Всі прекрасно розуміють, що прямо в Україні не варто проводити політику Кремля, а ось методом напівправди - куди надійніше.
Інформаційний ресурс InformNapalm проаналізував надані представниками української спільноти «MadUkrop $ _Crew» на ексклюзивній основі матеріали, що стосуються діяльності деяких ЗМІ в Україні.
Задовго до військового вторгнення в Україну російські медіа вели цілеспрямовану роботу по обробці свідомості українських громадян і впровадження інформаційних вірусів. Навіть після анексії Криму та інтервенції на Донбас більшість російських проектів продовжують свою роботу. Деякі з них змінили назви, найпалкіші пропагандисти переїхали в Росію і віщають тепер звідти. Переформатування проросійських проектів допомогли і заборони на трансляцію російських каналів в Україні. Замість прямої і грубої пропаганди часів Кучми-Ющенка-Януковича, у воєнний час російським проектам довелося перебудовувати свою політику і діяти методами м'якої сили, імітуючи об'єктивну журналістику.
У штати таких проектів беруть частину дійсно проукраїнських журналістів і вони на професійному рівні роблять свою справу. Але в цілому робота таких проектів влаштована за принципом Парето 80 на 20 - тобто, 80% інформації носить нейтральний характер, а що залишилися 20% - є російською пропагандою. І в цьому - найбільша небезпека таких ресурсів, оскільки люди довіряють журналістам з проукраїнською позицією, а потім, вже автоматично, - усього, що дає даний ресурс.
Хактивісти спільноти «MadUkrop $ _Crew» відкрили деякі таємниці проросійських проектів в українському медіа-просторі. На основі наданих ними даних ми проаналізуємо пошту російського журналіста Іскандера Хісамова (повний дамп пошти можна завантажити тут).
Довідка: Іскандер Хісамов починав журналістську діяльність в Узбекистані, в 90-ті змушений був переїхати в Росію, де працював в ряді московських медіа. Після Помаранчевої революції приїхав до Києва запускати українську версію російського журналу «Експерт», де і керував до 2009-го року. Поступово надокучив в українському медіа-просторі і навіть був у штабі кандидата в президенти Сергія Тігіпка. Займався запуском української версії російського журналу «Репортер», працював ведучим на каналі UBR. Робив вигляд, що розбирається в українській політиці і імітував бурхливу діяльність.
[i][/i]У wikipedia є досить докладна біографія Іскандера Хісамова, яку з його згоди і правками залили туди підопічні ще в 2015-му році.
Після Майдану Хісамов ще трохи попрацював в Україні, але схоже остаточно переїхав до Москви і зараз працює головним редактором сайту Україна.ру - російський проект, створений державним агенстсвом «Росія сьогодні» (колишнє «РІА Новини»). Проект транслює офіційну позицію РФ в питаннях України.
Цікавий бренд-бук цього проекту:
«Ресурс« Україна.ру »повинен стати повноцінним інформаційно-аналітичним виданням, присвяченим Україні і орієнтованим перш за все на українську аудиторію.
По суті, він займе спустошену поточної українською владою нішу опозиційних ЗМІ. Завдяки російської локації «Україна.ру» може вільно транслювати альтернативний погляд на українські реалії та представляти позицію мільйонів громадян України, дружньо налаштованих по відношенню до Росії.
У свідомості читачів ресурс повинен сприйматися як суб'єкт українського інформаційного поля. »(Опис проекту на 04.04.2016)
У запуску нових проектах в Україні Хісамова активно допомагає український журналіст Ігор Гужва. У 90-ті Гужва працював в донецьких виданнях, а з 2001-го року працює в Москві - спочатку у московського політтехнолога Гліба Павловського, а потім в одній редакції з Хісамовим в «Експерті». Потім він повернувся в Україну і працює головним редактором газети «Сегодня» (належить Рінату Ахметову і його SCM).
Переписка Хісамова і Гужви охоплює період з 2009-го року і налічує майже 400 листів.
Найактивніше вони спілкувалися в 2013-му році, коли Гужва знову залишив Україну і пробував почати кар'єру в Москві. Втім в Москві журналіст Гужва виявився нікому не потрібен, а от в Україні для нього відкрився новий фронт робіт. Він стає власником холдингу «Медіа інвест груп», який за короткий час засновує безкоштовну газету «Вести», радіостанцію «Вести ФМ», тижневик «Вести,« Репортер »та канал UBR. Звичайний журналіст Гужва раптом стає одним з українських медіа-олігархів і мало хто може зрозуміти, яке джерело цього «швидкого старту».
Після покупки супутникового каналу UBR в червні 2013 року Гужва стає його генеральним директором. У команду каналу він відразу кличе свого старого друга Хісамова, який починає вести там передачу «Підсумки тижня».
Ось, до речі, цікаві цифри щодо фінансування російських проектів. На невідомому каналі з мінімальною аудиторією Хісамова в 2013-му році платили близько 50 тисяч грн. в місяць. З чого заробляють такі проекти?
Вже через півроку продюсер каналу UBR Сергій Логунов хвалиться першими успіхами каналу - все ще не густо, але якось треба виправдовуватися перед російськими спонсорами.
Однак, новинного каналу не вийшло. Ще влітку каналу винесли попередження за синхрони російських терористів в прямому ефірі. Як вони не намагалися мімікрувати під українські ЗМІ, але війна розставила все по своїх місцях.
У 2015-му році Хісамов працював головним редактором «Радіо Вести».
Зарплатна відомість проекту «Вести. Репортер» за 2013-й рік - непогано годували своъх працівникыв....
Відзначимо, що проекти Хісамова також намагаються заробляти на рекламі, але все більше налом.
Змінювалися проекти, а з ними мінявся і сам Хісамов. У 2015-му році він вирішив взяти участь ще в одному проекті - щоб на цей раз врахувати всі помилки старих незграбних пропагандистських майданчиків типу UBR і «Вести». Так в лютому 2016- го року з'явився проект «Страна.UA» - черговий новинний портал під керівництвом Іскандера Хісамова.
Тут досить довго намагалися працювати за принципом 80% «об'єктивності» - 20% «пропаганди», але вуха Кремля все одно було видно досить чітко.
Однак, 5 березня 2016- го року Хасім просить Гужву звільнити його. Мабуть, такий поворот подій поставив у безвихідь навіть Гужву, тому спілкування на тему трудової книжки затягнулося.
Однак уже незабаром Хісамов очолює російський державний проект присвячений Україні, сайт «Україна.ру» - завдання ті ж, контент той же, тільки тепер ще один майданчик, але вже офіційно в Росії.
Відразу після звільнення він починає вербування журналістів з України. Причому всі розуміють в якому руслі про Україну повинен писати новий проект.
«І ще. Очевидно, що ця робота пов'язана з публічним вираженням позиції. Відверто кажучи, є побоювання, що ядреная пропаганда на сайті від свого імені закриє мені можливість повернутися в Україну. Якби така критика (а я припускаю, що ви будете будувати роботу сайту на інтелектуальної критики) велася з майданчика всередині України - це було б ок. А з майданчика в Москві ... враховуючи, як швидко поширюється інформація - це може стати для мене проблемою. Можливо, ви розвіє мої побоювання. «
Треба віддати належне, що журналісти досить цинічні люди (або правильно писати «цЕнічние»?) І прекрасно знають для кого пишуть і що.
В українському медіа-просторі один за іншим створюються проекти, на яких працюють відверто проросійські журналісти. Деякі проекти працюють більш незграбно, інші намагаються імітувати об'єктивність. Такі проекти завжди мають хороше фінансування і ні в чому собі не відмовляють. Залишається тільки відкритим питання, чому такі проекти все ще працюють в Україні?
InformNapalm підкреслив, що не несе відповідальності за першоджерело, способи збору та вилучення інформації активістами, а лише проаналізував наявні дані.
