Основні закономірності і помилки в проведенні реформ в Україні

Постійно спілкуючись з різними вітчизняними та закордонними реформаторами в Україні, журналіст Юрій Бутусов вирішив підсумувати те, про що говорити і пояснювати доводиться найчастіше.

Марина Корнева
Автор Марина Корнева - Журналіст
3 хв читання

“На мою скромну думку, реформи не можуть бути успішними без урахування таких ключових складових:”

– пише він у своєму Фейсбуці

1. Мета. Реформа не спрямована на зміни процесу – реформа спрямована на зміну результату. Зміни починаються не з рішення, а з усвідомлення, що є результат?

2. Колектив. Реформи не робляться начальниками і виконавцями – реформи робляться лідерами і учасниками. Наявність волі не компенсує недолік компетенції, також як наявність компетенції не компенсує брак волі. Спочатку створюється колектив, а потім він перетворюється у професійну команду. Але це не може відбутися відразу.

3. Одиниця вимірювання в проекті – рядовий учасник проекту. Головний дефіцит реформ – учасник проекту. Реформа проводиться в інтересах пересічного учасника. Бюджет проекту розраховується, щоб залучити кращих. Якщо проект не утримує учасників, він втрачає накопичені компетенції і руйнується.

4. Проект. У проекту є мета, завдання, строки, учасники та ресурси. Проект починається з концепції, доступної розумінню кожного учасника проекту. Концепція ускладнюється і доповнюється в міру розвитку проекту. Проект повинен виходити тільки з поточних умов розвитку держави і суспільства, а не бажаних або передбачуваних.

5. Структура. Стара структура ніколи не дозволить досягти нових цілей. Зарплата – це бюджет залучення та мотивації співробітників, а для роботи необхідний бюджет розвитку. Блискуче адміністрування не менш важливо, ніж блискучий креатив.

6. Лідерство. У реформаторів немає ієрархії – у реформах конкурують не статуси і звання, а ідеї та вчинки. Завдання колективу – розвиток лідерських якостей кожного учасника. Чим більше прав і повноважень у співробітника, тим швидше він вчиться і приймає рішення по обстановці, чим менше, тим менше він довіряє себе і покладається на керівництво і командування.

7. Професіоналізм – це такий навик, який неможливо придбати, але який треба щодня напрацьовувати. Без цього ніякої досвід нічого не вартий і миттєво застаріває.

8. Комунікація. Комунікації потрібні не для того, щоб про проект дізналися ті, хто про нього нічого не знає. Комунікації потрібні, щоб проекту довіряли його учасники і споживачі його результатів. Або головними піарниками проекту повинні стати ті, хто залучений в проект і безпосередньо зацікавлений в його результаті. Або вони стануть головними опонентами.

9. Чесність і довіра. Між своїми може статися все – але не повинно бути одного – не висловлених сумнівів. Сумніву не можна усунути, їх треба щодня переробляти у впевненість. Відхід лідера від питання в своїй команді дорівнює обману.

10. Помилки. у кожного в команді повинно бути право на помилки і невдачі. Помилка , через яку не зроблено розбір і немає висновків – перетворюється на катастрофу. Помилка, через яку зроблені висновки – це нова можливість і нормальний етап розвитку. Помилок треба намагатися уникнути, але їх не можна боятися.

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *