Що ми знаємо про Філіппіни? Думаю, не так багато, як здається. Туристи, природно, з України туди їздять, хоча і не так масово, як у Таїланд. Останніми роками навіть стали з'являтися філіппінці, які приїжджають на роботу в Україну. Але країна ця для більшості українців - загадкова і далека, і все, що про неї може сказати середньостатистичний житель, це те, що вона в Азії, і там живуть люди, які розмовляють англійською і іспанською мовами.
Насправді, Філіппіни - дивовижна і незвичайна у всіх відносинах країна. Починаючи від того, що це повністю острівна держава, і кожен острів по-своєму прекрасний, і закінчуючи тим, що філіппінські традиції дивовижно поєднали в собі і Азію, і Європу, і американський континент.
Всього островів біля Філіппін, що розташувалися між Індонезією і Тайванем більш 7100 - величезна цифра. Населених - близько тисячі, а інші повны чарівністі незайманої природи. Деякі острови не мають навіть назв. Тут цілком можна усамітнитися від світу на одному з незаселених острівців, у відносній близькості від цивілізації.
Це так зване «вогняне кільце», яке знаходиться на краю Тихого океану і схильне до природних катаклізмів. Тут нерідкі тайфуни, землетруси і цунамі.
Відкриттям Філіппін людство зобов'язане португальському мандрівникові Магеллану: в одній зі своїх мандрівок він виявив цю величезну гряду островів і розповів про це в Європі. Але відкриття в ті роки означало завоювання. І на мирні острови разом з європейцями прийшла війна: довгі роки Португалія та Іспанія боролися за право колонізувати Філіппіни. Хто переміг, можна здогадатися з назви: острова названі в честь іспанського короля Філіпа II...
Панування Іспанії принесло на азійські острови іспанський колорит. Тут стали розмовляти іспанською, майже повсюдно прийняли католицьку релігію, зробили своїми багато іспанських традицій і навіть пісні і танці. Змінити не вдалося тільки зовнішній вигляд філіппінців: вони так і залишилися смаглявими красенями і красунями з розкосими очима і довірливою добродушною усмішкою, хоча, звичайно, іспанські, португальські, а пізніше і американські гени трохи змінили їхній зовнішній вигляд, втім, анітрохи не погіршивши.
Зараз на Філіппінах співіснують католики, протестанти, буддисти і мусульмани. Решта релігійних напрямків, якщо і є, то в незначній кількості. Серед усіх країн Азії Філіппіни - єдина християнська країна.
Англійська мова прийшла на початку двадцятого століття, коли посилився вплив Америки. Вона поступово витіснила іспанський вплив (спочатку це були навіть серйозні бойові дії) і змінила напрямок життя філіппінців. У 1946 році Філіппіни отримали, нарешті, незалежність від усіх, хто коли-небудь намагався їх завоювати і стали самостійною державою. Але дітей досі лякають словом «кастілос», яке означає «іспанець»...
Філіппіни називають індустріальною державою, яка динамічно розвивається. Вона включає 81 провінцію. Очолює державу президент.
Президент Родріго Дутерте - фігура неоднозначна. Приміром, він заявив, що серед його родичів є люди, пов'язані з ІГІЛ. Раніше він публічно образив тоді ще президента США Барака Обаму і розповів, що особисто вбивав наркоторговців.
Кілька днів тому Дуерте оприлюднив свій указ з дозволом кораблям ВМС Росії і Китаю заходити в філіппінські порти.
На Філіппінах використовується чотири мови: іспанська, китайська, англійська і тагальська, який ще називається філіппіно (піліпино) і з 1937 року є державною мовою республіки. У побуті і діловому мовленні повсюдно використовується англійська. Ну а в цілому в країні, крім англійської, звучить місцевий «суржик» з чотирьох мов і діалектів, і всі один одного розуміють.
Хто побував на Філіппінах, розповідає про неймовірну простодушність місцевих жителів. Вони добродушні, привітні, працьовиті. Вони ніколи не нахамлять, не поскандалять у черзі, але з ними складно тим, хто звик приймати рішення швидко і чітко і негайно їх виконувати. Наша напориста людина не розуміє принадність неквапливого плину життя на Філіппінах.
У філіппінців, в загальній масі, немає особливих претензій - аби був назавтра шматок хліба. Для них так і залишилося дійсним схиляння перед «білою людиною» - століття колонізації не пройшли марно. Мрії у простих людей не захмарні: вивчити сина, видати дочку за «білого» або відправити працювати в іншу країну, щоб вона могла забезпечувати звідти родину. Мої знайомі з Дубаї говорили, що в ОАЕ дуже цінується прислуга родом з Філіппін: слухняні, старанні, тихі і покірні жінки. Треба сказати, що почуття родини у філіппінців дуже розвинене - це залишилося від їхніх звичаїв жити громадами. Слово старшого в сім'ях - закон. Проте, місце жінки в родині набагато зрозуміліше і вільніше, ніж в інших азіатських країнах.
Звичайно, вже виросло і інше покоління, якому відкритий широкий світ. Але пробитися в люди молодому філіппінцю в іншій країні важко, якщо він не з багатої сім'ї, а вдома знайти роботу ще складніше, хіба що відкрити свій, хоч невеликий, бізнес, що і намагаються тут робити все. Дуже помітне майнове розшарування: одні неймовірно багаті, інші - животіють у злиднях. Хіба що легкий характер рятує небагатих людей від гіркої депресії.
Філіппіни - країна, що розвивається туризму, а неймовірна краса тутешніх місць і теплий клімат починають залучати все більше туристів, які хочуть насолодитися тишею і дикою природою замість цивілізованого типового відпочинку.
Міста схожі на всі міста світу і мають неповторний вигляд через змішання європейських і азіатських традицій в архітектурі. Залишки іспанських храмів сусідять в містах з сучасними бетонними будівлями в американському стилі. Менші поселення - це повна екзотика для свіжої людини.
Філіппіни - не дуже багата країна, корумпована, як і Україна, і підвладна, як і багато інших країн, криміналу і тероризму. Це ускладнює життя людям і не дає в повній мірі розвиватися державі.
Тим, хто приїжджає на Філіппіни надовго, складно - вони насилу вписуються в місцеве, за нашими мірками, досить дивне життя. Воно простіше, в чомусь навіть примітивніше. Але якщо витримати бій з самим собою і не виїхати в перші ж місяці, то, виявляється, що не просто можна знайти собі застосування, а й вибудувати життя з новими цінностями, в яких немає місця злобі, негативному ставленню до оточуючих, гонитві за статусом.
У мене є знайомі, які живуть там уже кілька років. Перший час було страшно важко, а тепер все налагодилося - і життя, і бізнес, і відносини з місцевими людьми. І, схоже, виїжджати звідти вони мають намір тільки в турпоїздки або в гості.
©Олександрина Кругленко, InfoKava.
Фото з сайтів
album.turizm.ru
travelsecret.ru
bigpicture.ru
