Адам Елдерсон став четвертою людиною в світі, яка повернулася після множинної трансплантації органів до нормального життя.
Як пише The Daily Mail, на початку 2013 року у Елдерсона, якому тоді було 35 років, знайшли дуже рідкісну форму раку — псевдомиксому черевини. У цьому випадку злоякісні клітини поширюються по всіх органах черевної порожнини. До часу постановки діагнозу хвороба зайшла вже дуже далеко, і лікарі відмовилися від операції, давши Адаму максимум два роки життя.
Однак Елдерсон, що володіє дуже сильним характером і жагою до життя, вирішив не здаватися і почав наполегливо шукати по всьому світу лікарів, які могли б йому допомогти. Врешті-решт він вийшов на британського хірурга Брендона Морана, що працює в лікарні Basingstoke and North Hampshire. Моран, що спеціалізується на псевдомиксомі очеревини, погодився провести Елдерсону експериментальну операцію. Вона відбулася влітку 2015 року. До того часу стан Елдерсона був вже дуже важким, йому залишалося жити кілька тижнів.
Операція тривала 17 годин, її виконували 30 фахівців, які працювали позмінно. У ході процедури у Адама видалили дев'ять порушених раком органів — шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник, підшлункову залозу, селезінку, жовчний міхур, апендикс, більшу частину печінки і стінку черевної порожнини. Більшість з цих органів було замінено донорськими. Загальна вага вилучених злоякісних новоутворень склала 10 кілограмів.
Операція пройшла успішно, і зараз Елдерсон відчуває себе настільки добре, що збирається одружитися, а також взяти участь у благодійній автогонці «Mongol Rally», яка щорічно проходить за маршрутом Лондон – Улан-Уде.
«Зараз настав час віддавати борги. Я хочу не тільки розповісти про псевдоміксому, але і показати, наскільки важливо ніколи не задаватися, — каже Адам. — Мені хочеться подякувати не тільки команді медиків, які пішли на великий ризик, і він себе виправдав, але й сім'ю мого донора. Сувора реальність така, що хтось втрачає життя, щоб вижив інший, і я цього ніколи не забуду, і не буду сприймати, як щось само собою зрозуміле. Я буду щомиті цінувати цей дар весь той час, який мені ще відпущено»
.
