Пропонуємо вам 30 цитат видатного німецького філософа і психолога Еріха Фромма. Цитат, даруючих життя, цитат, які відповідають на найбільш тривожні питання людини. Його думки нікого не залишать байдужим.
1. Головне життєве завдання людини – дати життя самому собі, стати тим, чим він є потенційно. Найважливіший плід його зусиль – його власна особистість.
2. Ми не повинні нікому давати пояснення і звітувати, поки наші дії не заподіюють біль або не посягають на інших. Скільки життів було зруйновано цією необхідністю «пояснювати», яка зазвичай має на увазі, щоб вас «зрозуміли», тобто виправдали. Нехай судять за вашими вчинками, і з ними — про ваші наміри, але знайте, що вільна людина повинна пояснювати щось лише самій собі — своєму розуму і свідомості — і тим небагатьом, у яких є право вимагати пояснення.
3. Якщо я люблю, я дбаю, тобто я активно беру участь у розвитку і щасті іншої людини, я не глядач.
4. Мета людини – бути самою собою, а умова досягнення цієї мети – бути людиною для себе. Не самозречення, не себелюбність, а любов до себе; не відмова від індивідуального, - а утвердження свого власного людського я: ось справжні вищі цінності гуманістичної етики.
5. У житті немає іншого сенсу, крім того, який людина надає його, розкриваючи свої сили, живучи плідно.
6. Якщо людина може жити не в примусі, не автоматично, а спонтанно, то він усвідомлює себе як активну творчу особистість і розуміє, що в житті є лише один зміст – саме життя.
7. Ми є те, що в себе вселили самі і те, що про нас нам навіяли інші.
8. Щастя — не якийсь божий дар, а досягнення, якого людина досягає своєю внутрішньою плідністю.
9. Для людини все важливе, за винятком його власного життя та мистецтва жити. Він існує для чого завгодно, але тільки не для самого себе.
10. Тонко відчуваюча людина не в силах утриматися від глибокого смутку з приводу невідворотних трагедій життя. І радість, і смуток – неминучі переживання чутливого, повного життя людини.
11. Нещасна доля багатьох людей – наслідок створеного ними вибору. Вони ні живі, ні мертві. Життя виявляється тягарем, безцінним заняттям, а справи – лише засобом захисту від мук буття в царстві тіней.
12. Поняття «бути живим» - це поняття не статичне, а динамічне. Існування – це теж, що і розкриття специфічних сил організму. Актуалізація потенційних сил – це вроджена властивість всіх організмів. Тому розкриття потенціалів людини відповідно до законів природи слід розглядати як мету людського життя.
13. Співчуття і переживання припускає, що я переживаю в собі те, що пережито іншою людиною, і, отже, в цьому переживанні він і я – одне. Всі знання про іншу людину дійсні настільки, наскільки вони спираються на моє переживання того, що переживає він.
14. Я впевнений, що ніхто не може «врятувати» свого ближнього, зробивши за нього вибір. Все, чим може допомогти одна людина іншій – це розкрити перед ним правдиво і з любов'ю, але без сентиментів і ілюзій, існування альтернативи.
15. Життя ставить перед людиною парадоксальну задачу: з одного боку, реалізувати свою індивідуальність, а з іншого – перевершити її і прийти до переживання універсальності. Тільки всебічно розвинена особистість може піднятися над своїм Я.
16. Якщо дитяча любов виходить з принципу: «Я люблю, тому що любимий», то зріла любов виходить з принципу: «Я любимий, тому що я люблю». Незріла любов волає: «Я люблю тебе, тому що я потребую тебе!». Зріла любов міркує: «Я потребую тебе, тому що я люблю тебе».
17. Самозабутнє божевілля один на одному — не доказ сили любові, а лише свідоцтво безміру самотності.
18.Якщо людина відчуває любов за принципом володіння, то це означає, що вона прагне позбавити об'єкт своєї «любові» свободи і тримати його під контролем. Така любов не дарує життя, а пригнічує, губить, душить, вбиває її.
19. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власної здатності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім «коханої» людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана — установка на об'єкт. Це схоже на стан людини, який хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що він просто повинен знайти гідну натуру: коли це станеться, він буде малювати чудово, причому відбудеться це само собою. Але якщо я справді люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я мушу бути здатним сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе».
20. Характер дитини — це зліпок з характеру батьків, він розвивається у відповідь на їхній характер.
21. Якщо людина здатна повноцінно любити, то вона любить і себе; якщо вона здатна любити тільки інших, вона не може любити взагалі.
22. Прийнято вважати, що закоханість — це вже вершина любові, в той час як насправді — це початок і тільки можливість набуття любові. Прийнято вважати, що це результат таємничого і потягу двох людей один до одного, якась подія, що відбувається само собою. Так, самотність і сексуальні бажання роблять закоханість легкою справою, і тут немає нічого таємничого, але це той успіх, який так само швидко йде, як і прийшов. Випадково коханими не стають; твоя власна здатність любити викликає любов так само, як і зацікавленість робить людину цікавою.
23. Чоловік, який не може створювати, хоче руйнувати.
24. Як не дивно, але вміння бути другом є умовою здатності любити.
25. Наскільки важливо уникати пустих розмов, настільки ж важливо уникати поганого товариства. Під «поганим товариством» я розумію не тільки порочних людей — їхнього суспільства слід уникати тому, що їхній вплив гнітючий і згубний. Я маю на увазі також товариство «зомбі», чия душа мертва, хоча тіло живе; людей з порожніми думками і словами, людей, які не розмовляють, а балакають, не думають, а висловлюють розхожі думки.
26. В коханій людині треба знаходити себе, а не втрачати себе в ній.
27. Якщо б речі могли розмовляти, то на питання «Хто ти?» друкарська машинка відповіла б: «Я — друкарська машинка», автомобіль сказав би: «Я — автомобіль» або, більш конкретно: Я — «форд» або «б'юік», або «кадилак». Якщо ж ви питаєте, хто він, він відповідає: «Я — фабрикант», «Я — службовець», «Я — лікар» або «Я — одружений чоловік» або «Я — батько двох дітей», і його відповідь означатиме майже те ж саме, що означала би відповідь речей, які вміють говорити.
28. Якщо інші люди не розуміють нашої поведінки — то що? Їхні бажання, щоб ми робили тільки так, як вони розуміють, що це спроба диктувати нам. Якщо це означає бути «асоціальною» або «нераціональним» в їхніх очах, нехай. Найбільше їх ображає наша свобода і наша сміливість бути собою.
29. Наша моральна проблема — це байдужість людини до самої себе.
30. Людина є центр і мета свого життя. Розвиток своєї особистості, реалізація всього внутрішнього потенціалу є найвища мета, яка просто не може змінюватися або залежати від інших нібито вищих цілей.
За матеріалами: econet.ru
