Я багато читав і критиків і шанувальників блокади ОРДЛО. Найцікавіше, що від критиків блокади можна почути досить раціональні аргументи.
Наприклад, про необхідність певних поставок для функціонування української промисловості або енергетики. Про «доходи» бюджету і зайнятості, а також робочі місця.
Правда, коли я чую про податки від Ахметова — відразу згадую про повернення йому ж ПДВ. Але це інша тема.
Начебто все правильно. Нам потрібні гроші на війну — ми їх заробляємо, співпрацюючи з ОРДЛО. Правильно?
Є одна проблема. Війна триває. І за великим рахунком, у такому форматі вона може тривати вічно. Хтось воює. Поруч хтось заробляє. І тому, хто заробляє, взагалі байдуже, йде війна чи ні. Ешелони йдуть. Підприємства формально числяться за Україною, щоб ніщо не заважало експорту. Всі можливі витрати — йдуть в «тарифи».
Все чудово. Навіщо тоді припиняти війну, якщо вона, за великим рахунком, заважає лише невеликому прошарку, який задіяний у бойових діях або живе на лінії розмежування?
Ті «неформальні правила війни», сформовані за три роки, роблять її такою, яка може тривати десятиліттями.
Блокада зруйнувала «правила ведення війни». Частину фікцій вже скасовано. Інші — можуть бути скасовані через деякий час.
І це дійсно може мати кращі наслідки для економіки України, тим більше, для залишків економіки ОРДЛО. Це посилює конфлікт, але має й іншу сторону — робить цю війну «менш комфортною» для панівного олігархату.
Тактично, це може означати збитки.
В першу чергу — для «господарів життя» в Україні, але і для бюджету. Стратегічно — це ідіотизм, розраховувати на якісь економічні відносини з окупованою територією, де немає ні влади, ні закону, яку ніхто не збирається демілітаризувати і повертати.
Блокада не зруйнувала нічого. Вона викрила нарив, який тепер всіх заливає гноєм, що, звичайно, неприємно, але що з цим робити?
ПЕТРО ОЛЕЩУК
політолог
inforesist.org
