Намагаючись відбрехатися від необхідності відповідати на незручні запитання, Національна поліція України договорилася до того, що не має жодного відношення до Міністерство внутрішніх справ та їх гріхів.
Про це повідомляє Infokava.com з посиланням на Медійна ініціатива за права людини
Це бажання відмежуватися, звісно, можна зрозуміти, адже по факту йдеться про те, що причетний до вбивства журналіста Веремія "тітушка" Юрій Крисін здійснював злочини у 2014-2016 роках під "кришою" представників правоохоронних органів, які здійснювали його охорону як особи, що бере участь у кримінальному судочинстві.
Трохи передісторії.
Працюючи над матеріалом про тітушку Юрія Крисіна, активісти та юристи намагалися зрозуміти, як так сталося, що відомий із часів Майдану тітушка Юрій Крисін, перебуваючи в статусі підозрюваного, під запобіжним заходом та під державною охороною в якості цінного свідка, міг вчиняти злочини.
Аби це зрозуміти, вони надіслали запит до ОВС із проханням надати інформацію щодо того, який саме підрозділ здійснював охорону Крисіна під час вчиненням ним злочинів та чи проводилася у зв'язку із цим службова перевірка щодо можливої причетності правоохоронців до цих злочинів.
У відповідь ми отримали відписку, яка стверджує, що запитувана інформація належить до інформації для службового користування. При цьому, поліція посилалася на спеціалізований закон - Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Закон справді містить положення, згідно з яким відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. Але така відповідь з боку НПУ була очевидною маніпуляцією: ми не запитували інформацію про суть застосованих до Крисіна заходів безпеки, а передусім цікавилися, чи відреагували належним чином правоохоронні органи на ознаки кримінального правопорушення, а саме співучасті предстаників правоохоронних органів у незаконній діяльності Крисіна.
Отримавши цю відповідь, ми, звісно, не заспокоїлися, а разом із адвокатом Юлия Науменко надіслали скарги до Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а також до Міністерства внурішніх справ України.
І отримали ще більш вражаючий фідбек, який ви можете повністю прочитати.
Що ж у ньому вражаючого?
По-перше, МВС повідомляє, що жодного службового розслідування у зв'язку із тим, що охоронювана правоохоронцями особа здійснювала правопорушення - не проводилося.
По-друге, виявляється, головне управління Нацполіції в Києві не є правонаступником головного управління МВС у місті Києві, яке було розпорядником інформації щодо захисту Крисіна.
У відповіді сказано лише, що постанову про надання захисту Крисіну було направлено до ГУ МВС у м. Києві, а далі передано обласній міліції за місцем проживання тітушки.
І тут уже біс із ним, із тим Крисіним. Бо виникають значно серйозніші системні запитання.
Якщо Нацполіція не є правонаступником МВС, то на якій підставі, наприклад, Нацполіція може користуватися документами, які були створені в процесі діяльності МВС, реєстрами та базами даних? Хто має право та зобов'язаний здійснювати слідство у рамках зареєстрованих ще до реформи кримінальними провадженнями? На якій підставі всі ці люди окупували майно МВС, носять табельну зброю? Чи правильно ми розуміємо, що правонаступництво Нацполіції є вибірковим? Тобто це ми берем, а це ми не берем?
