Одного разу раптом розумієш, що живеш у дивовижній країні, яка має довжелезну і цікаву історію. І якщо не любиш вивчати старовинні фоліанти та історичні книжки, відправляйся у подорож – своєю країною. Знайдеться стільки загадок, що відповісти буде важко.
На території Західної України, на відміну від Східної, куди набагато раніше прийшла радянська влада і порушила усі пам’ятки історії, залишилося багато величавих творінь. Здебільшого це руїни, але вони так горделиво стоять під небом, що повністю розвалити ні у кого не піднялася рука. А останніми роками ці пам’ятки – замки і бастіони – намагаються відновити і показати туристам. Адже вони не просто так з’явилися у цих місцях, це сама історія дивиться нам у душу. Ми обов’язково побачимо їх – очима наших спецкорів, а сьогодні відправляємося у Заліщики – приголомшливе по красі місце Тернопільської області, яка на весь світ славиться надзвичайними краєвидами.
Ніжна і тремтлива назва – Заліщики походить, як вважають краєзнавці, від лісу, за яким вибудувався аж… 1469 року невеликий виселок села Добровляни. Але не поважним віком – цим якраз нікого не здивуєш на Західній Україні, тут усі села такого ж віку, а то ще й старші, а тим, у якій місцевості виросло місто.
Місто-півострів. Дійсно, так можна назвати Заліщики, бо розташоване воно на вигині Дністра – такі звиви русла називаються меандрами і можуть вигинатися майже по колу. Треба сказати, що Дністер, на якому стоїть це незвичайне містечко, багатий на звивини і луки, він в’ється своїм шляхом так гарно і невимушено, як змійка, що повзе травою. Ось на такому вигині і розташувалося місто, якому незабаром 560 років (якщо рахувати з першого поселення) – і це засвідчено документально.
Заліщики пережили немало змін влади: від часів Польщі і Габсбургів до, як тут кажуть, «совітів», які приходили сюди двічі: у 1920 і 1944 роках, і УНР. Але в усі часи тут жили у абсолютній більшості українці, хоча до 1939 року це був знаменитий польський курорт, куди любили приїздити важливі персони. Прекрасні пансіонати, чудові обладнані пляжі – кліматологічний курорт Заліщики любили і можновладці, і інтелігенція. Тут бувала Соломія Крушельницька, відпочивала Олена Теліга з чоловіком. Знову ж таки, до 1939 року – до початку Другої світової війни, тут було залізничне сполучення з Варшавою, так звана «люкс-торпеда» - три вагони першого класу.
Зараз це райцентр Тернопільської області, який знаходиться на відстані від обласного центру у 125 км, і має приблизно 10 тисяч жителів. Але це не заважає місту бути досить популярним і нині, хоча у давні часи це був більш значний центр відпочинку.
Оточені пагорбами, які у деяких місцях виглядають навіть невисокими горами, заповиті м’яким вигином Дністра, Заліщики мають усе: чисту воду, родючу землю, приємний клімат, схожий на середземноморський, курортну місцевість, яка заслуговує на те, щоб розвиватися, а не занепадати. Аварія на Чорнобильській АЕС закрила курортну сторінку Заліщиків, хоча нині можна розвивати хоча б туризм – значно ширше, аніж відбувається зараз.
Звідси родом цікаві і талановиті люди. З одним з них, режисером, сценаристом, що створив немало гарних документальних і художніх фільмів, а також зняв чудовий фільм-балет «Лісова пісня» Юрієм Суярко я колись була знайома: цікава і гарна душею людина була… Звідси родом і відомий олігарх Дмитро Фірташ.
Якщо подивитися очима приїжджої людини, то видно, що місто знало кращі часи. Розплановані вулиці, елегантні, але вже не дуже охайні будинки, чудова природа. У парку ростуть рідкісні дерева: гінкго, японська софора, ведмежий горіх… Але коштів на те, щоб довести територію до ладу, містові явно не вистачає. Трохи грошей і уяви – і Заліщики могли б стати містом-іграшкою, містом-мрією, відродити славу якщо не курорту №1, як він називався за часів Польщі, то стати туристичною Меккою – тут є всі умови для перебування туристів: є що показати, є про що розповісти - і з точки зору історії, і з точки зору природничого.
А серце болить: ну чому ми так безжурно втрачаємо найкращі наші міста і села, рекреаційні зони і довкілля? Чи вже байдужість так проросла у наших душах, що не бачимо ми, як занепадають перлини нашої країни, перетворюючись у рядові містечка?
Хто поверне Заліщикам їхню славу?
©Олександрина Кругленко, InfoKava
Фото з сайтів
Андрій Бондаренко
Ігор Меліка
