Теорія або депутат як найманий працівник
Депутат Верховної Ради України обирається громадянами країни для надання досить чітко визначеного переліку послуг. Або, якщо хочете, виконання певного виду робіт, які наведені у статті 6 Закону України «Про статус Народного депутата».
Перелік того, що повинен робити народний депутат і за що громадяни країни платять йому заробітну плату містить 7 пунктів:
– бере участь у засіданнях Верховної Ради України;
– бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);
– бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;
– виконує доручення Верховної Ради України та її органів;
– бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;
– бере участь у парламентських слуханнях;
– звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.
І все це депутат зобов’язаний робити, на це уповноважили його наймачі (виборці, які віддали голоси за це він отримує гроші).
Тобто немає 7 пунктів — йому платять даремно. Робить щось поза списку – це він вже як політик, це поза його службових обов’язків. За це наймач платити депутату не зобов’язаний.
Голі факти
Надія Савченко приїжджає в місто Мінськ з не до кінця зрозумілою метою. Одні джерела говорять, що для участі в роботі тристоронньої контактної групи. Інші стверджують, що переговірникам Надія була не потрібна і до переговірників Надія так і не прийшла.
В цей же час в Мінськ прилітають лідери ДНР і ЛНР – їх візит організований посольством РФ в Білорусі і ФСБ Росії. Спецслужби країни-агресора забирають «гостей» і везуть на зустріч з депутатом парламенту країни, що зазнала агресії – Надією Савченко. При цьому з лап ФСБ Надія Савченко була вирвана півроку тому. Інформацію дають журналісти, ОБСЄ заявляє, що не знає навіщо депутат ВР була в Мінську і з ким зустрічалася. Незабаром СБУ підтверджує факт зустрічі, але заявляє, що Надія не погоджувала з ними таку активність, не інформувала про результати. Терористи заявляють, що вони зустрічалися з Савченко депутатом ВР і обговорювали тему обміну полоненими – нібито в рамках Мінського процесу. А от українська делегація на тристоронній контактній групі «дізналася про зустріч з преси».
Сама Надія в досить різкій формі припинила спроби журналістів дізнатися правду про зустріч і відмовилася коментувати події — мовляв буде окрема заява.
А тепер питання
1. Це робота депутата? Перечитаємо знову перелік обов’язків депутата. Зустріч з керівниками терористичних організацій в якості депутата ВР та обговорення з ними будь-яких питань можлива, якщо це доручення ВР або її органів. А так само, якщо Надія Савченко як громадянка України уповноважена на таку активність МЗС, президентом, спецслужбами або правоохоронними органами. Їй хтось давав таке доручення? Якщо так — питань немає. Якщо не давали, то в якості кого Надія відвідала Мінськ і в якості кого контактувала в ватажками терористичних організацій і офіцерами спецслужб країни, яка виступає в якості агресора по відношенню до твоєї держави?
2. Сам питання і обмін. Надія Савченко заявляла, що буде займатися питаннями полонених і заручників. Позицію, яку можна і потрібно поважати — так сказати, прояв ініціативи. Але Надія говорила, що це буде її депутатська робота. Депутат зобов’язаний створювати закони або допомагати в їх створенні іншим. Його робота — придумати рамки, правила, які змінюють ситуацію, допомагають тим, хто зайнятий практичною роботою. Переговори, розмови з «родичами» – цього НЕМАЄ в переліку обов’язків народного депутата. Як немає і гучних заяв. Питання: які закони розробила (чи допомогла розробити) Надія в заявленій області? Яку ініціативу в сесійній залі та комітетах виявляла? Адже все інше — це не те, за що їй платить народ України. ТВ-шоу, польоти за кордон на зустрічі ФСБ – це особиста ініціатива, яка, якщо немає рішення парламенту або інших гілок влади ніяк не може бути виконанням службових обов’язків депутата Верховної Ради.
3. Безпека країни. Депутат Верховної Ради — особа, яка має всі можливі допуски по секретності. Тобто знає все, що відбувається, може отримати будь-яку інформацію. А тепер знову думаємо: депутат бере участь у зустрічі, організованій спецслужбами країни агресора і їх найманцями-терористами. При цьому депутат не ставить до відома спецслужби власної країни, бере участь у заході «одна» і відмовляється дати інформацію про такий активності. Після заходу, факт зустрічі Надії з СБУ ЗМІ поки не підтвердили. Виникає питання: хто може дати гарантії збереження інформації, яка є державною таємницею України, і за збігом обставин, що стала доступною громадянці Савченко?
4. Ну і, нарешті, ставлення до журналістів. Було поставлене просте питання: «Навіщо Надія літала в Мінськ». Надія не відповіла. Але є стаття в переліку обов’язків депутата ВР (стаття 24.12) слова, що депутат зобов’язаний «інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації». Цікаве виконання депутатом своїх обов’язків. Якщо ж пані Савченко брала участь у зустрічі як приватна особа, вона має право не відповідати на такі питання. Але знову виникає інше «що людина, що має доступ до ВСІХ державних таємниць робить в компанії офіцерів ФСБ і керівників терористичних організацій»?
Можна задавати кожен з перелічених питань окремо. А можна об’єднати в один великий запитання «Чи вірю я (особисто я) Надії Савченко?» Відповісти на нього доведеться самому. Кожному, хто бачить або чує це ім’я.
Ігар Тышкевіч

