В минулій статті на основі конкретних цифр ми продемонстрували, як Україна все глибше поринає у боргові зобов’язання перед міжнародними банкірами і, зокрема, перед Міжнародним валютним фондом. Вже сьогодні наша економіка подібна до наркозалежного, який добуває гроші не для блага сім’ї, а для того, щоб чергову зароблену суму віднести до наркопритону, отримавши нову порцію наркотику.
Українській публіці, що запам’ятала, як президент з екрану говорить «дасть бог у нас буде новий кредит від МВФ дуже корисно буде ознайомитися з «подвигами» МВФ у інших країнах. В даному випадку зупинимося на Аргентині, ця країна свого часу, як і Україна сьогодні, потрапила в сильну залежність від позик і була вимушена йти шляхом нав’язаних МВФ реформ. На момент початку співпраці з МВФ в 1956 році, зовнішній борг Аргентини складав 1 млрд. 579 млн. доларів. Сьогодні борг складає 138 млрд. доларів і країна, яка колись подавала великі надії, яка конкурувала з США за темпами економічного зростання, скотилася до рівня країн третього світу.
За угодою, що знаменувала початку співпраці, аргентинський уряд взяв на себе зобов’язання, серед іншого: лібералізувати зовнішню торгівлю, зробити більш жорсткою соціальну політику, гарантувати вільне курсоутворення національної валюти, зняти обмеження на вивід валюти закордон. Наступного року після того, як МВФ розгорнув свою діяльність в Аргентині, інфляція зросла майже вдвічі, з 13,4% до 24,7%. В 1958 р. інфляція складала 31,6%, в 1959 р. – 113,7%. Додатковим штрихом може бути те, що найбільше нафтове родовище «Серро Драгон» було передане американській компанії «Амока». Аж до 1963 р. аргентинська економіка переживала майже безперервну кризу.
В 1963 році президентом Аргентини став Артуро Ільїя, що поділяв принципи економічного націоналізму. Економіка Аргентини розгортається на 180 градусів. МВФ майже викидають з країни, повністю переглядаються невигідні умови співпраці з іноземними нафтодобуваючими компаніями. Робиться ставка на великі інфраструктурні проекти. Результатом зміни круса стало зростання за два роки реальної зарплатні на 20%, значно збільшилося промислове виробництво (15%), рівень безробіття впав майже вдвічі. В результаті в країні стабілізується макроекономічна і соціальна ситуація. Притримуючись нового курсу Аргентина отримує 10 років впевненого економічного розвитку.
В 1973 році влада Аргентини знову пішла шляхом співпраці з МВФ та почала виконувати його вимоги. За два роки ВВП падає з 6% до 0,01%, інфляція зростає до 450%. %. Країна потрапляє в величезні борги. За десять років державний борг зріс в 10 разів – до 41 млрд. доларів Для означення своєї моделі, шахраї з МВФ використали «розумний термін» - «зростання, що стимулюється боргом». Починаючи з 1984 року, третина надходжень від експорту витрачається на утримання кредитів МВФ та інших зовнішніх кредитів. При цьому борг не зменшується, а лише зростає.
З тих пір аргентинський уряд гарячково шукає кошти на обслуговування боргу і разом із «турботливими» експертами МВФ схвалює нові програми з порятунку економіки. На сьогодні Аргентина є цілком збанкрутілою державою, з 2001 року країна двічі оголошувала дефолт. Зовнішній борг складає 138 млрд. доларів.
Мораль МВФ стосовно своїх жертв зрозуміла: прикидаючись другом, вони позбавляють країну майбутнього. Мораль української влади також зрозуміла і висловлюється фразою «Чого забажаєте?». Але якою ж є наша мораль? Наша мораль проста – спільне благо українського народу. Так чому ж нам не задуматися про те, щоби після кампанії проти російського Сбербанку донести нашу думку до фальшивих «приятелів» з представництва МВФ в Україні Київ вул. Інститутська 24/7)?
Гарно звучить: «Ви все ще грабуєте Україну? Тоді ми йдемо до вас!».
