш енергійне рішення прийняла громада села Іза, що в 6 кілометрах від Хусту. Громадські слухання тут завершилися зверненням до Президента з проханням відмінити всі рішення щодо будівництва міні ГЕС на території сільради. Можливо, будуть звернення і інших громад. Очікуються нові громадські слухання і у РДА.
Але це зовсім не означає, що завтра прихильники і спокусники з числа місцевих чиновників не переконають, тим чи іншим чином, громади, і міні ГЕС не з’являться на Ріці, яка й так, як і багато річок Карпат, потерпає у деяких місцях від пересихання. Одна з окрас Закарпаття під загрозою перетворення з потоку у потічок.
Так, Закарпаттю потрібні інвестиції, робочі місця (будівництво ж!), дешева електроенергія (хто сказав?) – але чи є в усьому цьому сенс, якщо нащадкам залишаться голі гори і сухі русла річок? Чи, може, житимемо за принципом «після мене – хоч потоп»?
Ваш Оглядач, InfoKava