Оскільки мораль сучасного ліберально-демократичного політика або суспільного діяча більше відповідає типажеві політичної повії, ніж виразника інтересів нації, ми не так часто можемо почути відверту думку публічних людей про діяльність МВФ Однак істина має властивість прориватися крізь пелену брехні. Тому наведемо декілька цитат людей, які мають знання і життєвий досвід про те, що таке МВФ з його лихварством.
Мохамад Махатріра, прем’єр-міністр Малайзії, при якому країна з відсталою аграрною економікою увійшла в четвірку так званих «азійських тигрів» - лідерів економіки регіону: МВФ наполягав на тому, щоб ми відкрили свою країну, а потім західні корпорації прийшли сюди і скупили б усе за мізерну ціну. Так що ми вирішили потурбуватися про себе самі, оскільки не могли чекати, коли ж світове співтовариство зробить для нас хоч що-небудь».
Так Шрі Рамону, президент Малайзійської ділової ради: «Трохи більше ніж через рік після економічного спаду ми повинні були дякувати собі за те, що перестали волати про допомогу МВФ .
Закінчимо екс-директором МВФ Строс-Каном: «Вашингтонський консенсус (тип макроекономічної політики, який рекомендується керівництвом МВФ своїм боржникам) з його спрощеними економічними уявленнями і рецептами рухнув під час кризи світової економіки і залишився позаду».
Заради справедливості слід зазначити, що в МВФ є одна очевидна позитивна заслуга. Наприкінці 1980-х керівництвом СССР, в особі президента Горбачова, було схвалено рішення слідувати рекомендаціям фонду. Це рішення зіграло суттєву роль в справі розвалу СССР.
