Всю потворність української політики можна показати на одному прикладі використання влади для особистого збагачення. Мова – про братів Дубневичах, переможців у номінації Власники найбільшого кеша в країні
Електронні декларації показали: найвигідніший стартап в Україні – політична кар'єра. Не потрібно ставати Марком Цукербергом або Сергієм Бріном, придумувати Facebook або Google. Варто лише інвестувати в депутатський мандат, і до кінця терміну капіталізації, побудованої на політичних розмінах і корупційних схемах, тобі будуть заздрити навіть у Кремнієвій долині.
Декларації шокували громадян України. В першу чергу масштабами заявленої готівки. Давно шукав привід написати про братів Богдана та Ярослава Дубневичах як класичний приклад використання мандата влади для особистого збагачення. Так от, їхня перемога в номінації Власники найбільшого кешу розкриває всі спотворення української політики.
Кейс Дубневичів – типовий випадок конфлікту інтересів. Молодший з братів, Ярослав, очолює транспортний комітет парламенту, при цьому обидва контролюють частину керівництва транспортної галузі і розвивають бізнес у цій сфері.
Те, як можна капіталізуватися на владу, легко відстежити завдяки офіційними даними за 2013-2015 роки, наданих Укрзалізницею у відповідь на моє депутатське звернення.
В останній рік правління Януковича на залізниці "годувався" друг покійного молодшого сина Януковича, колишній депутат-регіонал Вілен Шатворян. Близька до нього компанія "Євроінвестбуд" поставила прокладок і скріплень на 48 млн грн. У 2014 році в Україні відбувається зміна влади, що супроводжується трагічними смертями і окупацією частини території країни. Але в розрізі бізнес-результатів все не так драматично. За підсумками 2014‑го на регіонала Шатворяна сягає 11 млн грн. І в цей час з Укрзалізницею починає працювати близька до Дубневичам компанія "Експозиція". Вона поставляє ті ж прокладання та скріплення на 103 млн грн. У 2015 році в їх руках зосереджується повноцінна влада, і обсяги поставок зростають у два рази: тепер вже до 173 млн грн.
Станом на середину 2016 року сумарний заробіток фірми з Городка Львівської області досяг 300 млн грн. При цьому Дубневичи контролюють одного з членів правління державної компанії – директора з інфраструктури Укрзалізниці Сергія Михальчука, а заступник щодо закупівель на залізниці Едуард Пушкаренко оформлений помічником одного з братів-депутатів.
У парламенті ходить чимало розповідей про те, що пост голови транспортного комітету Ярослав Дубневич розглядає як приватну вотчину. Наприклад, він відкрито погрожував міністру інфраструктури заморозити всі законопроекти, якщо той не врахує його інтерес з кадрових питань. Зокрема, шантаж стосувався призначення керівника аеропорту Львів.
Дубневичи – зовсім не унікальний приклад конфлікту інтересів в українському парламенті. Досить подивитися на склад аграрного комітету Ради – він заповнений родичами і менеджерами сільськогосподарських олігархів. Лобіровані закони виливаються в надприбутки, а потім – у яхти, розмах яких вражає уяву.
Хоча конфлікт інтересів є прямою похідною від політичної корупції. І в нормальній державі чиновники беруть самовідвід, якщо їхнє особисте перетинається зі службовим. Мета – щоб навіть натяку не було на зловживання посадою в інтересах власних кишень. Але українська історія не знає таких прикладів.
Нещодавно про свій досвід конфлікту інтересів розповідав колишній президент Європарламенту і спецпредставник у справах Тимошенко і Луценка Патрік Кокс: "Якось під час візиту в Київ з президентом Кваснєвським Янукович запросив нас на матч-відкриття Євро-2012. Я обожнюю футбол і уявляв, які чудові місця були б у нас, але подумав про те, як інтерпретувати: ось ми сидимо разом на матчі, а потім – сперечаємося з приводу виборчого правосуддя. Тому відхилив пропозицію".
Історія Коксу вражає педантичним ставленням до мандату. Можливо, тому батьківщина Коксу Ірландія багато років носила титул "європейського тигра" за темпами економічного зростання, а Україна досі залишається сірою зоною для інвесторів.
Ну, а згадуваний вище друг Януковича Вілен Шатворян, перечекавши смуту, на ґрунті вірменського земляцтва зблизився з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковом. Разом вони розвивають мережу ігрових залів в мережі. До речі, його конкурент у цьому бізнесі – депутат від БПП Олександр Третьяков, який просуває мережу Національна лотерея під заступництвом генпрокурора Юрія Луценка. Однак це вже зовсім інша історія, де конфлікт інтересів накладається на міжкланові розборки.
Безкарність і бажання урвати розбещують – тим несподіванішим для корупціонерів буде момент розплати.
Сергій Лещенко
Українська правда. Блоги
