Україна відсвяткувала День Конституції. Скромно, без особливої помпи. Це, мабуть, правильно – у країні, де йде війна, можна говорити не про свято, а про стремління відновити всі чинники народовладдя.
А ось це- витяг з Конституції.
…установлення національного суверенітету;…визначення кордонів Української держави;…забезпечення демократичних прав людини;…визнання трьох складових чинників правового суспільства, а саме — єдності і взаємодії трьох гілок влади: а) законодавчої; б) виконавчої; в) судової.
…Конституції України, яка була розроблена… понад 300 років тому!
Святкувати День Конституції в Україні стало традицією тільки с приходом незалежності: до цього було дві спроби у 1918 і 1919 році. За радянських часів існувала єдина Конституція СРСР, а незалежні тільки формально республіки мали бліді, недієві її копії. Та й у незалежній Україні повноцінний документ вдалося прийняти тільки у 1996 році – у «конституційну ніч».
Але Україна має право пишатися тим, що однією з перших у світі розробила текст повноцінного Основного закону, який і сьогодні може бути використаний за модель держави.
І розробив її Пилип Орлик. Дивовижна і загадкова історична фігура. Гетьман України, що займав свою посаду, знаходячись за межами України. Гетьман-емігрант. Гетьман в екзилі – у вигнанні. А ще – відомий тим, що у ще на початку вісімнадцятого (!) століття (1710 рік) запропонував текст першої Конституції, яка мала перетворити Україну у вільну, незалежну, демократичну державу.
Походженням Пилип Орлик – з родовитої чесько-литовської сім’ї, народився у 1672 році у місті Косут (тепер територія Білорусі), тож, нинішнього року – 345 років з дня його народження. Отримав добру освіту – у Києво-Могилянській колегії, де показав себе сумлінним учнем і був помічений самим Іваном Мазепою. Це була дуже вдала, як на ті часи, кар’єра. Мало кому таланило так, як Орликові, зважаючи на те, що хлопець був сиротою – його батько загинув під Хотином у польсько-турецькій війні.
Мазепі сподобався розумний студент, і згодом він зробив його найближчим повіреним у всіх справах. Навіть коли Мазепа був вимушений втікати до Молдавії, після поразки шведів від військ Петра Першого, Орлик залишився йому вірним. Запорожці, які були разом з Мазепою та Орликом, першими вислухали Українську Конституцію, яка була однією з перших конституцій у Європі і фактично проголошувала Україну республікою.
Правовий та державний рівень тексту Конституції був дуже високий. Можна вважати, що готувалася вона під опікою Мазепи, але найбільша частина договору і статей Конституції (усього їх було 16) була складена саме Орликом.
Конституція, як показано вище, проголошувала установлення національного суверенітету України, визначення кордонів, забезпечення демократичних прав людини, єдність трьох демократичних гілок влади (законодавчої, виконавчої і судової). Тобто, документ цей, хоча і не позбавлений у дечому помилкового підходу, був повноцінним і якісним взірцем новітнього історичного бачення місця України у складі країн Європи. Чотири роки Конституція фактично діяла на території Правобережної України.
Таке, однозначно, не могло подобатися ані Росії, ані Польщі, які претендували на українські землі і народ. Історія України пішла іншим шляхом.
А Пилип Орлик залишився у вигнанні. Він жив у країнах Європи, а останні роки життя перебував у Молдавії. Гетьман-емігрант, він прожив значну частину свого нелегкого життя у нестатках і злигоднях, розлуці з рідними і болісних втратах, займаючись громадсько-політичною діяльністю. У травні 1742 року господар молдавський своїм коштом поховав у Яссах мудрого дипломата, державного діяча, творця першої української Конституції – 70-річного вигнанця не було кому і за що ховати.
Справу батька продовжив старший син Григір, який навіть дослужився до звання маршала Франції. Нащадки Орликів і досі є у Франції, а аеропорт Орлі отримав назву від їхніх маєтностей у тому краї. В Україні не дуже давно зацікавилися іменами цієї видатної сім’ї. Мабуть, і нащадки десь є…
Акварельний портрет, який опублікований на початку цього матеріалу, зробив один талановитий митець з Донбасу. За радянських часів він мав за свої українські уподобання справу з КДБ. Зараз він живе у окупованому Донецьку. Саме тому я не називаю його імені, але, сподіваюся, колись матиму нагоду представити усі його незвичайні акварелі, серед яких і портрет українського дипломата, гетьмана, державної людини, яка обігнала свій час на 300 років.
Олександрина Кругленко, InfoKava
